Сутність і класифікація основних засобів

Тема 5. Управління продуктивністю основних засобів і виробничих ресурсів.

5.1. Сутність і класифікація основних засобів.

5.2. Оцінювання основних засобів як основа управління продуктивністю.

5. 3. Види спрацювання основних засобів та методу нарахування амортизації.

5. 4. Структура та технічний стан основних засобів.

Показники продуктивності використання основних засобів.

Сутність і класифікація основних засобів.

Згідно з пп. 14.1.138 ст. 14 Податкового Кодексу «основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зношенням та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)». Тобто строк використання окремих груп основних засобів не може бути менший, ніж це встановлено ст. 145 Податкового кодексу.Наприклад, для будівель мінімально допустимий строк корисного використання – 20 років. Якщо за обліковою політикою підприємства він становить 15 років, цей строк не годиться для податкового обліку.

З точки зору участі основних засобів у виробничому процесі та їх впливу на предмети праці вони поділяються на:

1) активну, яка включає машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар;

2) пасивну, до якої відносяться будівлі, споруди, передавальні пристрої та інші основні засоби.

За призначенням основні засоби поділяються на власні та залучені. Власні засоби знаходяться безпосередньо на балансі підприємства (організації), а залучені це ті, що взяті в тимчасове користування в іншого підприємства (організації) на умовах оренди чи надання послуг.

За використанням основні засоби поділяються на діючі та бездіючі. Засоби, які безпосередньо не беруть участь в створені продукції і призначені для задоволення соціально-побутових потреб працівників підприємства відносяться до основних засобів невиробничого призначення.

Співвідношення окремих видів (груп) основних виробничих засобів, виражених у відсотках до їх загальної вартості на підприємствах характеризує їх видову (технологічну) структуру. На підставі даних про видову (технологічну) структуру основних засобів судять про прогресивні зміни в їх складі, які відбуваються під впливом багатьох факторів. Найбільш серед них можна виділити такі:

ü науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень виробництва;

ü прогресивні форми організації виробництва;

ü відтворювальна структура капітальних інвестицій при формуванні нових основних засобів;

ü розміщення підприємства і його кооперовані зв'язки;

ü вартість будівництва нових об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування.

Досягнення оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів дає змогу досягти злагодженого функціонування підприємств і високих результатів їх діяльності.

Доцільно зазначити, що видова (технологічна) структура основних засобів підприємств має галузевий характер. Так, в промисловості питома вага будівель і споруд становить в середньому 47%, машин і устаткування – 45% до загальної їх величини, в будівництві відповідно 36% і 62%. На транспорті основну питому вагу, майже 69%, складають транспортні засоби, значно менше всі інші види основних фондів.

Видова класифікація основних засобів має загальне пізнавальне значення для оцінки структури використання засобів праці. Чим більша питома вага активної частини основних засобів, тим прогресивніша їх структура. Поліпшення видової (технологічної) структури основних засобів досягається за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, машин і механізмів, механізації виробництва, правильного розроблення проектів будівництва та високоякісного виконання планів будівництва підприємств; ліквідації не використовуваного устаткування, будівельної техніки тощо.