Сутність дитячої психології

Дитинство є періодом найшвидшого та найінтенсивнішого розвитку людини. Інші періоди не передбачають та­кої кількості своєрідних життєвих етапів, як раннє і до­шкільне дитинство.

Упродовж 6-ти-7-ми років життя у психіці дитини відбуваються грандіозні прогресивні зміни. Пізнаючи світ і себе, вона поступово формується як особистість, розвиває свої психічні якості і властивості, внутрішній світ, у міру своїх фізичних, інтелектуальних, духовних сил включа­ється у життєдіяльність соціуму.

За фізичними, фізіологічними і психологічними якос­тями немовля помітно відрізняється від дошкільника, до­шкільник від підлітка, підліток від юнака, юнак від дорослої людини. Віковий розвиток особистості людини, притаман­них їй психічних процесів і властивостей від пренатально­го (дородового) періоду до останніх днів життя вивчає віко­ва психологія, у структурі якої, відповідно до основних пе­ріодів життя людини, виокремлюють дитячу психологію, психологію молодшого школяра, психологію підлітка, психологію юності, психологію дорослої людини і герон­топсихологію (психологія людей літнього віку). Дитяча психологія разом із педагогікою, фізіологією, педіатрією та іншими науками вивчає дитину, розвиток її психіки протягом перших семи років життя.

Дитяча психологія (грец. psyche- душа і logos - слово, вчення) - галузь психологічної науки, яка вивчає факти і закономірності психічного розвитку дитини на різних вікових етапах, а також за­кономірності переходу від одного вікового етапу до іншого.

За словами українсько-російського психолога Даниїла Ельконіна (1904-1984), дитяча психологія вивчає зако­номірності розвитку дитини як члена суспільства, тобто її психіку, свідомість, психічний розвиток від народження до вступу до школи. У процесі формування її як члена сус­пільства і як особистості відбувається розвиток дитячої психіки, свідомості від властивих немовляті елементарних форм до властивих дорослій людині розвинених форм сві­домого відображення дійсності. Тому предметом дитячої психології є загальні закономірності психічного розвитку в онтогенезі (індивідуальному розвитку), його вікових пері­одів, причин і механізмів переходу від одного періоду до іншого, їх характерних ознак і психологічних механізмів. Її специфіка полягає в необхідності дослідження не лише психічних процесів і якостей, але і законів, закономірнос­тей їх виникнення та становлення. Адже постійний пси­хічний розвиток дитини, перехід від елементарних реак­цій до складних і осмислених дій, оволодіння мовленням, перші прояви самостійності, попри індивідуальні відмін­ності, мають багато спільних ознак, які й досліджує дитя­ча психологія. Незважаючи на те що усі діти різні, об'єд­нує їх неминуча необхідність подолати певні етапи (стадії) розвитку. Дитина змінюється на кожному віковому етапі, і ці зміни є закономірними і мають свої причини.

Дитяча психологія вивчає психологічні особливості ді­тей кожного вікового періоду, звертаючи увагу передусім на те, що нового на певному етапі їхнього життя виникає, розвивається, чим збагачується загальний психічний роз­виток дитини. Ці зміни відбуваються в діяльності дітей, їхньому спілкуванні з дорослими й однолітками, пізнанні ними навколишнього світу.

У діяльності діти вчаться бачити, слухати і чути, дума­ти і робити висновки. Від особливостей цієї діяльності за­лежить розвиток сприймання, уваги, пам'яті, мислення, уяви, здібностей, мовлення, почуттів, волі. У цьому бага­томанітному процесі виникає індивідуальність, формуєть­ся особистість дитини.

В Україні проблеми дитячої психології досліджує лабо­раторія психології дошкільника Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Зусилля її вчених зосере­джені на таких питаннях: формування гуманних почуттів у дошкільнят в умовах суспільного та сімейного виховання; психологічні основи формування передумов навчальної ді­яльності дітей у дошкільному закладі; особливості розвит­ку взаємодії дитини з дорослими та однолітками в дитячо­му садку і родині; розвиток довільної поведінки дошкіль­нят; психологічне забезпечення розвитку здібностей дитини у специфічно дитячих видах діяльності; взаємодія дитячого садка та сімї для надання психотерапевтичної до­помоги дітям, що постраждали від аварії на ЧАЕС.