Поняття, особливості та класифікація джерел земельного права України

Джерело – це зовнішня форма вираження права, прояву та існування земельно-правових норм.

Земельно-правова норма – це є встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки загального характеру, що приймається у визначеному законом порядку, розраховане на неодноразове застосування.

Для джерел земельного права також характерні певні ознаки:

· офіційний публічний характер;

· приймаються державою, санкціоновані нею у визначеному порядку;

· мають документальний характер і зовнішню форму;

· розраховані на неодноразове застосування та поширені на невизначене коло осіб (мають нормативний характер);

· дотримання вимог забезпечується примусовою силою держави

· містять норми, які регулюють специфічне коло відносин;

· до складу джерел земельного права входять нормативно-правові акти колишньої СССР та УРСР, які регулюють ті земельні відносини, що не врегульовано законами України(ст.3 ЗУ «Про правонаступництво», Постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії земельних актів» 21.09.1991);

· земельне законодавство, яке вже втратило чинність, може застосовуватись до земельних відносин, які виникли під час його дії.

Існують наступні види джерел права:

· правові звичаї,

· правові прецеденти,

· правові принципи,

· нормативно-правові акти.

Класифікація джерел права:

За юридичною силою

· закони

· підзаконні

За колом відносин

· загальні