Геоекологічна ситуація залежить від:
1) природних умов;
2) природних ресурсів;
3) особливостей природокористування;
4) антропогенного впливу, наслідком якого є:
§ концентрація забруднюючих речовин;
§ виснаження ресурсів (швидкість);
§ стан здоров'я жителів.
Тому виникають проблеми з одного боку — геоекологічні, а з іншого — природокористування.
При геоекологічному районуванні враховуються (принципи геоекологічного районування):
§ зонально-провінційні умови;
§ домінуючі ландшафти;
§ антропогенні перетворення ландшафтів;
§ забруднення навколишнього середовища;
§ захворюваність населення;
§ адміністративний поділ України.
Виділяють три ієрархічні системи — район, регіон, округ.
Географічний район — система найменшого рангу, відносно однорідна з усіх виділених параметрів.
Географічний регіон — об’єднує райони на основі спільності видів природокористування, антропогенного навантаження.
Географічний округ — об’єднує регіони за ступенем переважання певних екологічних проблем.
|
|
Поза цією системою виділяють специфічні одиниці:
§ 30 км зона ЧАЕС;
§ м. Київ, Харків, Львів, Одеса, Севастополь (їхні показники значно відрізняються від навколишніх територій).
Виділяють чотири округи:
§ Центральний геоекологічний округ — Центр, Північ, Лівобережжя.
§ Східний геоекологічний округ — Північно-Східний, Східний, Донецько-Придніпровський регіони.
§ Західний геоекологічний округ — Поділля, Карпати.
§ Південний геоекологічний округ — Приморський, Присивашський, Кримсько-Центральний, Південно-Кримський регіони.
Природокористування — діяльність людського суспільства, спрямована на задоволення своїх потреб шляхом використання природних ресурсів.
Виділяють:
§ раціональне природокористування, при якому досить повно використовуються природні ресурси, які видобуваються, забезпечується відновлення природних ресурсів, використання відходів, тобто інтенсивне господарювання;
§ нераціональне природокористування, що приводить до швидкого виснаження середовища, тобто екстенсивне господарювання.
Білет № 25
Охарактеризуйте природу Українських Карпат.
Географічне положення.
Українські Карпати розміщені на південному заході. Їхня площа — 24 тис. км2, що становить 11,5 % від всієї території Карпат (309 тис. км2). Вони характеризуються низькими й середніми висотами. Це найвужча частина Карпатських гір, довжина — 280 км, ширина — 100 км.
Тектонічна будова, рельєф.
Альпійська складчастість — загальне підняття. Зовнішні шари формувалися у верхньому мезозої, внутрішні — Водороздільно-Верховинські — наприкінці мезозою. В антропогеновий період відбувалася вулканічна діяльність у південно-західній частині — Вулканічний хребет. На даний час гори сейсмоактивні — епіцентри в Румунії.
|
|
1. Зовнішні хребти межують з Прикарпатською низовиною, представлені: невисокі Бескиди, Горгани (центр), Покутсько-Буковинські Карпати.
2. На південному заході — Водороздільно-Верховинські Карпати з перевалами, нижчі, найбільше заселені.
3. Полонинсько-Чорногорські представлені на південному заході Гринявськими горами.
4. Південний схід — найстаріші Рахівсько-Чивчинські гори зі стрімкими схилами.
5. Із Закарпатською низовиною межує Вулканічний хребет, на півночі долини відокремлюють його від Полонинського хребта.
6. Прикарпатська височина — 350 м, розчленована долинами приток Дністра, Пруту.
7. Закарпатська низовина — на захід від Вулканічного хребта, 15–120 м.