Вулична соціальна робота (робота аутріч)

Вулична соціальна робота (робота аутріч) являє собою донесення профілактичної інформації, знань та навиків до представників цільової групи (СІН) у звичні для них місця (місця їх зустрічей).

Вона має на меті встановлення контакту та надання допомоги тим клієнтам, які не належать до числа користувачів існуючих служб чи послуг і з якихось причин є важкодоступними для закладів системи охорони здоров'я. Вулична робота — це донесення профілактичної інформації до споживачів наркотичних речовин (або до інших закритих соціальних груп) у ті місця, де вони зазвичай збираються, проводять час, наприклад точки продажу наркотичних речовин у місті, квартири споживачів, навчальні заклади, наркологічні чи інфекційні лікарні, а також пенітенціарні заклади (тюрми, колонії).

Ключовою метою проведення вуличної роботи, як і програм зменшення шкоди в цілому, є зміна норм поведінки в групі споживачів наркотичних речовин. Зміна соціальних норм неможлива без зміни поведінки окремих членів цієї групи. Саме тому найефективнішою формою вуличної роботи визнано роботу за принципом «рівний — рівному» («залучення наставників одного віку й однакового походження для передачі просвітницьких послань цільовій групі» [11 ]), що дає змогу використовувати індивідуальний досвід і формувати індивідуальний підхід до кожного клієнта програми.

Місцями проведення вуличної роботи програмою Зменшення Шкоди можуть бути:

• Вулиці міста

• Квартири СІН

• Місця розповсюдження наркотиків

• Медичні установи (наркологічні диспансери, інфекційні лікарні, СНІД-Центри, тощо)

• Учбові заклади

• Пенітенціарні заклади (тюрми, колонії)

Основними принципами, на яких базується вулична робота програм зменшення шкоди є:

1. Конфіденційність — вуличний працівник отримує багато конфіденційної інформації від своїх клієнтів. Обов'язком вуличного працівника є збереження і нерозповсюдження цієї інформації.

2. Анонімність — програма Зменшення Шкоди є "низькопороговою" службою, тобто клієнт надає нам мінімум інформації про себе для участі в програмі — максимум це ім'я (прізвисько), вік та стать.

3. Розуміння проблеми, незасуджуюче ставлення до клієнтів

4. Щирість та доброзичливість у відносинах

5. Навчання проводиться за принципом "рівний рівному"

6. Відповідна підготовка та обізнаність у цілій низці медичних, соціальних та правових питань

7. Надання актуальної та правдивої інформації — вуличний працівник має пам'ятати про те, що від наданої інформації може залежати життя клієнта програми. Часто програма є єдиним джерелом необхідної СІН інформації.

8. Розуміння посадових обов'язків та дотримання правил безпеки — всі вуличні працівники повинні пройти попередню підготовку та інструктаж з правил безпеки [7, 20].

У своїй роботі вуличні працівники стикаються з певними проблемами, зумовленими, зокрема, обмеженим фінансуванням, нестачею персоналу та відсутністю громадського розуміння й підтримки. Потреби персоналу в додатковій підготовці, в інформації та психологічній підтримці часто не беруть до уваги. Проблему контролю працівників також часто ігнорують [3]. Один із проблемних моментів програм вуличної роботи — поведінкові особливості споживачів, через що кількість представників цільової групи, здатних проводити профілактичну роботу, є обмеженою.

основні обов'язки вуличного соціального працівника зосереджені в таких його діях:

— працювати з людьми в місцях їхнього звичного перебування;

— разом з людиною намагатися визначити, у чому саме їй потрібна допомога;

— забезпечувати людей інформацією, інструментами та іншими ресурсами, які можуть допомогти їм знизити ступінь шкоди, пов'язаної із вживанням наркотичних речовин, в їхньому житті;

— надавати клієнтові правдиву та точну інформацію про можливі шкідливі наслідки для його здоров'я та про небезпеку зараження ВІЛ-інфекцією [9];

— не ігнорувати й не заохочувати ризиковану поведінку [5];

— забезпечувати можливість анонімного та безкоштовного консультування та лікування [9];

— створювати підтримуюче середовище для представників цільової групи, залучати споживачів ін'єкційних наркотичних речовин до діяльності з профілактики ВІЛ/СНІДу [9];

— співробітничати з іншими особами чи службами, які працюють за програмою зменшення шкоди;

— виявляти готовність до обговорення будь-яких проблем і питань, пов'язаних із вживанням наркотичних речовин, починаючи від найбезпечніших способів вживання й закінчуючи варіантами позбавлення наркозалежності [5];

— заохочувати споживачів звертатися до відповідних організацій та програм, шо працюють у даній сфері

Особливу увагу слід звернути на ефективність втручання «рівний — рівному» [8; 12]. У цьому втручанні, по-перше, відповідальність за навчання споживачів ін'єкційних наркотичних речовин покладено на тих людей, які найвірогідніше є впливовими серед інших споживачів. По-друге, одним з найефективніших способів мотивування людей до отримання знань є необхідність навчати інших. По-третє, навчання «рівний — рівному» сприяє значному накопиченню досвіду й знань: люди спочатку навчаються з допомогою рівних, які їх залучають, а потім повторюють те, що вивчили, тоді, коли самі вже навчають і залучають рівних. Крім того, заохочувальною є схема отримання винагород за поведінку при втручанні «рівний — рівному». Найпродуктивніші працівники отримують винагороду прямо пропорційно до успіху, якого вони досягли. Зусилля щодо залучення клієнтів при втручанні «рівний — рівному» завжди визначаються в термінах, культурально сприйнятливих для споживачів.

Вуличний працівник також має доступ до людей, які не підпадають під критерії програми, але належать до групи ризику зараження ВІЛ-інфекцією. Наприклад, дедалі більше підлітків і молодих людей звертаються до вуличних працівників тільки для того, щоб взяти презервативи, обговорити сексуальні проблеми та запитати про ВІЛ-інфекцію [12].

Отже, робота вуличного соціального працівника допомагає налагодити контакт зі споживачами ін'єкційних наркотичних речовин, що стає основою для надання допомоги цільовій групі. Довіра клієнтів визначає їхню зацікавленість у темі безпечного вживання. Вуличний працівник при цьому є тим професіоналом, який сприяє зменшенню шкоди, пов'язаної із вживанням наркотичних речовин, як для клієнтів, так і для їхнього оточення.