Композиція щирої любові в однойменній повісті Г. Квітки

Проблема «нормального» кохання та шлюбу селянки й дворянина в етично-психологічній повісті «Щира любов» (1839) розв'язується в плані просвітительсько-класицистичного торжества обов'язку над почуттям, розуму, тверезого глузду над серцем, однак з реалістичною мотивацією відмови благородної селянської дівчини Галочки щиро закоханому в неї офіцерові-поміщику. Реально й розсудливо мисляча, розумна героїня знає, що панське середовище не прийме її, просту селянку, в своє коло, і шлюб із нею прирік «би Семена Івановича на постійне моральне страждання. Якоюсь мірою цей учинок Галочки є своєрідною інтерпретацією мотиву відмови Наталки з драми І. Котляревського «Наталка Полтавка» женихові з вищого стану возному: «...Знайся кінь з конем, а віл з волом». Сюжет повісті, що закінчується смертю Галочки від непереборного кохання, підпорядкований суто логічній ідеї, вираженій у дидактичному «вступі» народним прислів'ям «Сам погибай, а товариша виручай».
У цій повісті виявляється характерний для Квітки раціоналізм художньої побудови. «Раціоналістичне начало в повістях письменника простежується в організації сюжету, в самій структурі повістування, у притчевості»

Тема взаємин пана і простолюдина «Сердешна Оксана»

Ще вищого рівня реалізму письменник досяг у соціально-етичній повісті «Сердешна Оксана» (1838), де розробляється тема зведення паном дівчини-селянки. В багатьох повістях із «спокушаннями», що з'явилися в російській літературі після «Бідної Лізи» М. Карамзіна, тема кохання пана й селянки чи «людей культури» й «людей природи» розкривалася в плані «неприродності», ненормальності такого явища. Так ці стосунки розумів і Квітка, присвятивши їх зображенню повісті «Сердешна Оксана» й «Щира любов». Однією з причин життєвої драми сільської красуні Оксани, що стала покриткою, письменник у дидактично-осудливому дусі виставляє її зневагу до хліборобської праці, мужицького способу життя, її намагання перейти у вищий соціальний стан завдяки зближенню з капітаном. Квітка тлумачить основну колізію не як моральне падіння дівчини, а як вияв панської розбещеності капітана. «Сердешній Оксані» життєвий шлях, доля героїв залежать від станових взаємин і волі до діяння самого героя. У цих повістях лиходійство панів зумовлене становою мораллю. Письменник осягає реалістичний принцип у змалюванні характерів, що виявляється, наприклад, у поясненні поведінки капітана щодо Оксани його типовою панською психологією. У ліричному відступі — застережливо-співчутливому звертанні до недосвідченої, наївної Оксани — автор з повчально-виховною метою розкриває й узагальнює суть ставлення панів до сільських дівчат: «Оксано, Оксано! Якби ти більше панів знала... ти б з першого слова (капітана. — О. Г.) відбігла б від нього, як від лихої години. Ти не знала панів, чи, ще лучче — паничів! Не диво їм одурити селянку, що зроду... не чула, як вони брешуть, як заприсягаються, як опісля гублять тих, що їм піддасться» [3, 272 ]. Оксана врешті-решт виявляє стійкість і здобуває певну моральну перемогу над капітаном.