Електрична схема - це схема, яка являє собою умовні графічні зображення чи позначення електричних складових частин виробу і зв’язків між ними [4]. Схеми виконують у відповідності до [11].
На електричних схемах використовують стандартні УГП електричних елементів за ГОСТ 2.721-74…ГОСТ 2.758-81. Наприклад, стандартне УГП резистору постійного опору та його розміри надано на рис. 10, конденсатору постійної ємності - на
Рис. 10 Рис. 11 рис. 11.
Кожне з УГП елементів схеми повинно супроводжуватись УЛЦП. Воно складається з двох частин: по-перше, стандартне літерне позначення, по-друге, цифрове позиційне позначення для елементів схеми з однаковим літерним позначенням. Наприклад, резистори R1, R2,…, конденсатори С1, С2,… Порядкові номери (цифри) надаються елементам, починаючи з першого, згідно з їх розташуванням на схемі: зліва праворуч і зверху до низу. УЛЦП наноситься на схемах зверху або праворуч від УГП.
|
|
Таблиця переліку елементів розміщується на першому аркуші схеми над основним написом на відстані мінімум 12 мм від нього, або на окремому текстовому документі формату А4 з основним написом форми 2 [6]. В останньому випадку в основному написі в позначенні документа до шифру схеми
додається літера П. Наприклад, шифр ПЕ3 – означає перелік елементів електричної принципової схеми виробу. Крім цього в
Рис. 12 графі, де вказано найменування пристрою, додають слова “Перелік елементів”.
Елементи записують групами в алфавітному порядку УЛЦП. В межах групи елементи записують за зростанням їх порядкових номерів. Між групами елементів рекомендується залишати декілька пустих рядків для полегшення внесення доповнень та змін в перелік елементів в межах групи.
Взагалі на схемах лінії електричного зв’язку елементів розташовують вертикально або горизонтально. Відстань між паралельними лініями зв’язку приймається не менш ніж 3 мм, а між УГП – не менш ніж 1…2 мм.