Розрахунок фінансового циклу

будь-який бізнес починається при наявності певної суми грошових коштів, що перетворюються в ресурси для виробництва. Потім в процесі діяльності підприємства грошові кошти використовуються на оплату праці та інші поточні витрати. Сировина та матеріали передаються із запасів у виробництво. Деякі необхідні для виробництва складові купуються в кредит і тимчасово фінансуються через кредиторську заборгованість уперед до погашення її з отриманих потім грошових коштів. По мірі виробництва готових виробів вони накопичуються на складі, що збільшує запаси готової продукції. Якщо б не було реалізації, то процес виробництва постійно трансформував би грошові кошти, сировину, інші витрати на виробництво і кредиторську заборгованість в зростаючі запаси готової продукції.

Якщо підприємство не зможе постійно перетворювати готову продукцію в грошові кошти через реалізацію, то систематичне збільшення запасів веде до виснаження як грошових коштів, так і сировинних ресурсів. В такому разі брак коштів компенсується або кредитами, або збільшенням власного капіталу. Відповідно такі дії призводять до загострення нестачі коштів і підприємство втрачає змогу своєчасно гасити кредиторську заборгованість.

При реалізації продукції підприємство, як правило, надає кредит своїм покупцям. Якщо б продукція продавалася за готівку, то надходження грошей було б постійним. При реалізації товару в кредит надходження по рахункам відкладається на час обороту дебіторської заборгованості. Як тільки покупці оплачують свої рахунки, їм знову надається кредит. Аналогічно підприємство по мірі погашення кредиторської заборгованості знову здійснює нові закупки сировини і матеріалів у постачальників в кредит (12).

Всі ці операції багаторазово повторюються і супроводжуються грошовими надходженнями і витрачаннями.

Таким чином, кругообіг капіталу, що включає в себе вищезгадані господарські операції, логічно підводить нас до необхідності розгляду кількісної оцінки фінансової діяльності в плані циркуляції грошових коштів на підприємстві.

Така оцінка здійснюється за допомогою показника тривалість фінансового циклу, який характеризує середню тривалість між відтоком грошових коштів у зв’язку із здійсненням поточної виробничої діяльності та їх притоком як результатом виробничо-господарської діяльності (10, с. 473).

Щоб більш чітко уявити логіку розрахунку цього показника, розглянемо схему трансформації грошових коштів в оборотних активах (рис. 5.1)

 

Рис. 5.1. Трансформація грошових коштів в оборотних активах

 

З наведеної схеми видно, що операційний цикл в більшому ступені характеризує виробничо-технологічний аспект діяльності підприємства, а фінансовий цикл – її фінансову компоненту.

Безумовно, операційний і фінансовий цикли пов’язані, але описують різні сторони процесу функціонування підприємства як суб’єкта господарювання. На основі схеми нескладно визначити алгоритм розрахунку тривалості циклу (Т_ф):

Т_ф = О_{вз +} О_дз – О_кз ,

де О_вз – оборотність коштів, втілених у виробничі запаси;

О_дз – оборотність дебіторської заборгованості;

О_кз – оборотність дебіторської заборгованості.

Аналіз динаміки тривалості фінансового циклу рекомендується проводити періодично. Якщо скорочення тривалості операційного циклу без сумнівів розглядається як позитивні тенденція, то по відношенню до показника Т_ф подібного беззаперечного судження зробити не можна. Тут необхідний факторний аналіз, оскільки у випадку скорочення тривалості фінансового циклу досягнуто за рахунок невиправданого уповільнення оборотності кредиторської заборгованості, то подібний факт скоріше є негативним, ніж позитивним.

Наведена схема (рис. 5.1.) трансформації грошових коштів в оборотних активах дозволяє визначити внутрішні (відносно підриємства) фактори, що впливають на тривалість фінансового циклу. Очевидно, що такими факторами є:

o оборотність дебіторської заборгованості;

o оборотність виробничих запасів.

Цей факт вказує на необхідність здійснення в контексті даного блоку аналітичних процедур аналізу оборотності дебіторської заборгованості і виробничих запасів з метою виявлення причин невиправданого збільшення тривалості їх обороту, що веде до збільшення фінансового циклу. Результати саме такого аналізу дозволить розробити дійові заходи, здатні прискорити оборотність вищезазначених елементів поточних активів.

Для реалізації окресленого кола завдань розглянемо алгоритм розрахунку періоду погашення (інкасації) дебіторської заборгованості:

,

де Т – тривалість періоду, що аналізується;

ДЗ – середня величина дебіторської заборгованості;

V_p – виручка від реалізації продукції.

З формули видно, що величина дебіторської заборгованості (ДЗ) знаходиться в прямій залежності з показником П_дз , а обсяг реалізації – в зворотній.

Це означає, що дослідити скорочення періоду інкасації дебіторської заборгованості можні або за рахунок збільшення виручки від реалізації, або зменшенням величини дебіторської заборгованості.

Щоб збільшити обсяг реалізації продукції підприємство має:

- нарощувати свій виробничий потенціал;

- активно здійснювати реконструкцію та модернізацію діючого обладнання, а також оновлення морально застарілих основних фондів;

- вдосконалювати продукцію та розширювати її асортимент, впроваджуючи на ринок нові види товару;

- покращити організацію виробництва з метою забезпечити ритмічного випуску продукції;

- підвищувати попит на продукцію за рахунок її якості;

- встановлювати ціни на продукцію з урахуванням її споживчих властивостей;

- розширювати ринки збуту продукції тощо.

Досягти прискорення оборотності дебіторської заборгованості через зменшення її залишків можна за рахунок:

- посилення контролю за станом розрахунків з покупцями за відстроченими платежами;

- перегляду кредитної історії платника;

- проведення аналізу заборгованості по окремим дебіторам з метою виявлення постійних неплатників;

- посилення контролю за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості та збалансованості тенденцій їх змін;

- оцінки можливостей продажу дебіторської заборгованості банкам (факторинг);

- надання знижок покупцям при достроковій оплаті товару.

В економічно розвинутих країнах широко розповсюдженою є наступна схема реалізації товарів в кредит “2/10, полная 30”. Це означає, що:

· покупець отримує 2% - у знижку у випадку сплати отриманого товару протягом 10 днів з початку періоду кредитування;

· покупець сплачує повну вартість товару, якщо оплата здійснюється з 11-го по 30-й день кредитного періоду;

· у випадку несплати протягом місяця покупець додатково сплачує штраф, величина якого диференціюється у відповідності з моментом сплати;

Слід вказати, що умови розрахунків обирається таким чином, щоб з одного боку рання сплата була привабливою для покупців, а з іншого – доцільною для продавців. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки можливості надання зміни при достроковій оплаті.

Розмір та умови надання знижки встановлюються з урахуванням:

А) темпів інфляції;

Б) середньорічної ставки відсотку за кредит;

В) норми прибутку.

Розглянемо техніку аналізу.

В умовах інфляції падіння купівельної спроможності грошей за період характеризується коефіцієнтом К_ц, який є оберненим до індексу цін. Якщо зазначена договором сума до отримання складає S, а динаміка цін характеризується індексом І_ц, то реальна сума грошей з урахуванням їх купівельної спроможності в момент сплати складе:

Розглянемо наступну інформацію по підприємству А:

1. Обсяг реалізації товару в кредит – 12453260 грн.

2. період погашення дебіторської заборгованості – 89 днів

3. Норма прибутку – 35%

4. щомісячний темп інфляції – 3%

5. При реалізації товару по схемі “5/15, net 45” тривалість погашення дебіторської заборгованості складе 60 днів.

Виходячи з умов задачі, індекс цін складає 1,03. Враховуючи те, що на підприємстві А період погашення дебіторської заборгованості 89 днів (тобто 3 місяці), індекс цін в середньому складе 1,093 (1,03 ³). Тоді коефіцієнт падіння купівельної спроможності грошей буде 0,915 (1/1,093). Іншими словами, підприємство реально отримає тільки 91,5% вартості товару, втрачаючи з кожної тисячі 85 грн. (або 8,5%).

Відповідно, від виручки на умовах подальшої сплати підприємство реально отримає тільки 11394732 грн. (12453260*0,915). Сума в розмірі 1058528 грн. (12453260 - 11394732) буде складати приховані збитки від інфляції.

Якщо підприємство перейде на нові умови реалізації товару за схемою “5/15, net 45”, то індекс цін за 60 днів (період інкасації дебіторської заборгованості в умовах нової кредитної політики) складе 1,06 (1,03 ²), а коефіцієнт падіння купівельної спроможності грошей відповідно – 0,943 (1/1,06). Це вказує на те, що втрати підприємства зменшаться порівняно з вище розрахованою сумою (1058528 грн.) і складуть 709835 грн. [(1-0,943)*12453260]. Але це тільки розмір втрат підприємства, пов’язаних з інфляцією. Для того, щоб визначити їх зональну величину, необхідно також врахувати втрати, що несе підприємство від надання знижок. В цьому зв’язку використовують наступну формулу:

,

К _з – кількість днів, протягом яких діє знижка;

М_в – максимальна відстрочка платежу;

V_pk – розмір знижки.

Для досліджуваного підприємства А дані втрати складатимуть 207553,5 грн. (15/45*12453260*0,05).

Таким чином, загальна сума втрат буде дорівнювати 917388,5 (709835 + 207553,5), що на 141139,5 грн. (917388,5 – 1058528) менше, ніж величина витрат, яку підприємство має до переходу на систему знижок.

Разом з цим підприємство А крім збитків отримає і додатковий дохід за рахунок вивільнення коштів внаслідок зменшення залишків дебіторської заборгованості, тобто підвищення її оборотності.

Алгоритм розрахунку наступний:

грн. – залишки дебіторської заборгованості до переходу на нові умови надання кредиту

грн. – залишки дебіторської заборгованості при реалізації товару в кредит зі знижкою

грн. – вивільнення коштів

грн. – додатковий прибуток, що отримає підприємство

Відповідно, враховуючи вище розрахований фактор, відкоригуємо загальну суму втрат підприємства, її розмір становитиме 554168,3 грн., що майже вдвічі менше, ніж втрати підприємства при звичайній реалізації товару в кредит.

Наступним аргументом на користь надання знижки покупцям у випадку дострокової сплати є той факт, що підприємство в даному випадку отримує можливість скоротити об’єм фінансування, тобто обсяг необхідного для функціонування підприємства капіталу.

Якщо середній термін сплати дебіторської заборгованості складає 60 днів, і підприємство надає покупцям, наприклад, 2-відсоткову знижку за оплату в строк не пізніше 14 днів, то як отримання кредиту заставкою 15,7% (2*360/(60-14))[1].

Якщо підприємство залучає кредитні ресурси від 24% річних, то умови реалізації для нього будуть вигідними.

Другий фактор, що впливає на тривалість фінансового циклу – оборотність виробничих запасів, яка розраховується за формулою:

,

де Т – тривалість періоду, що аналізується;

- середня величина запасів;

С_в – собівартість реалізованої продукції

Наведений алгоритм розрахунку вказує НП те, що основними заходами, здатними скоротити період обороту виробничих запасів (О_вз)є: зниження собівартості продукції та зменшення залишків запасів.

Резервами зниження собівартості продукції можуть стати:

- випереджаючі темпи росту обсягів виробництва відносно темпів зростання сукупних витрат;

- раціональне використання виробничих, трудових, фінансових ресурсів;

- якість сировини, матеріалів; кваліфікація працівників; досконалість технології;

- зняття з виробництва нерентабельної продукції; оптимізація товарної структури;

- усунення невиправданого завищення норм витрат на одиницю виробу;

- заміна дорогих матеріалів більш дешевими, але якісними предметами праці.

Що стосується проблеми зменшення виробничих запасів, то мова йде не про зведення їх величини до мінімуму. В цьому зв’язку задача фінансового аналізу полягає в тому, щоб визначити їх оптимальний рівень, тобто щось середнє між надмірно великими запасами, здатними привести до фінансових труднощів, та надмірно малими, небезпечними для стабільного виробництва. Ця задача не може бути вирішена в умовах стихійного формування запасів – необхідна налагоджена система контролю стану запасів.