Режим водоспоживання — це розподіл витрат водоспоживання у часі за певний період — рік, добу тощо.
Споживання води населенням протягом року нерівномірне. Так, влітку її витрачають більше, ніж взимку, в передвихідні дні більше, ніж в решту днів тижня. Відношення добової витрати в добу найбільшого водоспоживання Qmax.доб до середньої добової витрати Qcр.доб називають коефіцієнтом добової нерівномірності водоспоживання:
Кдоб = Qmax.доб, / Qcр.доб
Величина Kдоб з алежить від ступеня впорядкування будівель. Із збільшенням ступеня впорядкування коефіцієнт добової нерівномірності водоспоживання зменшується.
На промислових підприємствах коефіцієнт добової нерівномірності господарсько-питного водоспоживання приймають рівним одиниці, тобто вважають, що водоспоживання рівномірне протягом року. Нерівномірність споживання технічної води залежить від прийнятої технології, кількості продукції, що виробляється, а для деяких виробництв — від пори року. Останнє відноситься перш за все до виробництв, що витрачають воду на охолоджування. Коефіцієнт добової нерівномірності споживання виробничої води встановлюють технологи відповідних виробництв.
|
|
Протягом доби споживання води також нерівномірне: вночі воно менше, ніж вдень. Коливання споживання води по годинам діб залежить від розрахункового числа жителів. Ніж менше населений пункт, тим ця нерівномірність більше. Споживання води змінюється і протягом години. Проте для спрощення розрахунків умовно вважають, що протягом години споживання води залишається незмінним.
Відношення годинної витрати в години найбільшого (максимального) водоспоживання Qmax г до середньої годинної витрати Qcр. г називає коефіцієнтом годинної нерівномірності водоспоживання:
Кг= Qmax г, / Qcр. г
Коефіцієнт годинної нерівномірності водоспоживання для населених пунктів приймають залежно від норми водоспоживання. Коефіцієнт годинної нерівномірності господарсько-питного водоспоживання на промислових підприємствах приймають рівним 2,5 або 3. Коефіцієнт годинної нерівномірності споживання води для виробничих потреб може бути різним і залежить від технології.
Режим водоспоживання, тобто зміну витрати води по годинам діб, прийнято представляти у вигляді таблиць або графіків. Графіки водоспоживання бувають ступінчастими інтегральними. На мал. I.4 приведений ступінчастий графік водоспоживання. На цьому графіку по осі ординат відкладені значення годинної витрати у відсотках добової витрати. Іноді годинну витрату виражають не у відсотках, а в кубічних метрах. Як видно з мал. I.4, протягом доби вода витрачається нерівномірно. На інтегральному графіку по осі ординат відкладають витрату води також у відсотках добової витрати, але наростаючим підсумком за весь час, починаючи від початку діб.
|
|
По середньодобовим і середньогодинним нормам водоспоживання і відповідним коефіцієнтам добової та годинної нерівномірності водоспоживання визначаються розрахункові максимальні годинні витрати води для вибору всіх споруд водопроводу.
Витрата води,
% добової
Години доби
Мал.. 1.4. Ступінчастий графік водоспоживання.
РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ВИТРАТ І ВІЛЬНОГО НАПОРУ ВОДИ. Системи І СХЕМИ внутрішнього водопроводу. 2.1. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ВИТРАТ І НАПОРІВ ВОДИ. 2.1.1.Визначення розрахункових витрат. Споруди водопроводу повинні мати пропускну спроможність, достатню для всього розрахункового терміну його дії. За розрахункову витрату приймають витрату в годину максимального водорозбору діб з найбільшим водоспоживанням. Розрахункову добову (середню за рік) витрату води, м3/сут, на господарсько-питні потреби в населеному пункті визначають по формулі: Qcр.доб= qж *N/1000, де qж— норма водоспоживання, що приймається по табл.1.1; N — розрахункове число мешканців. Розрахункові витрати води в добу найбільшого і найменшого споживання приймаються з урахуванням відповідних коефіцієнтів нерівномірності. 2.1.2.Визначення вільного напору. Напір в зовнішній водопровідній мережі повинен забезпечувати подачу води з деяким запасом (залишковим тиском hзал) в найвищу і найвіддаленішу від зовнішньої мережі водорозбірну точку Цей напір, м, називають вільним Нв або необхідним: Hв =Hг + hвт + hзал Розрахункову витрату води на виробничі потреби приймають за даними технологів. |
де Нг — геометрична висота подачі води від поверхні землі до найвищої водорозбірної точки, м;
hвт —втрати напору у внутрішній мережі; вводі і водомірному вузлі, м;
hзал —залишковий напір у диктуючій точці, м.
Геометричну висоту подачі Нг, м, визначають по формулі
Нг=hпл+ (n-1) hпов + hпр
де hпл — перевищення відмітки підлоги 1-го поверху над поверхнею землі (планувальна висота);
n — число поверхів в будівлі;
hпов — висота поверху будівлі;
hпр — висота розташування диктуючого приладу над підлогою.
Вільний напір в зовнішній водопровідній мережі населених пунктів для попередніх розрахунків при одноповерховій забудові приймають рівним 10 м, а при більшій поверховості будівель додають по 4 м на кожен додатковий поверх. Вільний напір в зовнішній мережі виробничого водопроводу призначають відповідно до вимог технології виробництва.
Як правило, напір в зовнішній водопровідній мережі створюють насоси станції II підйому. Коли насоси не працюють, напір підтримують за рахунок запасу води у водонапірній башті.
Для оцінки забезпеченості необхідного напору в зовнішнійводопровідній мережі будують п'єзометричну лінію, що характеризує п'єзометричний напір в різних точках мережі. Напір в будь-якій точці мережі, що розташовується, що є різницею відміток п'єзометричної лінії і поверхні землі, повинен бути не менше вільного напору. При цій умові забезпечується подача води в найвищу точку усередині будівлі.
Мал.2.1. Схема подачі води з зовнішньої мережі в будинок.
2.2. СИСТЕМИ І СХЕМИ ВНУТРІШНЬОГО ВОДОПРОВОДУ БУДИНКІВ