ІІІ. Вивчення нового матеріалу. 1. Інформаційне повідомлення

1. Інформаційне повідомлення:

а) історія Гідрогену

Виділення горючого газу при взаємодії кислот та металів спостерігали у XVI та XVII століттях на початку становлення хімії як науки. Відомий англійський фізик та хімік Г. Кавендіш у 1766 році досліджував цей газ та назвав його «горючим повітрям». При спаленні «горюче повітря» давало воду, але дотримання Кавендішом теорії флогістону завадило йому зробити правильні висновки. Французький хімік А. Лавуазьє разом із інженером Ж. Меньє, використовуючи спеціальні газометри, у 1783 р. здійснили синтез води, а згодом її аналіз, розклавши водяну пару розжареним залізом. Таким чином він встановив, що водень входить до складу води та може бути отриманий із неї. Лавуазьє дав назву hydrogene (від грец. ὕδωρ — вода та γενναω — народжую) — «той, що народжує воду». Українська назва елементу також відображає входження елементу до складу води. Російська назва «водород» — дослівний переклад латинської назви hydrogenium.

б) історія Оксигену

VIII ст. – китайський учений Мао - встановив наявність у повітрі газу, який підтримує дихання і горіння. Однак в Європі кисень відкрили майже через 1000. Великих успіхів у виділенні газів і вивченні їх властивостей досяг Джозеф Прістлі (1733 - 1804), протестантський священик, що захоплено займався хімією.

Поблизу Лідса (Англія), де він служив, знаходилася броварня, звідки можна було отримувати у великих кількостях "пов'язане повітря" (тепер ми знаємо, що це був карбон (ІV) оксид) для проведення дослідів. Прістлі виявив, що гази можуть розчинятися у воді, і спробував збирати їх не над водою, а над ртуттю. Так він зумів зібрати і вивчити оксид азоту, аміак, хлороводень, діоксид сірки (звичайно, це їх сучасні назви).

У 1774 Прістлі зробив найбільш важливе своє відкриття: він виділив газ, в якому речовини горіли особливо яскраво. Будучи прихильником теорії флогістона, він назвав цей газ "дефлогістрованим повітрям". Газ, відкритий Прістлі, здавався антиподом "флогістрованого повітря" (азоту), В "флогістрованому повітрі" миші вмирали, а в "дефлогістрованому" були вельми активним. (Потрібно зазначити, що властивості газу, виділеної Прістлі, ще в 1771 описав шведський хімік Карл Вільгельм Шеле (1742 - 1786), але його повідомлення по недбалості видавця друкується лише в 1777.) Великий французький хімік Антуан Лоран Лавуазье (1743 - 1794) відразу ж оцінив значення відкриття Прістлі. У 1775 він підготував статтю, де стверджував, що повітря не проста речовина, а суміш двох газів, одне з них "дефлогістроване повітря", яке сполучається з ржавіючими предметами, предметами що горять, переходить з руд в деревне вугілля і є необхідним для життя. Лавуазье назвав його oxygen, кисень, тобто "породжуючий кислоти".

в) історія Нітрогену

Нітроген, його проста речовина азот – безбарвний газ, без смаку і запаху. Один із самих поширених елементів і складає частину атмосфери. Слово «азот», запропонував французький хімік А. Лавуазьє в кінці ХVІІІ ст., що означає «безжиттєдайний». Саме так вважав Лавуазьє і Д. Резерфорд, який виділив цей газ раніше (1772р.) і опублікував дисертацію про неповноцінне повітря, яке не піддержує горіння і дихання.

Азот дійсно на відміну від кисню не піддержує дихання і горіння, але дихати чистим киснем людина не може.

Інтерактивна вправа.

Метод "Навчаючись - вчуся".

Клас ділиться на групи, які отримують завдання і працюють з додатковою літературою.

І група. Завдання. Заповнити таблицю:

Загальні відомості хімічних елементів

ІІ група. Завдання. Заповнити таблицю:

Загальні відомості хімічних елементів

ІV. Рефлексія. Після заповнення таблиць діти обмінюються інформацією. Кожна група в свою таблицю заносить відомості про хімічні елементи.