Право на обнародування

Законодавство про авторське право деяких держав до особистих немайнових прав відноситься право автора на обнародування твору. Законом України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 23 грудня 1993 року стаття 13, право на обнародування як право автора здійснювати дію, що робить твір доступним для

публіки, якими б засобами це не досягалося, також відносилося до особистих немайнових прав автора.

На сьогоднішній день в українському законодавстві відсутнє право обнародування твору як особисте немайнове право автора.

Це на нашу думку, є помилковим з огляду на наступне.

Суть права на оприлюднення можна визначити як юридично забезпечену автору можливість публічного розголосу створенного ним твору. При цьому автор вирішує два питання.

По-перше, він визначає, чи готовий його твір для доведення до невизначеного кола осіб. Автор може зберігати створений ним твір у таємниці від публіки доти, доки сам не вирішить, що він є досить зрілим, завершеним і готовим для оприлюднення. За бажанням автора може бути оприлюднений і ще не закінчений твір. Та зробити це має

право лише сам автор, оскільки тільки він може судити про ступінь готовності свого твору для оприлюднення.

По-друге, зазначене право включає вирішення питання про час, місце та спосіб оприлюднення. Автор може оприлюднити твір самостійно або дозволити це зробити іншим особам. Вибір способу оприлюднення залежить як від виду створеного твору, так і від бажання автора.

Право на оприлюднення є самостійним правом автора твору, хоч завжди реалізується одночасно зі ще якимось іншим правом.

Оприлюднити твір, тобто зробити його доступним для загального відома, не можна, не реалізувавши будь-яке інше право автора, наприклад, право на опублікування, право на публічний показ, право на публічне виконання тощо. Кожне з цих прав виражає окремий інтерес автора і кожне з них може бути реалізовано незалежно від інших прав.

За життя автора тільки він сам може вирішити питання про оприлюднення твору. Ніхто не може змусити автора оприлюднити твір поза його волею. Це повною мірою стосується і тих творів, які створені автором у зв’язку з виконанням службових обов’язків, хоча відмова автора від оприлюднення такого твору в ряді випадків може розглядатися як порушення ним обов’язків за трудовим контрактом.

Порушенням обов’язків за авторським договором розглядається і заборона автора на оприлюднення твору, створеного ним за замовленням. Її розглядають підставою для притягнення автора до відповідальності, проте змусити автора оприлюднити твір неможливо.

Істотним є те, що в результаті оприлюднення твір вперше стає доступним для публіки. При цьому не має значення, яким чином публіка одержить доступ до твору – придбавши примірники виданої книги, відвідавши творчий вечір автора, почувши твір по радіо тощо.

Також не має значення фактичне ознайомлення публіки з твором, головне, що для такого ознайомлення створена реальна можливість.

Якщо твір оприлюднений поза волею автора, то, хоча фактично він став доступним публіці, з юридичної точки зору зберігає режим неоприлюдненого твору.

З моменту оприлюднення змінюється правовий режим твору.

Якщо до моменту оприлюднення твір недоторканний і перебуває повністю під владою автора, то від моменту оприлюднення монопольне право автора розпоряджатися своїм твором зазнає певних обмежень – відносно оприлюднених творів допускаються випадки можливого використання їх без згоди автора.

Оприлюднення твору є центральною подією його існування. При оприлюдненні твір виходить із приватної сфери автора. Він тепер не тільки йому належить, а й стає публічним надбанням.

За життя автора ніхто, крім нього самого, не може вирішити, коли настане час доступу твору до публіки. Автор має монопольне право на оприлюднення твору, тобто на його випуск у світ, першу публікацію, що є основою авторського права.

Виділення права на оприлюднення в окреме суб’єктивне право не означає, що, укладаючи з автором договір про використання неоприлюдненого твору, користувач, нарівні з іншими способами використання твору, повинен окремо зазначити про те, що автор надає йому можливість твір оприлюднити.

Особисте немайнове право на оприлюднення, з формальної точки зору, не може відчужуватися і передаватися за договором, а також передається у спадщину. Право на оприлюднення, як право вирішувати, як і коли твір побачить світ і чи побачить взагалі, належить тільки автору.

Твір, випущений у світ на підставі договору, укладеного під впливом помилки, обману, насилля, загрози тощо, набуває статусу неоприлюдненого від моменту визнання укладеного таким чином договору недійсним

Майнові права автора