Тема 6. Депозитні сертифікати

Зміст теми: Означення, призначення та класифікація депозитних сертифікатів. Депозитні сертифікати на пред’явника та особливості їх обернення на біржі. Визначення доходності депозитних сертифікатів.

Депозитні сертифікати – письмові свідоцтва кредитних установ про депонування грошових засобів, які засвідчують право власника на отримання такого депозиту.

Депозитні сертифікати широко використовуються для субституції зарубіжних цінних паперів, по відношенню до їх власника. При цьому самі цінні папери зберігаються кредитною установою, а власник отримує депозитний сертифікат, який посвідчує його титул власності на ці цінні папери.

Депозитні сертифікати бувають двох видів:

- до вимоги (дають право на вилучення певних сум при пред’явленні сертифікату);

- термінові (із зазначенням терміну вилучення вкладу та розміру відсотку). Термінові депозитні сертифікати є різновидом термінових банківських вкладів. На відміну від звичайних зберігальних рахунків клієнтові видається не книжка, а сертифікат (посвідчення), яке виконує функції боргової розписки банку. Грошові засоби з такого вкладу можна зняти і до обумовленого терміну, але при цьому сплачується штраф у вилученні певної суми відсотків.

Особливою популярністю користуються передавальні депозитні сертифікати на пред’явника, які вільно обертаються на вторинному ринку і тому є високо ліквідними інструментами. Термін дії таких сертифікатів, як правило, від 30 днів до 6 місяців, а мінімальна сума коливається від 100 тис. до 1 млн. дол. Коли виникає необхідність в готівці, власники сертифікатів можуть продати їх н вторинному ринку, або безпосередньо використати депозитні сертифікати в розрахунках по торгових угодах і банківських позиках. При випуску депозитних сертифікатів часто використовується замість нарахування відсотків знижка (дисконт).

Ціна депозитного сертифікату при вторинному продажі визначається із врахуванням ємності вторинного ринку, терміну погашення і поточної відсоткової ставки за інструментами такого ж класу.

Українськими банками широко використовується даний вид цінних паперів. Здійснюються емісії навіть валютних депозитних сертифікатів. Так, «Приват-банк» здійснював емісію депозитних сертифікатів номіналом 500 дол. США з термінами погашення 6 та 3 місяці відповідно до розрахунку 10 та 12 % річних, котрі реалізовані шляхом дисконту.

З точки зору потенційного власника депозитного сертифікату його доходність (r) може визначатися:

,

де і – базова ставка, яка прив’язується до більшої з двох величин: прогнозованим темпам інфляції або доходу по вільному від ризику вкладення капіталу; s – надбавка за ризик (враховує ринкову надійність емітента і ймовірність росту процентних ставок до терміну погашення сертифікату); l – премія за ліквідність (відображає ступінь близькості даного боргового інструменту до грошей і його здатність виконувати функції готівки).

Тема 7. Векселі.

Зміст теми: Сутність, призначення та класифікація. Звичайні та перевідні векселі. Суб’єкти та об’єкти операцій з векселями: тратта, трассат, трасант та ремітент. Казначейські та приватні векселі. Метод визначення доходу ремітента та трассанта.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

У більшості країн світу основним документом, який регулює вексельний обіг, є Уніфіковані правила про переказний і простий вексель, затверджені Женевською конференцією в 1930 р.

Важливою властивістю даного кредитного інструменту є його оборотність. Для збільшення такої оборотності ввели наступний механізм: за допомогою передаточного запису (індосаменту) векселі можуть циркулювати серед необмеженого кола осіб, виконуючи при цьому функції наявних грошей.

Вексель займає особливе місце в системі безготівкових розрахунків, оскільки може безпосередньо використовуватись для погашення боргових зобов’язань поза банками. Векселі використовуються для кредитування торгових операцій. У випадку, коли комерційна угода передбачає післяоплату наданих послуг чи товару, вексель виступає ефективним документом, підтверджуючим заборгованість покупця. Продавець не обов’язково повинен чекати терміну погашення векселю, він може його продати на ринку і отримати гроші негайно. Проте оборотність векселю є обмеженою, в кінцевому рахунку він повинен бути оплачений грошима як законним платіжним засобом.

Таким чином, дебіторська заборгованість підприємства часто є вираженою набором векселів, котрі виписані нам нашими клієнтами, а кредиторська заборгованість підприємства може складатись з виписаних нами векселів за сировину чи отримані і неоплачені послуги.

Залежно від умов погашення розрізняють:

1. Простий вексель – виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов’язання сплатити кредитору визначену суму у визначений термін у визначеному місці.

2. Переказний вексель (тратта) на відміну від простого виписується і підписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) сплатити у зазначений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред’явнику векселя. При цьому боржник зобов’язаний письмово на лицьовій стороні векселя підтвердити свою згоду сплатити за векселем шляхом здійснення напису „Акцептований” та підпису (здійснити акцепт векселя). Якщо акцептантом виступає банк, ліквідність акцептованого векселя значно підвищується Векселі, акцептовані банками, часто називають банківськими акцептами. Такі векселі є інструментами грошового ринку і використовуються в ході здійснення міжнародної торгівлі вже багато років. Вони мають значний вторинний ринок і користуються попитом у інвесторів як високоліквідні надійні цінні папери поряд з борговими зобов’язаннями казначейства та іншими інструментами грошового ринку.

Ремітент володіє векселем, пред’являє його до сплати й отримує гроші або передає вексель з допомогою передавального підпису іншій особі в погашення свого боргу. Передавальний підпис, або ІНДОСАМЕНТ, власник векселя (індосант) робить на користь іншої особи (індосатора) на зворотній стороні векселя.

Існує кілька видів індосаменту:

- іменний, коли вказується особа, якій передають всі права за векселем;

- бланковий, коли індосант ставить на зворотній стороні векселя лише свій підпис (у такому разі вексель може бути переданий будь-якій особі);

- цільовий, коли зазначено мету передачі векселя іншій особі;

- безоборотний, коли в тексті індосаменту є слова „без обороту”. В цьому випадку до індосанта не можуть бути пред’явлені вимого у випадку несплати векселя трасатом.

Якщо векселедавач наказує заплатити йому ж, то в угоді будуть приймати участь лише дві особи – трасант та трасат. Оскільки власник має право передати тратту шляхом індосаменту другій особі в рахунок погашення своєї заборгованості, то число осіб, що приймають участь у вексельній угоді може збільшитись. В складі осіб, котрі приймають участь у вексельному обігу, можуть входити також і банки.

Залежно від того, як визначається в тексті назва отримувача коштів векселі поділяють на:

- іменні (конкретно вказується назва отримувача);

- ордерні, коли треба сплатити конкретній особі або за його наказом іншій особі;

- на пред’явника.

Розрізняють також:

- фондові векселі – цінні папери, котрі обертаються на вторинному фондовому ринку, зокрема, на фондовій біржі (найтиповішим представником таких цінних паперів є векселі урядової скарбниці – Казначейські векселі); Ст.. 46 (Шелудько);

- комерційні векселі – не фондові цінні папери, котрі використовуються суб’єктами підприємницької діяльності для поточного покриття дефіциту готівкових коштів.

Векселі виписуються на бланках стандартної форми та мають суворо встановлений набір реквізитів.

Простий вексель містить такі реквізити:

1. найменування „вексель”;

2. просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

3. найменування того, хто повинен платити;

4. зазначення терміну платежу;

5. зазначення місця, де має здійснюватись платіж;

6. найменування того, кому платіж має бути здійснений;

7. дату і місце складання векселя;

8. підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Правильність оформлення векселя – необхідна умова його дійсності. Відсутність будь-якого з названих вище реквізитів робить вексель недійсним.

Переказний вексель містить такі самі реквізити за винятком п. 2. який має вигляд:

2. просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування платника.

Термін платежу за векселем може встановлюватись по різному:

- по пред’явленню;

- після проходження певного терміну часу після пред’явлення;

- на певну дату.

Векселі з терміном оплати після пред’явлення чи після проходження певного часу може бути передбачене векселетримачем нарахування певного проценту на вексельну суму.

Важливою операцією з векселями, що значно підвищує їх надійність є аваль. Аваль – поручительство третьої особи, при якому особа, яка здійснила поручительство (аваліст), переймає на себе відповідальність за виконання зобов’язань зобов’язаною за векселем особою. Аваліст несе за векселем таку саму відповідальність, як і особа, за яку він дав поручительство. Проте після сплати за векселем аваліст стає його власником і отримує право вимоги до того, за кого він дав поручительство. Кредитор може бути впевнений у вчасній сплаті за векселем, якщо цей вексель авальований банком. Аваль може бути здійснений при видачі векселя або на будь якому етапі його обігу.

Вексель виконує дві важливі функції: розрахункову (він може виконувати роль платіжного засобу) та кредитну, коли його використовують для відстрочки платежу та оформленні ним боргового зобов’язання. Оскільки основні функції банків – кредитна і розрахункова, банки відіграють значну роль на ринку векселів. Вони можуть емітувати власні векселі та здійснювати операції з векселями.

Банківські векселі є досить ліквідними цінними паперами. Векселі відомих банків, котрі користуються високою довірою, є надійними платіжними документами, що мало чим відрізняються від готівкових коштів за своїм ступенем ліквідності. Емісія банком власних векселів дає змогу їх власникам вигідно вкласти кошти, а банку отримати додаткові фінансові ресурси. Банківський вексель може виконувати багато функцій. Він може виступати як одна з форм надання кредиту, як застава і як платіжний засіб. Для самого банку він є однією з форм залучення коштів.

Основними операціями банку з векселями є:

- інкасація. Передбачає викоання банком доручення векселетримача по стягненню з боржн7ика платежу. За дану послугу банк має комісійну винагороду.

- доміляція. Полягає в дорученні векселедавця або трасата банку сплатити за векселем у зазначений термін за рахунок коштів, що є на рахунку.

- облік (дисконт) векселя. До настання дня оплати вексель може бути об’єктом купівлі-продажу. При цьому ціна його буде меншою від номінальної вексельної суми на величину так званого облікового процента, або дисконта. Купівлю векселя здійснюють до настання терміну оплати комерційні банки, називаючи таку операцію обліком (дисконтом) векселя. При обліку векселя банк отримує дохід, що дорівнює сумі дисконта.