2015-10-22
311
Амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).
Податковим кодексом передбачено застосування п’яти методів нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів:
- прямолінійного;
- зменшення залишкової вартості;
- прискореного зменшення залишкової вартості;
- кумулятивного;
- виробничого.
Для малоцінних необоротних матеріальних активів можуть бути
використані наступні методи:
- прямолінійний;
- виробничий;
- 50Х50%;
- 100%.
На практиці важко визначити ліквідаційну вартість основних
засобів. Тому на підприємстві прийнято, що ліквідаційна вартість об'єкта
дорівнює нулю.
Організація обліку переоцінки основних засобів і нематеріальних активів
Відхилення залишкової вартості об'єктів основних засобів і нематеріальних
активів від їх справедливої вартості відбувається внаслідок:
- фізичного зносу в процесі експлуатації, який може відрізнятися від зносу,
|
|
|
нарахованого внаслідок амортизації;
- морального зносу;
- зміни ринкових цін на об’єкти;
- інфляційних процесів.
Основні засоби оцінюються або за первинною вартістю за вирахуванням
зносу (залишковій вартості), або за переоціненою вартістю, тобто вартістю
після переоцінки.
Переоцінка об'єкта проводиться в тому випадку, якщо його залишкова
вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу (п.16 П
(С) БО 7). Підприємства самостійно визначають поріг суттєвості, при якому
проводиться переоцінка. Переоцінена сума первинної вартості і зносу об'єкта
основних засобів визначається таким чином:
Впер = В х І, (7.8)
Зпер = З х І, (7.9)
де Впер- переоцінена вартість об’єкта;
В- первинна вартість об’єкта;
І- індекс переоцінки;
Зпер- переоцінений знос;
З- нарахований знос.
При обліку об'єкта за первинною вартістю сума дооцінки залишкової
вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу,
а сума зниження ціни — до складу витрат.
