Становлення трудової діяльності дошкільників

Із допомогою батьків і вихователів, під впливом їх ви­мог дитина спершу виконує окремі доручення, потім складніші завдання, результати яких потрібні не лише їй, а й іншим дітям, дорослим. Об'єктивна цінність цієї діяль­ності невелика, однак вона позитивно впливає на форму­вання вольових і моральних якостей особистості, підготов­ку її до майбутньої корисної діяльності.

На кожному віковому етапі трудова діяльність до­шкільника характеризується своїми особливостями.

У молодшому дошкільному віці праця має наслідуваль­ний характер. Однак це наслідування є не простим, а та­ким співробітництвом, у якому дитина, за П. Блонським, стає «помічником дорослих у їх побутовій праці: викону­ючи спочатку паралельно працю дорослого, якого вона ко­піює, дитина поступово, не без уваги дорослого, вступає у більш складне співробітництво з ним у ролі його помічни­ка, правда, ще дуже слабкого». Участь молодших дошкіль­ників в елементарній трудовій діяльності носить ігровий характер, оскільки приваблює своєю цікавістю. Її своєрід­ний взаємозв'язок із грою зберігається у праці середнього, іноді і старшого дошкільника. Однак трудова діяльність дітей не повинна ґрунтуватися лише на інтересі, хоча і не слід виключати його. Завдяки вихованню основою дитя­чих трудових зусиль має бути не зацікавленість, а усвідом­лення їх корисності, необхідності. З розвитком дитини на­віть найнеприємніша праця приноситиме радість, якщо її суспільна цінність буде очевидна.

Молодші дошкільники, за словами О. Запорожця, пра­цюють не для отримання результату, головне для них - задоволення від процесу діяльності. Невміння планувати свої дії, підпорядковувати їх свідомо поставленій меті, об­меженість трудових навичок не дає змоги молодшим дош­кільникам успішно справлятися зі складним трудовим завданням. Тому вони обмежуються лише простою пра­цею: допомагають накривати на стіл, поливають квіти, го­дують рибок тощо.

Ускладнюється й урізноманітнюється трудова діяль­ність у середньому дошкільному віці, коли дитина починає відрізняти працю як серйозну справу від гри, а її інтерес до неї поєднується з інтересом до її результату (продукту). Створення задуму дій починає передувати їх здійсненню, триває збагачення трудових навичок. У своїх трудових ді­ях, дитина виявляє більше самостійності, менше залежить від допомоги дорослих.

Старший дошкільник цікавиться не лише безпосеред­німи результатами своєї діяльності, а й їх значенням для інших людей. У його свідомості починають формуватися високі мотиви суспільно корисної праці, вольові якості, трудові навички. Діти вже захоплено працюють над виро­бами з паперу, дерева, із задоволенням допомагають дорос­лим, відповідальніше ставляться до отриманих доручень, їх трудова діяльність ускладнюється за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї і спрямованістю.

Старші дошкільники особливо люблять допомагати до­рослим. Спершу ця допомога символічна, адже дитина ще не переймається відсутністю у себе умінь і навичок. Голов­не, що вона отримує задоволення від відчуття своєї належ­ності до серйозної справи, усвідомлює себе рівноправним учасником спільної діяльності. Завдяки цьому у неї з'яв­ляються зачатки працелюбства. Уміле підтримання її по­зитивних емоцій посилює інтерес до праці, бажання досяг­ти певного результату. Заради участі у праці, яка має об'єктивну користь, діти можуть поступитися грою або ін­шими цікавими заняттями.

Неабияке значення для дітей має результат їхньої тру­дової діяльності. Молодші дошкільники взагалі відмовля­ються виконувати завдання, якщо воно не завершується результатом, старші - самі надають зміст своїм діям. Без­результатна праця неприваблива для дітей, як і для дорос­лих. Однак маленькі діти ще не можуть ставити перед со­бою творчі цілі - це роблять дорослі, формулюючи конкретні завдання діяльності. Завдяки цьому в малюків пос­тупово розвивається цілеспрямованість - здатність намі­тити ціль і добиватися її досягнення.

Особливості уявлень дошкільників про працю дорослих

Одним із способів формування у дитини прагнення до трудової діяльності є ознайомлення з працею дорослих, її видами, знаряддями праці, результатами. Знання про тру­дову діяльність людей є центральною ланкою знань про со­ціальну дійсність, вони зумовлюють соціалізацію особис­тості дитини, забезпечують розуміння завдань суспільства і кожної людини, стимулюють розвиток соціальної перцеп­ції (сприймання), інтересу до трудової діяльності, позитив­ного ставлення до праці та її результатів уже в дошкільно­му віці. Формування у дітей правильних уявлень про пра­цю дорослих, прищеплення інтересу і поваги до людей-трудівників, позитивного емоційного ставлення до неї - найважливіший компонент психологічної готовнос­ті до праці.

Дитина-дошкільник володіє високим рівнем пізна­вальної активності і дуже рано починає цікавитися трудо­вою діяльністю людей. Її життя розгортається у певному соціальному середовищі, в якому вона спостерігає працю дорослих, нагромаджує враження від їх поведінки і дій, намагається наслідувати їх в іграх і побуті. Заохочення цього інтересу, створення умов для отримання інформації про працю дорослих, ефективне її засвоєння особливо по­зитивно позначається на розвитку дитини. Знання про професії діти отримують від батьків, вихователів, стар­ших братів і сестер, бабусь і дідусів, однолітків, із власних спостережень, за допомогою засобів масової інформації. Засвоєння малюками певних знань про працю дорослих, різноманітні професії стимулює виникнення у них нового типу поведінки, опосередкованої уявленнями про трудові і суспільні функції людей, про ставлення до праці, одне до одного.

Старші дошкільники знайомі з різноманітними видами праці (виробнича, сільськогосподарська, у сфері обслугову­вання тощо), багатьма професіями (4-15). Загалом у пере­ліку професій дошкільники виокремлюють приблизно 90 їх найменувань. Та це не означає, що про кожну професію вони мають вичерпні уявлення.

Найпопулярніші серед дошкільників професії систе­ми «людина - техніка», передусім - водія різноманітних видів транспорту, будівельні спеціальності (зварювальник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник, столяр, слюсар, муляр); військові (льотчик, танкіст, ракетник, вертолітник, космонавт); різноманітні робітничі професії (вантажник, кочегар, гірник, ткаля, оптик, поліруваль­ник, поліграфіст) тощо. Досить привабливі для них такі професії системи «людина - людина», як лікар, вихова­тель, няня, музичний керівник, учитель, продавець, ку­хар, медсестра, міліціонер. Добре відомі дітям професії системи «людина - природа»: садівник, дресируваль­ник, хлібороб, рибалка тощо. Небагато прихильників мають професії системи «людина - художній образ», наприклад актор, письменник, скульптор. Однак у цій системі популярні серед дітей професії циркача, балери­ни, музиканта.

Часто найменування професії діти замінюють наймену­ванням підприємства або закладу («у зоопарку», «на фер­мі», «на заводі, де роблять іграшки», «у магазині»), поса­ди - директор, начальник цеху, капітан корабля тощо.

Уявлення дітей про професії мають суттєві статеві від­мінності. Дівчатка віддають перевагу професіям системи «людина - людина», хлопчики - системи «людина - техніка», військовим спеціальностям. Вони частіше, ніж дівчатка, називають професії системи «людина - приро­да» і «людина - художній образ», тобто є носіями ширшої інформації про професії.

Діти старшого дошкільного віку в основному правильно уявляють структуру трудового процесу, найкраще - най­цікавішу їм професію. Вони вже називають від 3 до 6 пред­метів, потрібних людям певної професії для роботи, а та­кож необхідні психологічні якості (учитель - «повинен ба­гато знати», інженер - «уміти думати», льотчик - «не боятися висоти»). Легко називають і трудові дії, послідовно розкривають процес праці (водій - «перевіряє мотор і ко­леса, тримає кермо, стежить за дорогою, їде, куди потріб­но»; вихователь - «учить дітей доброму, займається з ни­ми, водить на прогулянки, проводить заняття, щоб діти бу­ли розумними»). В основному діти правильно розуміють і суспільну значущість результатів праці (для чого вона пот­рібна) різноманітних професій. Складніше їм даються знання, які не можна повідомити безпосередньо у життєвій ситуації, тому міські діти, як правило, мало знають про працю і життя людей у селі.

Велику роль у формуванні правильних уявлень про працю відіграє сім'я, вона найбільше сприяє трудовому вихованню дітей. Діти спостерігають за роботою батьків, інших родичів, бачать, як вони цікавляться справами один одного, їх взаємодопомогу.

Чим старша дитина, тим більший у неї досвід власної трудової діяльності і тим більше цікавиться працею дорос­лих, особливо батьків. Основним джерелом, із якого діти черпають знання про працю батьків, є безпосереднє сприй­мання їхньої праці. Однак дитячі уявлення про працю батьків значно бідніші, ніж уявлення про працю людей найцікавіших для них професій. Рівень уявлень про працю

батьків залежить і від джерела інформації: найвищий він у дітей, які мають змогу безпосередньо спостерігати за їх роботою, слухати розповіді про неї.

Під впливом цілеспрямованої роботи дошкільного закладу діти краще усвідомлюють значення трудової діяльності у житті кожної людини, у т. ч. своїх батьків, починають розуміти, що мама і тато працюють не лише для утримання сім'ї. Старші дошкільники уже гордяться успіхами батьків, розповідають про них своїм товаришам.

Отже, основними способами формування психологічної готовності дошкільника до праці є ознайомлення його з працею дорослих, її результатами, організація відповідно до їх вікових та індивідуальних можливостей трудової діяльності. Його зміст і методи у дитячому садку обумовлюються програмою навчально-виховної роботи, у сім'ї - особливостями домашнього побуту, способу життя, сукупністю уявлень батьків про цінність людської праці.