ТЕМА 10. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА
10.1. Поняття ефективності в економічній науці
10.2. Показники економічної ефективності аграрного виробництва
10.3. Рентабельність аграрного виробництва
10.4. Чинники та шляхи зростання ефективності аграрного виробництва
Поняття ефективності в економічній науці
Найважливішою узагальнюючою характеристикою аграрного виробництва є його ефективність.
Ефективність слугує критерієм повної та всебічної оцінки, оскільки об'єкт або захід може бути добрим частково, в певному розумінні, але недостатньо ефективним загалом.
Термін «ефект» (лат. effectua - виконання, дія) означає результат, наслідок будь-якої дії, причини, сили. Відповідно ефективність варто розглядати як дієвість витрат, вкладених у певну діяльність з метою отримання бажаних результатів.
Ефективність - це складна економічна категорія, пов'язана з цілеспрямованою, раціональною людською діяльністю. Вона відображає певні виробничі відносини, що складаються між суспільством загалом і підприємствами, а також окремими працівниками. В ефективності відображається дія об'єктивних економічних законів, розвиток продуктивних сил, характер виробничих відносин. Вона є формою вираження мети виробництва. Отже, поняття «ефективність» має зміст за наявності мети, яка повинна бути досягнута.
|
|
Основна ж мету будь-якого виробництва, в тому числі і аграрного, полягає в отриманні прибутку, або віддачі сукупних витрат, які беруть участь у процесі виробництва.
Ефективність має якісний і кількісний аспекти. Для оцінки ефективності виробництва та її вимірювання застосовують критерій і систему економічних показників.
Критерій - це ознака, на основі якої оцінюється діяльність або визначаються параметри на перспективу. Предметно критерій варто розуміти як якість, властивість ефективності, що відображає найістотнішу його суть, тобто є основним принципом оцінки. Він відображає певні виробничі відносини та якісний аспект цих відносин, тому повинен перебувати в нерозривному зв'язку зі специфічними економічними законами, насамперед з основним економічним законом цього способу виробництва. Критерій як вимір економічної ефективності конкретизується через показники. Вони, зазвичай, слугують лише кількісним виразом згаданого вимірника, відображаючи рівень і динаміку ефективності.
Основним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу і максимізація його за найменших затрат живої й уречевленої праці. Цей показник виступає як оцінка економічної ефективності всього народного господарства.
|
|
Для визначення економічної ефективності аграрного виробництва, окремих його галузей, господарської діяльності підприємств різних форм власності, їх підрозділів, виробництва окремих культур, агротехнічних і зоотехнічних заходів, упровадження в виробництво комплексів, нових технічних розробок, досягнень науки і техніки, передового досвіду тощо використовують часткові або локальні критерії. У кожному окремому випадку критерій може набувати конкретнішої форми з урахуванням характеру й особливостей виробництва.
Наприклад, для досягнення приросту урожайності певної культури та підвищення якості продукції визначають мінімальні витрати добрив, пального, засобів захисту, на оплату праці, а також витрати на охорону навколишнього середовища. У кінцевому підсумку всі часткові критерії повинні відповідати основному народногосподарському критерію. У зв'язку з цим критерієм економічної ефективності аграрного виробництва є збільшення обсягу чистої продукції за найменших затрат живої й уречевленої праці на її одиницю.
Ефективність - це досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці,конкретна форма економії часу.
Отже, ефективність - це економічна категорія, яка відображає вироб-ничі відносини щодо економії живої та уречевленої праці й показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці.
Необхідно розрізняти поняття «ефект» та «економічна ефективність».
Ефект - це досягнутий результат у різних формах вияву від тих чи інших заходів, що застосовуються в аграрному виробництві. Стосовно умов ринкової економіки - це насамперед ступінь фактичної або очікуваної реалізації об'єктивних економічних інтересів власників засобів виробництва. Відповідно до взаємодії витрат і результатів виробництва, однаковий результат може бути отриманий різними способами і навпаки - однакові витрати можуть спричинити різний ефект. Економічний ефект може бути як додатною величиною, так і від'ємною, бути виробничим, у формі сільськогосподарської продукції й характеризувати доцільність проведення заходу, та економічним - у сфері економії ресурсів, праці, отримання прибутку, а також соціальним, що відображає стан умов праці й побуту працівників. Наприклад, ефект від застосування добрив виявиться у вигляді приросту врожаю, а від застосування преміксів - у збільшенні приросту живої маси тварин.
Проте одержаний результат сам по собі не дає уявлення про вигідність застосування добрив або преміксів, оскільки недостатньо характеризує трудову діяльність людей і не показує, ціною яких ресурсів вів отриманий. Один і той самий ефект можна одержати різними способами або з різним рівнем використання ресурсів, як і однакові затрати ресурсів можуть забезпечити різний ефект. Робити висновок лише за ефектом і оцінювати доцільність проведення заходу не можна. Ефект - це приріст врожаю, проте він не засвідчує вигідність застосування добрив. Повність відображає кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, показник економічної ефективності.
Процес взаємодії чинників і формування результатів виробництва можна подати у вигляді схеми (рис. 10.1.1).
Рис. 10.1.1. Схема формування результатів та ефективності виробництва
У матеріальному виробництві суть поняття "ефективність виробництва", в загальному підході зводиться до порівняння отриманого результату із затратами живої и уречевленої праці, інших ресурсів, пов'язаних з його одержанням. Однак на практиці важливо визначитись, з якими витратами доцільно порівнювати отриманий ефект. Існують три принципово відмінні підходи до розв'язання цієї проблеми:
- ресурсний, коли ефект порівнюється з вартістю виробничих ресурсів (основні й оборотні фонди);
|
|
- витратний, коли ефект порівнюється з поточними виробничими витратами;
- ресурсно-витратний.
Прийнятнішим для визначення економічної ефективності є ресурсно-витратний підхід, за якого економічний ефект порівнюється як з виробничими ресурсами, так і з виробничими витратами. Наприклад, вигоду застосування добрив можна визначити тільки після порівняння отриманого ефекту з понесеними затратами. Не ефект, а лише ефективність характеризує вигоду використання добрив.
Рівень економічної ефективності можна обчислити за формулою:
Він підтверджує, скільки одиниць корисного ефекту одержано з розрахунку на одиницю затраченого ресурсу або ціною яких ресурсів досягнуто економічний ефект. Вищою буде ефективність, якщо на одиницю затраченого ресурсу буде отримано більше одиниць корисного ефекту, а зростання її рівня засвідчує про економію живої й уречевленої праці.
Суть підвищення економічної ефективності аграрного виробництва зводиться до того, щоб на кожну одиницю затрачених матеріальних, трудових і фінансових ресурсів збільшити обсяг виробництва продукції. Це сприятиме зростанню доходів підприємств, що є основою розширеного відтворення виробництва, підвищенню оплати праці та поліпшенню соціальних і побутових умов його працівників.
Підвищення економічної ефективності аграрного виробництва є стрижневою проблемою, головним чинником зростання підприємств в умовах використання обмежених ресурсів. Це зобов'язує підприємства використовувати ресурси раціонально і бережливо, виробляти якісну продукцію.
Ефективність поділяють на виробничо-економічну і соціально-економічну. Виробничо-економічна відображає результативність функціонування продуктивних сил, рівень використання аграрними підприємствами матеріально-технічної бази і трудових ресурсів і характеризується натуральними та вартісними показниками. Соціально-економічна ефективність відображає ступінь досягнення результату, тобто досягнення мети виробництва. Економічний і соціальний аспекти ефективності не варто протиставляти один одному. Вони перебувають в органічній єдності.
|
|
З позиції суспільства, ефективним є виробництво, коли виробляється необхідна кількість продукції за мінімальних затрат ресурсів.
З позиції аграрного підприємства, ефективним є виробництво, коли забезпечується його розширене відтворення.
З позиції особистих інтересів, ефективним є виробництво, коли створюються умови для задоволення матеріальних і моральних потреб працівників підприємств.
Питання підвищення ефективності господарської діяльності має величезне значення. Тому боротьба за неї має здійснюватися на кожному підприємстві, в кожному його підрозділі, на всіх рівнях аграрного виробництва. Результати виробництва повинні постійно порівнюватися із затратами.