16 8-539
вкілга, др. быль, быля з дтюрк. boil а, buila — Korsch AfSlPh 9, 492; ИОРЯС 7/1, 44; 8/4, 32; 9/1, 278; Miki. EW 17), які не усуваються і реконструкцією тюрк. *bojla ari (Marquart Kum. 26); є думка (Sadn.— Aitz. VWb. I 384—386), що звукові форми БОлгариш* (стел.) і бояринъ (др.) були запозичені незалежно одна від одної з різних тюркських джерел; не знайшла підтримки спроба виведення з дірл. bó-aire, що походить від bó «корова» і aire «господар»(Schach-matov AfSlPh 33, 86, 87) або з ісл. Ьоеаг-теп «знатна людина» (Сабинин ЖМНП 16, 44); висловлюється також припущення про походження псл. *bojarinb від *bojarb, утвореного від *bojb «битва, бій», причому враховується п. ст. bojar «боєць, воїн», bojarz «тс.» і початкове значення др. бояринъ «дружинник» (Шанский ЭСРЯ І 2, 181—182; Даль І 121; Linde І 142); останнім часом Тру-бачов (ЭИРЯ IV 160—163) висунув досить переконливе пояснення як результату видозміни давньобулгарського етноніма bulyar (>*bül'är > *böl'är).— Львов Лексика ПВЛ 208—220, Фасмер I 203—204; Филин Образ, яз. 170; Дмитриев 556; Sławski I 39; Менгес 83—86.
[бояришник] (бот.) «глід, Crataegus monogyna L.» Ж, Mak, [бариня\ «глід колючий, Crataegus oxyacantha L.» Mak, [бориня] «тс.» Mak; — очевидно, запозичення з російської мови; р. боярышник «глід» пов'язують з боярин, боярич «син боярина»; пор. р. [боярка] «глід, ягода глоду», Ібарки] (мн.) «глід», утворене від *бояръкъ; пор. ще боярская спесь (бот.) «вогняна квітка, Lychnis chalce-donica L.», барская снить (бот.) «ласкавець, Bupleurum L.»; наголос української форми, мабуть, пов'язаний з укр. [бояриня, боярин]. —Шанский ЭСРЯ І 2, 182; Фасмер І 204; Булич ИОРЯС І 296; Преобр. І 41; Соболевский РФВ 67, 217; Miki. EW 17; Васильєв УЗ БашкГУ 18, 72—74.— Див. ще боярин.
|
|
бояришниця (ент.) «п'ядак глодовий, Ennomos crataegata»; — р. боярышница «білан жилкуватий, Aporia crataegi L.», бр. баярьішніца «тс»; — мабуть, запозичено з російської мови, в якій пов'язане з назвою глоду боярышник, листям
боятися
брага
якого живиться гусінь цих комах.— Шанский ЭСРЯ І 2, 182; Нейштадт 259—260; Васильєв УЗ БашкГУ 18, 72— 74.— Див. ще бояришник.
боятися, [бій] «боязнь, страх», [боюн] «боягуз», боягуз, боязлйвець, боязнь, болеть, боягузливий,боязкий, [боязькйй, боязкуватий), боязливий, боязнйй [б'ійзь-ко} «боязно», Шино] «тс», небій, небоян, побоюватися; — р. бояться, бр. баяцца, др. боятися, п. bac się, [bojąc się], ч. bâti se, [bojny], слц. bât' sa, [bojaf sa], вл. bojeć so, нл. bójaś se, полаб. bet «боятися», büji-sä «боїться», болг. боя се, м. бои ce, єхв. 6òjamu ce, слн. bojâti se, bâti se, стел, кошти ca; — пел. bojati sę; — споріднене з лит. bajùs «страшний», baj me «страх», bâilè «боязнь, страх», bijótis «боятися», лте bi-jâtiês, bîtiês, прус, biâtwei «тс», дінд. bhâyaté «боїться», bibhéti «тс», bhayâm «страх, боязнь», bhïmâ- «страшний», bhïtâ «боязливий, лякливий», bhïtâh «той, хто боїться», ав. bayente «бояться; лякають», дірл. bâigul «небезпека»; зводяться до того самого кореня іє. *bhei-/bhoïVbhï-, що й псл. *biti, укр. бати (Zubaty St. a cl. І 1, 79—90); зближення з алб. dboj, bdoj, [vdoj] «сполохати, злякати», гр. πτοέω «лякаю» (Mann Language 28/1, 32) потребує додаткової аргументації.— Шанский ЭСРЯ І 2, 183; Фасмер—Трубачев І 204; Преобр. І 41; Горяев 26; Sławski І 25; Brückner 10; MachekESJĆ 48; БЕР І 71; Lehr-Spła-wiński—Pol. I 31; Skok I 183; ЭССЯ 2, 163—164; St. prasł. I 297—298; Sadn.— Aitz. VWb. I 299—301; Bern. I 68; Trautmann 24; Топоров I 218—219; Mühl.— Endz. I 250—251; Fraenkel 43; Pokorny 162; Pedersen Kelt. Gr. I 56; Persson Beitr. 700.— Пор. бйти1, біс1.
|
|
бра «настінний канделябр»; — р. бр. болг. бра; — запозичення з францу-вької мови; фр. bras «настінний свічник» є результатом перенесення назви bras «рука», що походить від лат. bra(c)chium (> braciu(m) «тс», яке зводиться до етимологічно неясного гр. βραχϊων «рука, передпліччя», можливо, пов'язаного в βραχύς «короткий».— СІС 107; Шанский ЭСРЯ І 2, 183; Фасмер І 204;
Dauzat 108; Bloch 99; Gamillscheg 147; Chantraine I 193.— Пор. брас, браслет.
бравий, бравірувати, бравувати, бравада, бравура; — р. бравый, бр. бравы, п. brawować, brawada, болг. бра-вйрам; — очевидно, через російське і, можливо, німецьке посередництво (н. brav «добрий, чесний, хоробрий») запозичено з французької мови; фр. brave «хоробрий, сміливий, чесний, хороший, славний», bravade «бравада», bravoure «хоробрість» виводяться з італійської та іспанської мов; іт. icn. bravo «хоробрий, сміливий», іт. bravata «зухвалий вчинок, хвастощі», bravura «хоробрість; чванство» походять від слат. bravus «дикий, грубий», яке зводиться до двн. raw, hrao «тс», спорідненого з англ. raw «сирий», нвн. roh «тс», лат. cro-dus «жорсткий, сирий, твердий», cruor «кров», псл. *kry «кров», укр. кров; менш імовірне припущення (Bloch 99; Kopaliński 142) про походження φρ. brave від лат. barbarus «варвар».— СІС 107; Шанский ЭСРЯ І 2, 184—185; Фасмер І 105; Преобр. І 41; Dauzat 111; Kluge—Mitzka 604—605.—Див. ще кров.
браво (виг.); — р. болг. браво, бр. брава, п. brawo, ч. слц. bravo, м. браво, бравое, схв. браво, слн. bravo; — запозичення з італійської мови; іт. bravo «молодець» виникло як вигук схвалення в опері на базі прикметника bravo «хоробрий, сміливий».— СІС 107; Шанский ЭСРЯ І 2, 184; Преобр. І 41; Hołub—Lyer 104.—Див. ще бравий.
бравурний; — р. бравурний, бр. бравурны, п. brawurowy, ч. bravurni, слц. bravurny; — очевидно, запозичення з російської мови, в якій могло утворитися в складі виразу бравурная ария, відповідного до фр. air de bravoure.— СІС 107; Шанский ЭСРЯ J 2, 184; Фасмер I 205. — Див. ще бравий.
брага «рід напою з просяного солоду; відходи горілчаного виробництва, якими годують худобу», [брагарник] «бра-говар» Я, Ібрагйля] «спеціаліст по виготовленню браги» Я, [бражник] «чан для браги; продавець браги» Ж, Г, [бражниця] «продавщиця браги; шинок Я», [бражуха] «брага», бражний «від-
брадло
брак
годований брагою», бражничшпи «пиячити» Бі, [вйбражений] «виношений, виходжений, зношений» (одяг тощо) Mo, [набражитися] «упитися», ст. брага (XVI ст.); — p. бр. болг. брага, р. ст. брага (XV ст.), п. braha (з укр.), слц. braga (з рос); — можливо, давньоруське запозичення з тюркських мов; пор. чув. peraga «слабке пиво; вижимки», споріднене з тур. ног. тат. башк. буза «напій з проса, пиво», пор. тат. [буза] «відходи картоплі після перегонки спирту» (Шанский ЭСРЯ І 2, 185; Фасмер— Трубачев І 205; Toivonen Mélanges Mik-Ыа 310; Sadn.— Aitz. VWb. 1430—431; Räsänen FUF 29, 195; ZfSlPh 20, 448); досить імовірне також зіставлення з ірл. braich «солод», кімр. brag «тс.» (Bern I 80; Machek Slavia 8, 210; Brückner 38; Lehr-Spławiński RSl 18, 6; Moszyński PZJP 68; Критенко Вступ 531); спроби виведення з нвн. Brühe «юшка» (Miki. EW 20; Matzenauer 20), нвн. Brägel «густа каша» (Karłowicz SWO 63), вест-фальськ. braie(Melich FUF Anz. III 100), шв. brage-bägare (Sköld 11), як і зіставлення з дінд. bhrjjâti «смажить», гр. φρυγω «піджарюю, сушу», лат. frigo «тс», прус, au-birgo «кухмістер» (Uhlen-beck 205; Petr В В 21, 208) або з нвн. brauen «варити», р. бродить (Горяев 1892, 11—12), позбавлені грунту.
|
|
[брадло] «великий стіг снопів» ДБ II, [брадло] «скирта, стіжок» ЕЗб 4, ЗО; — запозичення з словацької мови; слц. [bradlo] «скирта соломи», як і п. [bródło, brodło] «тс; стіг сіна; копа хліба», ст. brodło «стіг сіна», пов'язується з слц. bradlo «скеля», brało, ч. Bradlo, ст. bradlo «тс.», bradla (мн.) «укріплення», укр. [бороло] «скеля».— Дзендзелівський УЗЛП 149; Фасмер II
70; Machek ESJĆ 63; ЭССЯ 2, 200—201; Sł. prasł. І 320—321; Sadn.— Aitz. VWb. І 403—408.— Див. ще бороло.
бразолія (бот.) «темно-синій сандал, деревина дерева Caesalpinia brasilien-sis», [бредзелія, брезел'ія, брезйлія] «тс.» Ж, [бразилія] «рід квітки», [бразоля] «тс», [бразолійник] «горщик, в якому варять сандал», [бразолійний] «сандалово-синій, пофарбований синім санда-
15*
лом», ст. бразалЬя (бот.) «Caesalpiniar от каменя бразалЬи» (1727); — давне запозичення з польської мови; п. bre-zylia «тс», [brazyljaj «стружки бразолії», ст. bryzylja походить від лат.. brisilium «азіатська фарбувальна деревина» (можливо, сюди ж лат. brizilla* «рослина медунка, з фіолетовими квітками»), що зводиться до мал. berzi, засвідченого у XIII ст. М. Поло; ця назва дерева перенесена на країну (укр. Бра-з'їлія, р. Бразилия, и. Brazylia, Brezylia)„ на узбережжі якої росли дерева, що давали фарбу темно-синього кольору; назва дерева неточно виводилась (Тимч., 131; SW І 205) від назви країни Бразі-лія. — Онышкевич Исслед. п. яз. 93;. Brückner 40.
Ібрай] «товкач для збивання бринзи»; — очевидно, пов'язане з рум. brâi(t$ «тс»; характер зв'язку неясний.— Кравчук ВЯ 1968/4, 128.
брак1 «щось непридатне, вада; відсутність; [відходи після спалюваннж. дров, соломи тощо; гній з рани Л]»,. [бракарь] «сортувальник» Я, бракера бракувальник, [браковщик Я] «тс», бракераж, браковка, [браковшпий Ж, бра·· ковий Я], [брашнйй] «забракований,, недоброякісний, другосортний» Me, бракувати «сортувати; нехтувати, відкидати;. невистачати», бракнути «невистачати*» вибраковка, перебраковка, розбраковка,, ст. подбрак «рід» (1559), {чинити) брак «вибір» (XVII ст.), {не было) браку (XVIII ст.) «нехтування, вибраковування»; — р. бр. брак, п. brak «брак,, недолік, хиба», ст. brak «вибір» (XV,, XVI ст.), «відсутність» (з XVIII ст.)„ ч. слц. brak «брак, недолік, відсутність»^ вл. нл. brach «вада, недолік, хиба, відсутність», болг. брак, м. бракува «бракувати», слн. brâk;— запозичено, мабуть, через польське посередництво,, з середньонижньонімецької мови; снн., brak «вада, недолік; відсутність» (нвн.-Brack «брак (товару)») пояснюється по-різному: як пов'язане з нвн. breche» «ламати», гот. brikan, англ. break «те.з^ пор. снн. gebrek «шкода, дефект, вада„ недуг», gebreck, нвн. Gebrech, Gebrechen «тс.» (Фасмер І 206) або як верхньонімецька видозміна нижньонімецького
|
|
брак
брама
Wrack «пошкоджене судно» (Kluge — Mitzka 94—95); зв'язок з тур. brak «покидь» («покинь»?) (Тимч. 132) не доведений.—СІС 108; Richhardt 36; Шелудько 22; Шанский ЭСРЯ І 2, 186—187; Смирнов 65; Brückner 38; Sadn.—Aitz. VWb. I 431; Bern. 1 80—81; Christiani 41.
[брак2] «набір до війська, призов»;— не зовсім ясне; можливо, пов'язане з брати (пор. бранка «набір (рекрутів)»), але не виключена й можливість зв'язку з укр. вибракування. — Пор. брак1, брати.
[брак3] (бот.) «берека, Sorbus torrni-nalis Crtz., Pyrus torminalis Ehrh.»; — очевидно, пов'язане, як результат деетимологізації, з Іберек], берека «тс». — Moszyński PZJP 54.— Див. ще берека.
[браклені (бот.) «чорноклен, Acer campestre L.» Ж, [бреклен] «тс.» ВеБ; — неясне; спроби виведення від гіпотетичного балтослов'янського *braga-kle-nas <*mraga-klenas «кольоровий клен», пор. лит. margas «різнокольоровий» (Loewenthal ZfSlPh 7, 407; RÈS 11, 73) та ін. залишаються непереконливими.— Див. ще клен.
браконьєр, браконьєрство; — р. браконьєр, бр. браканьгр, п. brakonier, болг. бракониер, браконер; — запозичення з французької мови; фр. braconnier «браконьєр», раніше «мисливець із псом», пов'язане з braconner «полювати без дозволу», раніше «полювати з собакою», утвореним від *bracon (nop. пров. ст. bracon «порода собаки», φρ. braque «лягавий пес»), запозиченого з германських мов(пор. двн.bracko«соба-ка-шукач», споріднене з лат. frango «ламаю»).— СІС 108; Bloch 97.—Пор. бреш.
[брамі «вузька смужка хутра для обшивання кожухів», [брама] «опушка з сап'яну, плису або смушок», [обранка] «облямівка верхнього одягу шнурками», [обранка] «сукно для облямування одягу; обшивка» Ж, ст, брама «лиштва в платті, облямівка» (1574), брамовати «обшивати по краях» (1573); — р. заст. [брама], [барама] «барма, опліччя; намисто на урочистому одязі, риза священика; кільчастий обладунок (кольчу-
га)», п. ст. bram, brama «прикраса на руках чи ногах жінок», bramka «дорога прикраса на голові або на шиї жінки», ч. prym «галун, позумент, нашивка», ст. prém, слц. pram «тс», вл. brama, нл. bram, слн. prâm; — запозичено через польське посередництво з німецької мови; нвн. [Brame] (Brame, свн. brëm) «обшивка, опушка, хутряна оторочка» споріднене з гол. braam «край, борт», англ. brim «тс», нвн. verbrämen «облямовувати, обшивати», двн. brama «ожиновий кущ», дісл barmr «край, кайма, облямівка, обшивка», сангл. barme «тс», що походять від іє. *bher-«виступати вперед, випинатися»; в слов'янських мовах запозичення, що походять від свн. bram' і. від дісл. barmr, частково змішались; непереконливе пов'язання (Miki. EW 783) з слов'янським рамо, рам/й як наслідку граматичного перерозподілу форм типу р. обрамья, обрамок, обраменье, раменье «край, межа лану».— Brückner 38; Machek ESJĆ 489; Matzenauer LF 7, 9; Kluge—Mitzka 102, 813.— Пор. барма1.
брама «ворота», [бряма] «тс.» Ж, [бражний] «воротар, сторож», ст, брама (1591); — р. заст. [брама, брана], бр. брама; — давнє запозичення з польської мови; п. brama «в'їзд, вхід до будови, великі двері, ворота; передмур'я; ключ; дорога, підхід, приступ», [brama, wrâma, brań], ст. brana «тс.» походить від ч. заст. [brâna] «широкий прохід, вхід, в'їзд до будівлі, саду, міста», ст. [brana] «оборонні укріплення, окоп, шанець», що, як і слц. brâna «ворота, вхід, міська застава», є прямим відповідником до п. ст. brona «перегородка, бар'єр; гребля, загата; перешкода, перепона; укріплення»; сюди ж належать аналогічні споріднені утворення др. боронь «перегородка, перешкода, перепона», вл. brónica «діафрагма», м. брана «гребля, загата млинова», схв. брана «тс», пов'язані з псл. *borniti, укр. боронити. — Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 119—120; Richhardt 36; Sławski I 41, 43; Brückner 38; Machek ESJĆ 64; Hołub—Кор. 75; Sadn.— Aitz. VWb. I 407; Bern. I 74.— Див. ще боронити.
брамурний
бранзоля
брамурний (у виразі б. камінь «азотний окис кобальту»); — неясне; можливо, пов'язане з брамурт (пор.).
[брамурт] «червона фарба» Ж; — п. bramrot, [brambrot]; — очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. braunrot складається з основ прикметників braun «коричневий, темний», спорідненого з дісл. Ьгопп.двн. свн. brun «тс», укр. бриніти «дозрівати», і rot «червоний», спорідненого з двн. rôt, дангл. read, дісл. rauör, гот. raups, лит. raiïdas, пел. *rudb «тс», укр. рудйй. — Шелудько 22; SW I 200; Kluge—Mitzka 97, 609.— Див. ще бриніти, брунатний, рудйй.
[брамушка] «мурашка» ЕЗб ЗО, ст. брамушки (ХУГИ ст.) «мурашки, хробаки (?)»; — неясне.
Ібрандебуриі «шнури гусарського мундира» Ж; — запозичення з польської мови; п. brandebury «вишивки, галуни, позументи» походить від назви німецької землі Brandenburg.— Richhardt 36; Шелудько 22; Brückner 38.
брандер «судно, застосовуване для підпалювання ворожих кораблів і для того, щоб загородити їм шлях до порту»; — р. брандер, бр. брандэр, п. brander; — запозичення з голландської чи німецької мови; гол. brander, нвн. Brân-der «тс.» пов'язані з нвн. гол. Brand «пожежа», нвн. brennen «горіти», спорідненими з двн. гот. brinnan «тс», дірл. brutti «жар, шал», лат. fervere «кипіти».— СІС 108; Фасмер І 207; Смирнов 65; Christiani 40; Kopal iński 141; Meulen 47; Kluge—Mitzka 95.
[бранджя] «галузь, фах; вид» Ж, [браньж<і\ «компанія, гурт; банда» О; — п. branża «галузь», bransza «тс», слц. bran(d)źa «тс; наволоч, покидьки»; — через польське, словацьке і, можливо, німецьке посередництво (н. Branche «галузь, фах, спеціальність») запозичено з французької мови; фр. branche «гілка, сук; розгалуження; галузь» походить від лат. branca «лапа, нога», можливо, пов'язаного з гал. Ьг-, утвореним від *ur-, спорідненого, мабуть, з лит. ranka, пел. *rçka «рука», укр. рука; зв'язок лат- branca безпосередньо з герман-
ськими словами (Meyer-Lübke REW 1271) або з гр. φάραγξ «розколина, ущелина; безодня» (Schröder AfSlPh 28, 33) сумнівний.— Kopaliński 142; Bloch 98; Dauzat 110; Gamillscheg 145; Fremdwörterbuch 87; Walde—Hof m„ І 114; Er-nout—Meillet I 75.— Пор. рука.
[брандзя] «бур'ян»; — очевидно, пов'язане з [браньжа] «гурт, банда».— Див. бранджя.
брандспойт; — р. бр. болг. брандспойт; — через російське посередництво запозичено з голландської мови; гол. brandspuit утворено з основ іменників brand «пожежа», спорідненого з н. Brand «тс», і spuit «труба для поливання», пов'язаного з дієсловом spuiten «помпувати, поливати, бризкати», спорідненим з дісл. spyta «плювати», двн. днн. spTwan, гот. speiwan, лат. spuo, лит. spiâuti, стел. i!AkK<mi, укр. плювати.—СІС 108; Шанский ЭСРЯ I 2, 188, Фасмер І 207; Meulen 47; Vries NEW 687; Vries AEW 539; Jóhannesson 904—905.— Див. ще брандер, плювати.
Гбранзолета] «браслет», [бранзоля, брансолєта] «тс»; —бр. бранзалет; — запозичення з польської мови; п. bransoleta, branzoleta«TC» є результатом видозміни фр. bracelet «браслет».— Bruckner 38; SW I 201.— Див. ще браслет.
[бранзоля] «внутрішня підошва (черевика)», [брандзел^, брандзолі, бринд-золі] «тс»; — п. [branzola] «устілка», brandzél «внутрішня підошва у взутті», [brandzla, bronzei], ч. branzol, branzole, слц. branzol, [branzola]; — запозичено (можливо, через польське і словацьке посередництво) з німецької мови; нвн. Brandsohle «устілка» виникло в результаті скорочення складного слова Brând-ledersohle, утвореного з іменника Brandleder «палена шкіра» (тобто шкіра, пошкоджена тавром), що складається з основ іменників Brand «горіння, пожежа» і Leder «шкіра», спорідненого з дангл. lëoer, дірл. lethar, кімр. lledr «тс», та іменника Sohle «підошва», запозиченого з латинської мови (лат. sola, мн. від solum «підошва ноги, грунт, земля», споріднене з сірл. solaig «підошви» (мн.), гр. ύλία «підошва»).— SW I 200; Kluge—Mitzka 95—96, 714; Walde—Pok.
бранка
брат
її 532; Walde—Hofm. Il 507—509, 554, 557.— Див. ще брандер.
[бранка1] (іхт.) «марена дніпровська, Barbus fluviatilis (В. b. borysthenicus Dyb.)» ВеЛ, Г, [брянка] «тс.» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. brzana (іхт.) «Barbus», brzanka «Barbus Pete-nyi», [mrzanka, mrzewka] споріднені з укр. {мерена] «дніпровський усач», [меренка] «гольян» (пел. *тегпа); початкове b на місці закономірного m розвинулось на польському мовному грунті в позиції перед г'; виведення польських форм від лат. müraena «мурена» (Brückner 44) помилкове.— Коломиец Ихтиол, номенкл. 27.— Див. ще мерена.— Пор. марена, ме-ренька.
[бранка2] «хвороба бджіл» Л; — неясне.
брас (стиль плавання); — р. брасе, ■бр. болг. брас, п. bras; — нове запозичення (можливо, через російське посередництво) з французької мови; фр. brasse «обхват двох рук; вид міри довжини; морський сажень; стиль плавання», можливо, через ст. brace (XII ст.) аов'язане з лат. brac(c)hia, наз.-знах. в. мн. від brac(c)hium «рука».—СІС 108; Шанский ЭСРЯ І 2, 189; Dauzat 111.— Див. ще бра.— Пор. браслет.
браслет, ст. браселики (мн., 1571); — р. болг. браслет, п. ст. braselet, brace-Jet, ч. brazolet, brazoleta, слц. brazoleta, м. бразлетна, схв. бразлетна, — запозичення з французької мови; фр. bracelet «браслет» виводиться від лат. brachiale «тс», похідного від brac(c)hiura «рука», або від фр. bras «рука», що походить від лат. brac(c)hium, слат. bra-ciu(m) «тс.».— СІС 108; Шанский ЭСРЯ î 2, 189; Фасмер І 207; Brückner 38; Bloch 99; Gamillscheg 143; Dauzat 111.— _Див. ще бра.— Пор. брас.
брат, [бра] «брате» Ж, [бря] «тс.» Ж, \братак\ «друг» Ж, [братач] «тс.» Ж, •{бршпаш] «тс, брат» Я, [братан] «племінник», [британець, братанич, брата-мок Ж, братунок ВеЛ, бршпичич Я\ «тс. (по брату)», [брагпняк] «син дядька чи тітки» НЗ УжДУ 26, [братранець] •«тс.» тж, [братнячка] «дочка дядька чи •тітки» тж, [братанна] «дочка брата»
2Ай
тж, [браташшя] «братці», братва, [бра-тейка] «братик» Я,[братейко], [брательник] «старший брат церковний» ВеБ, [братерник] «тс.» ВеБ, братерство, [братйлої «брат» Я, [браття] Ж, [бра-тій, братчик Ж, братунь ВеБ, братусь Я, брашень ЖІ «тс», [братьо] «тс; товариш, побратим, двоюрідний брат» НЗ УжДУ 26, [братйм] «побратим», [бра-тймство] «побратимство», [братйна] «братуха, [дружина брата Пі]», [братй-ця] «дружина брата» Я, [братйха] «тс», [братова] «тс; дружна компанія» Г, Ж, Пі, [бршпйтелі] «двоюрідні брати і сестри», [братівство] (зб.) «брати» Г, Ж, [братовйзна] «спадщина після брата», [братівщина] «тс; військова дружина, загін» Пі, Ж, [братйща] (зб.) Ж> братія, [братка] (мн.) «вид хлібного печива», братство, [братчина] «братство» Ж, [братщина] «церковне братство» Я, браття, [братця] «брати» Ж, братчик «брат; член братства (церковного тощо); член Січі», [братчиця] «учасниця в дівочому братстві» Я, братерній, [братин] Ж, [братнин] Ж, братній, братати «здружувати», брататися, [пб-брат] «побратим» Ж, побратим Ж, Г, [побратймець, побро ЖІ «тс», побратимство, [побратймий] Ж, [побратний] Ж, розбрат «ворожнеча»; — р. бр. болг. м. брат, др. брать, братръ, п. brat, ст. bratr, ч. bratr, ст. brat, слц. brat, вл. bratr, brat, (мн.) bratfa, нл. brat, brats, полаб. brot, схв. брат, слн. bràt, стел. Братръ, врат-ь; — пел. bratn>, brątb; — споріднене з гр. φράτηρ, φρατωρ «член фратрії», прус brati, bratrlkai (мн. зменш.) «братки», лит. broterëlis «братик», лте bratantis «братець», дінд. bhräta «брат», ав. bratar-, ос. ärvad, вірм. ełbair, лат. frater, ірл. bräthir, гот. bröpar, двн. bruoder, тох. А ргасаг, тох. В ргосег «тс»; пор. ще зменш, лит. brólis, лте brâlis, іллір. ßpä; недостатньо обгрунтоване пов'язання слов'янських форм з іє. *bher-, *bhra- «нести, родити» (Горяев 26—27).— Бурячок 66; Критенко Вступ 504, 540; Шанский ЭСРЯ І 2„ 189—190; Трубачев Терм, родства 58—63; Фасмер І 207— 208; Преобр. І 42; Sławski І 41; Brückner 39—40; Machek ESJĆ 64—65; Lehr-
братван
брати
Spławiński—Pol. 54—55;.БЕР І 74—75; Skok I 199—201; ЭССЯ 2, 238; 3, 8—9; Sł. prasł. Г 361—362; Sadn.— Aitz. VWb. І 432—434; Лопатин ЭИРЯ IV 42; Георгиев Бълг. език 1961/2, 101; Bern. I 82; Meillet IF 2, 295—296; Miki. EW 20; Trautmann 36; Топоров I 247—248; Büga RR I 434; Mühl.— En dz. ί 328-329; Белецкий Принципы 137; Kretschmer Giotta 3, 33; Otrębski LP 2, 283; LP 8, 186; LP 9, 21; Джаукян 231; Mayr-hofer II 530; Pedersen Kelt. Gr. I 48; Pokorny 163—164.
[братван] «сковорода» Ж, [братван-ка Ж, бритван До, бршпвана, бритван-ка, бритванна Ба] «тс; деко», ст. брыт-вана «тс.» (XVI ст.); — р. противень «деко», п. brytwana, brytfana, brytfanna «деко, лист», заст. brotfanna, [brattarla, brotfana], ч. [brutvan, brutfan, prot-van! «тс»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Bratpfanne «сковорода» складається з основ дієслова braten «жарити смажити», спорідненого з двн. brâtan, днн. brädan, дфриз. breda, дангл. braedan «тс», лат. fretale «сковорода», fermentimi «кисле тісто», і іменника Pfanne «сковорода, деко», який зводиться до нар.-лат. panna (*patna), лат. patina «миска, кастрюля, сковорода», що, можливо, походить від гр. πατάνη (*πε-τάνη) «миска», пов'язаного з πετάννυμι «розстилаю, розгортаю», спорідненим з лат. pateo «я відкритий», лит. pet^s «плече», ав. padana «широкий».— Ше-лудько 22; Тимч. 138; Sł. wyr. obcych 96; Brückner 43; Machek ESJĆ 70; Kluge—Mitzka 540—541; Walde—Hofm. II 447; Boisacq 750, 775—776.—Див. ще фермент.
брати, бері), братися (за) «починати», бральник «робітник, який збирає льон, коноплі», [бриля] «бральниця», бранець «полонений; [рекрут; людина, яку найняли вибрати коноплі]», бранка «полонянка; [набір рекрутів; сваха, що веде молодих у дім молодого Я; назва, пов'язана з ткацьким верстатом Доп. УжДУ І]», [брачки] (мн.) «рогач» Л, [брачка] «тс; вимога на продукти, купівля; [еоснова лопата Ва; тупа лопатка, якою підбирають сміття, глину тощо
ЛЧерк; грабарка Л\», [братка] «взятка» (при грі в карти), беркий «липкий, клейкий; проворний (до роботи)», беручкий «тс», [брачкйй] «той, хто любить брати, хабарник», [брачний] «застосовуваний при вибиранні» ЛЧерк, вбиральня, вбирач (спец.), [вбйрка] «франтиха» Ж, вбиральний, вбирний, вибиратися «збиратися в дорогу, виїжджати», [ви-бйранка] «вибір», вибір, вибірка, вибірки «залишки, брак; вередливість, перебірливість; [узори Mo]», вибірник (спец.), [виборець] Ж, вибори, вибранець, вибірковий, [вибірний] Ж, [вибірний] «збирач податків» Ж, виборний, виборовий, [βύδο-рочний] Я, [виборчий] Ж, [відбиральник] «приймальник, покупець; одержувач» Ж» [відборецьі «тс», [відбір] «приймання; набір рекрутів» Ж. відбірка, відбірник, від-борчик «відбірний струг», відбірний «добірний; такий, що відбирає», впідбір, добирати «доїдати; догадуватися, метикувати», добиратися «діставатися», добирач, добір, добірка, [добрання] «вибір», довибори, добірний, [добірчивий] «розбірливий» Ж, [забірати] «перегороджувати стінкою», забиратися «зайти, залізти; піти геть», [заберки] «складки на спині свити» Я, [забори] «тс; задатки за роботу» Я, забірнйк, [забір] «вишивки на кінцях перемітки; грабіж, захват Ж», [у забір] «на заробітки», забірняк «той, хто бере плату за роботу вперед», [забор] «перегородка з дощок (у хліві) Я; відправлення боржників на польові роботи Ж», [забора] «ряд каміння, що перерізує русло ріки (на дніпровських порогах); комишева стінка, що перетинає річку (під час ловіння риби котцем) Г; барикада, оборона, захист, гребля Ж», заборка «шуба з складками на спині», [заборянйн] «робітник, який іде на роботу для виплати податків» Ж, Г, [за-бераний] «мережаний» (про сорочку) Ж, [забірний] «такий, що багато бере» Ж, [забірчйвий] «загарбницький, хижацький» Ж, [забірчий Я, заборчйвий Ж1 «тс», [забором] «спосіб ткання (квітчастих килимів тощо)» Me, [збйркувати] «щось легке збирати» Ж, [зборувшпи] «ярмаркувати» ВеУг, збирач, [збіранник] «збирач» Ж, збиральник, збір «збори; колекція, зібрання; [продукти з молока (сме-
2Ц
брати
брати
тана, масло); ярмарка; зібрані внески, податок ЖК [збіранка] «збирання», [збі-ранйна] «тс; зібрання, зібране звідусіль», [збіранйця] «тс», збірка «збори; сходка; збирання; колекція, зібрання; [овечі шкури, що скуповувались на полтавських ярмарках П», збірник «зібрання, колекція» Ж, Г, [збірниця] «мітла; зборище», збірня «кімната, де збираються на сходку», [збірщик] «збирач податків» Ж, [збірщина] «зібрані гроші» Ж, збори «зібрання людей; складки на одязі», зборище, зборка «складка на одязі», [зварниця] «ящик, скриня для збирання» Ж, [зборня] «збори; дім, де збираються люди тощо; общинний дім; казарма» Ж, зббрчий «збирач податків», збиральний, збірний, збірчастий, збористий, зібрання, [набирати] «наривати (про болячку); купувати матеріал для шиття», набір «набирання (рекрутів); сукупність (чого-н., кого-н.); [вантаж ЖК набор «тс» Ж, наборщик «складач», [наборщицтво] «складання» Ж, наборна «складальна», [набіраний] «зшитий з купованого матеріалу», набірний «складальний», [наваристий] «прикрашений, оздоблений» Ж, [наборний] «вантажний» Ж, недобір «нестача; [залишок, невиплата; дефіцит; малий вибір ЖК оббирати «обчищати», [оббиратися] «знаходитися; називатися», [оббиральник] «грабіжник, здирщик», обирати, [обираль-ник\ «скребло (шкіряника)» Ж, оборка «бордюр, обшивка; бахрома; вістря» СУМ, Ж, обранець, перебирати «вередувати; згадувати; переодягати», перебиратися «переселятися; переходити, переправлятися; переодягатися», [перебернйчень-ко] «вередун» Ж, перебирач, перебір «лишок, надлишок; огляд, ревізія; перебірливість, вибагливість, каприз, примха», перебірка «сортування; переодягання; дощечка або паличка між рядами ткацької основи; перегородка», [перебірки] Ж, [перебірник] «вередун», [перебірчик, перебора, переоорець, переборщечка ЖІ «тс», [перебор] «заборгованість» Л, переборка «перегородка», перебірковий, перебірливий «вибагливий», перебірчивий «тс», перебористий, перевибори, перевиборний, підбиратися «підкрадатися; підроблятися», підбирач, підбір «добір;