Проведення замісної терапії

Перші ідеї щодо впровадження замісної терапії виникали ще на початку XX ст., коли Комітет Роулстона у Великобританії, до складу якого увійшли провідні терапевти того часу та завданням якого було оцінити ступінь наростання проблеми наркозалежності у суспільстві, дійшли висновку, що в окремих випадках було б доцільно призначити споживачам наркотиків наркотичні препарати для забезпечення їх повноцінного соціального функціонування [8, 2].

Сьогодні програми замісної терапії впроваджуються в усіх країнах Америки, Західної Європи, деяких країнах Східної Європи як ефективний засіб профілактики та лікування опіатної наркоманії.

Першу програму замісної терапії метадоном на території колишнього СРСР було відкрито у Литві. Сьогодні в Україні триває процес реєстрації метадону та йде широке обговорення перспектив розвитку подібних програм.

Суть замісної терапії полягає в тому, що людину, яка вживає нелегальні наркотики опіоїдного ряду та не може чи не бажає звільнитися від цієї залежності, переводять на замісні медичні препарати — препарати того ж ряду. Сьогодні такими препаратами можуть виступати бупренорфін, метадон, ЛААМ та інші.

Е. Субата, головний нарколог Литви, директор Вільнюського наркологічного центру, визначає замісну терапію метадоном як "довготермінову амбулаторну медичну, психологічну та соціальну реабілітацію" [3,

Програма замісної терапії, зокрема метадоном, має свої переваги та свої недоліки.

Переваги програм замісної терапії:

1. Зменшення рівня чи повна відмова від вживання наркотиків. Основним завданням програм замісної терапії є допомога СІН у зниженні чи повній відмові від вживання наркотиків. Замісні препарати діють на опіатні рецептори мозку та знімають синдром відміни ("ломку") у споживача опіатних наркотиків. Лікування передбачає поступове зменшення дози замісного препарату та повну відмову від вживання наркотиків.

2. Профілактика ВІЛ/СНІДу, гепатитів, інших інфекцій, що передаються з кров'ю. Замісні препарати видаються учаснику програми у пероральній формі (сироп, таблетки), що автоматично знижує чи дозволяє повністю уникнути ін'єкційного вживання наркотиків.

3. Покращання криміногенної ситуації. Оскільки учасники програми замісної терапії частково чи повністю припиняють вживання нелегальних наркотиків, вони перестають брати участь у нелегальних операціях купівлі/зберігання/обігу наркотичних речовин. Одночасно знижується кількість правопорушень, пов'язаних з необхідністю купувати дорогі наркотики на нелегальному ринку.

4. Зменшення показників смертності від передозувань серед СІН. Замісні препарати призначаються лише після ретельного обстеження пацієнта медичними спеціалістами, доза підбирається індивідуально лікарем, учасник програми приймає дозу замісного препарату під наглядом спеціально підготованого медичного персоналу. Відповідно, кількість передозувань вуличними наркотиками серед учасників програми суттєво знижується.

5. Покращання загального стану здоров'я СІН. Участь СІН у програмах замісної терапії дозволяє налагодити контакт між СІН та медиками, а також із соціальними службами. СІН мають можливість отримати направлення в необхідні медичні установи.

6. Ресоціалізація наркозалежних. Замісні препарати, діючи на опіатні рецептори та знімаючи синдром відміни на 24-36 годин (тоді як героїн діє протягом 6-8 годин), у певній індивідуально підібраній дозі дозволяють залишатися людині тверезою. Тверезість, консультації психолога, допомога в працевлаштуванні, тощо дозволяють пацієнту програми повернутися до нормального способу життя

Недоліки програм замісної терапії:

1. Лікування метадоном не позбавляє залежності. Метадон є синтетичним препаратом. При його вживанні залежність від наркотичних речовин не зникає. Залежність від нелегальних опіатів заміщається залежністю від відвідувань медичної установи. Слід зазначити, що такий прийом, як заміна "деструктивної" залежності на "конструктивну" досить часто використовується при лікуванні інших захворювань.

2. Проникнення метадону на чорний ринок. Можливість проникнення метадону на чорний ринок викликає занепокоєння у представників правоохоронних органів, та й медики усвідомлюють, що загроза передозувань метадоном с цілком реальною. Однак, метадон обертається на ринку незалежно від існування програм замісної терапії в країні, чому є фактичні підтвердження.

3. Концентрація пацієнтів навколо медичної установи. Щоденне відвідування СІН медичної установи, збори навколо цієї установи можуть викликати невдоволення місцевих мєшканців та співробітників сусідніх установ. Однак, як пише Е. Субата, досвід Литви довів, що невеликі групи пацієнтів (20-25 осіб) не викликають негативної реакції.

4. Паралельне вживання пацієнтами програми нелегальних наркотиків. Необхідно враховувати той факт, що пацієнти програми замісної терапії можуть продовжувати вживати нелегальні наркотики паралельно. Для запобігання цьому необхідно використовувати комплексний підхід до лікування і надавати не лише медичну, а й психосоціальну допомогу учасникам програми [3, 11-13].