Анна – королева Франції

Ніколи раніше кияни не бачили подібних видовищ, як того весняного дня. Гриміла й двиготіла від веселощів княжа гора. Ріою лилися вино й меди, не згасали вогнища, не змовали музики.

Князівна Анна покидала отчий дім і виїздила до нареченого. Уже були готові вози з багатими скринями – золото, срібло, персидські килими, грецькі шовки, хутрові кожухи й Аннине вишивання – червоно-чорним і сонячно-зеленим. Анна бере це на згадку про теплу й привітну батьківську землю.

Вона стоїть, зіпершись на одвірок, окидає посмутнілими очима задніпровські луки. Чи є там, на далекій Сені, отакі зелені й квітучі кручі? Чи співають таких ніжних веснянок? Що чекає її там, за глухими лісами, серед невідомих людей? Кому поскаржиться? Кому повідає свою тугу?

Князівна нишком витерла долонею сльозину, зняла з різьбленої полиці книжку. Візьме із собою Євангеліє. Адже це для неї переписав його найкращий писець, а майстер-чудотворець виготовив узори окладу із золота... Візьме ще багато книжок, читатиме їх, і їй буде здаватися, що вона вдома. Князівна навчить і дітей своїх читати й любити книги.

Сірими журавлиними ключами спливали роки. Сумовито хлюпала хвиля холодної Сени. Нагадувала про бистроплинний Славутич і про зелені прибережні кручі, на яких п’ялися до неба стрімкі бані храмів. Не було для Анни вороття на ту землю. 4 серпня 1049 року вона вінчалася з французьим королем Гнріхом Першим. Того дня Анна подарувала єпископу своє Євангеліє. Воно було переписане давнім руським письмом. І донині зберігається цей унікальний витвір давньоруської писемності.

Ні, Анна не могла повернутися на батьівщину, але перенесла сюди, у Францію, куточок рідної землі. Королева будує кілька церков, фрески й мозаїки яких нагадували київськи. Одна з тих будов, споруджена в 1060 році в місті Санлісі, збереглася до наших днів.

Через одинадцять років Анна овдовіла. Придворна знать оголосила її регентшою малолітнього спадкоємця трону Філіпа Першого. Анна стала фатичною правительою країни: утверджувала державні закони, підписувала – теж ирилицею – найважливіші державні акти. Кирилицею зроблені й написи на стіні храму. То доча Ярослава Мудрого залишила слід висоої освіченості й культури, що жила в її роду.

Життя Анни Ярославни було нелегким. Французьі хроніки пов’язують її ім’я з іменем графа Рауля де Крепі-і-Валуа. Після смерті Генріха Анна офіційно вийшла за нього заміж, хоча церква заборонила цей шлюб. 1075 року вона востаннє підписала разом із сином державний документ.

На старому забутому кладовищі в далекому французькому місті Вільєрі знаходиться загадкова могила із зображенням на кам’яній плиті жінки в короні. Латинський напис повідомляє, що там упокоїлась Агнес. Легенди доповнюють це надто скупе повідомлення: то могила дочки Ярослава Мудрого – Анни, королеви Франції. Вона принесла на гальську землю книжки, любов до науки, побудувала прекррасні храми й палаци.

 

Острог

Серед просторих боліт, оточений водами Горині й Вілії, обступлений довкруги великими лісами, був заснований Острог – столиця першого руського вельможі – князя Костянтина Костянтиновича Острозького, на той час києвсього воєводи. його ім’я надавало великого значення місту, яке князь Костянтин на старості літ вибрав собі за столицю. Роль міста на той час притемнювало в житті України важливаість самого золотоверхого Києва. За плечима могутнього князя всі тут жили безпечно.

Князь вимагав лише одного: щоб йому вірно служили й у разі потреби були готові до боротьби з ворогом, хто б він не був. Князь Костянтин був хорошим адміністратором свого величезного майна. Через те він багатів шодня, щогодини. Його річні доходи становили дванадцять мільйонів.

Спочату Острог ділився на три частини: княжий замок, місто й передмістя Застав’я.

Замок стояв на узгір’ї, з трьох боків оточений водою, пишався на всю околицю, і його здалека було видно. Складався з двох поверхів і підземелля, яке було поділене не дев’ять кімнат. Тут містився скарб князя: бочки з дукатами й срібними монетами, скрині з ломаним золотом та сріблом, дорога зброя, кована золотом і сріблом, дорогі турецькі сідла й убори коней. Усе це коштувало велиих грошей. Над тим підземеллям мешкала княжа служба. Тут були також кімнати для приїжджих – шляхти, державців і прихильників князя, які частенько навідувалися до Острога.

З великих сіней сходи вели вище, де мешкав сам князь. Зважаючи на зовнішню пишноту замку, славу й багатства князя, здавалося, що в хоромах панує велика розкіш. Хто так думав, мусив розчаруватися, увійшовши сюди. Якапростота на перший погляд! Невелика кімната з двома вікнами, дерев’яний стіл, а біля ньго – дерев’яне крісло, оздоблене чорним сап’яном. Під стіною просте ліжко, вузьке, укрите ведмежою шкурою. На стіні – одна ікона, а під нею – княжа шабля. У куті – кахельна піч з комином, у якому горів безустанку вогонь, бо в мурах було холодно й сиро. Крім княжого крісла, не було нічого іншого, бо тим гостям, яких князь тут приймав, не вільно було в його присутності сідати.

З тієх княжої кімнати. яка була і його спальнею, вели двері до дальніх кімнат,краще прибраних, де князь приймав знатних гостей.

З правого боку від сіней був вхід до їлальні. Тут стояли довгі та широкі дубові столи із стільцями, а під стіною – великих розмірів шафа, наповнена багатим столовим начинням. На стінах висіли портрети родини Острозьких у золочених рамах.

Звідси вели двері до заупокійної кімнати, з якої князів відправляли на вічний спочинок до родинної гробниці. Ця заупокійна кімната підходила до замкової церкви Преображенія. Тут можна було бачити красу й велич, що відповідали багатству князя. Костянтин, який називав себе богомольцем, на прикрашання церков не шкодував нічого.

 

Затверджую

заступник директора з навчальної роботи

________________М.М. Йосенко

 

Завдання
для проведення державної підсумової атестації.

 

 

Збірник переказів для державної підсумкової атестації з української мови, 11 клас – К.: Центр навч.-метод. л-ри, 2014 р.

 

Рекомендовано Міністерством освіти та науки України.

 

1. “Княгиня Ольга”- 2Бух. + 2Тов.

2. “Анна – королева Франції”- 2Комп.+ 2Мен.

3. “Острог”- 2Риб.