2017-10-25
296
У змісті роботи відображаються основні її структурні розділи зі вказуванням сторінок. Приклад оформлення змісту подано у додатку Б.
У вступі слід указати на актуальність теми (не менш, ніж одна сторінка тексту). Актуальність відображає важливість і своєчасність дослідження обраної теми, її відповідність сучасним потребам психологічної науки, а також визначення основних напрямів дослідження цієї проблеми із вказуванням ініціалів та прізвищ науковців, які займалися їх розробкою. У кінці цього аналізу слід окреслити ті аспекти проблеми, які ще недостатньо вивчені. Основними аспектами актуальності є такі:
а) необхідність доповнення теоретичних положень або усунення протиріч, що стосуються явища, яке вивчається;
б) потреба в нових фактах, які дозволять розширити теорію і сферу її використання;
в) потреба в ефективніших психодіагностичних і дослідницьких методах, що здатні забезпечити отримання нових даних;
г) потреба в методах (засобах, технологіях), що мають ширші можливості та ефективність психологічного впливу, навчання, виховання, тренування, корекції, реабілітації;
д) потреба в доповненні чи вдосконаленні психологічних теорій, концепцій, рекомендацій для широкого їх використання як представниками інших наук, так і населенням [6; 11; 234 26].
У вступі не треба подавати визначень досліджуваних явищ, розкривати їх зміст. Необхідно лише з критичної точки зору подати огляд літератури з досліджуваної проблеми, висловити своє ставлення до тих теоретичних і практичних надбань, які у ній містяться. Бажано не лише не уникати проблем, протиріч, виявлених у літературі, а навпаки, показати ті протиріччя, на розв’язання яких і спрямоване дослідження [20, с. 27].
Після актуальностіу вступі визначають об’єкт дослідження – це загальна психологічна сфера пошуку, що перебуває у полі зору дослідника. Предмет дослідження – це певна частина об’єкта, певний аспект обраної проблеми, що підлягаєвивченню у науковій роботі. У психологічному дослідженні об’єктом і предметом можуть бути певні форми поведінки та діяльності людей, психічні явища (процеси, стани, властивості), типи індивідів, групи осіб тощо. Поняття предмета і об’єкта психологічного дослідження є відносними і характеризуються лише у взаємному зв’язку [6].
Психологічний зміст явищ, що виступають об’єктом і предметом роботи, обов’язково повинен бути розкритий в основній частині роботи як родо-видові відносини, починаючи від більш загальних понять (об’єкта) і переходячи до більш конкретних (предмета) [20, с. 21]. Наприклад, якщо предметом береться тривожність молодших школярів, то об’єктом є емоційна сфера особистості.
Мета дослідження – наступна складова вступу і являє собою очікуваний кінцевий результат, який зумовлює загальну спрямованість і логіку дослідження (теоретичного або прикладного). Мета визначається відповіддю на запитання: «Для чого (чому) проводиться дослідження?». Мета дослідження формулюється коротко й точно; конкретизуючись у завданнях дослідження та змістовному відношенні, виражає те основне, що повинен зробити дослідник. Не слід починати мету словами «дослідити…» або «вивчити...» Для теоретичного дослідження мета може бути сформульована таким чином:
– на основі аналізу об’єкта дослідження виявити, визначити, розкрити, охарактеризувати... (предмет дослідження);
– провести теоретичний аналіз проблеми...;
– проаналізувати, порівняти теоретичні підходи до...;
– теоретично обґрунтувати …...
Завдання курсової роботи повинні бути чітко сформульованими і відображати логіку та етапність здійснення дослідження. Курсова робота має відповідати трьом-чотирьом завданням, формулювання яких може починатися словами: «вивчити», «дослідити», «проаналізувати», «охарактеризувати», «довести» тощо.
Важливим компонентом вступу є теоретико-методологічні засади дослідження – це наукові теорії та концепції (із вказівкою на їх авторів), на яких ґрунтується дослідження [10]. Методологічні положення наводяться як постулати, які не підлягають доведенню або критиці. Наприклад: «Методологічні та теоретичні засади дослідження становлять: принципи системного підходу в психології (Б. Ананьєв, В. Ганзен, Б. Ломов, Г. Щедровицький та ін.); культурно-історична концепція Л. Виготського; теорія генези особистості (С. Максименко); багатовимірна теорія особистості (В. Моргун); концепції психології залежної поведінки особистості (О. Змановська, О. Єгоров, О. Лічко, Д. Менделевич та ін.); сучасні напрями дослідження інтернет-залежної поведінки (І. Барух, Р. Девіс, І. Гольдберг, О. Єгоров, К. Янг та ін.); принципи надання психологічної допомоги (О. Блинова, О. Бондаренко, К. Роджерс, Т. Яценко)».
Методи (методики) дослідження також прописуються у вступі. Вони маютьвідповідати меті і завданням дослідження, відображати специфіку предмета, що вивчається. У вступі подається перелік використаних у роботі методів і методик дослідження, зокрема теоретичних: аналізу, порівняння, систематизації та узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження;
Завершують вступ характеристикою структури роботи: визначають основні структурні компоненти курсової роботи; указують її обсяг, кількість використаних літературних джерел, додатків, таблиць і рисунків.
Для якісного написання вступу до курсової роботи студентам бажано ознайомитися зі зразком написання вказаних вище пунктів вступу в методичному посібнику [19, с. 92-95 ] або в авторефератах дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії по психології.
Розділ 1 (теоретичний етап дослідження) передбачає теоретичне вивчення об’єкта і предмета дослідження, у якому подають огляд літератури з досліджуваної проблеми та теоретичні узагальнення автора курсової роботи. Заголовок до цього розділу повинен змістовно відображати сутність досліджуваної проблеми. Дотримуючись принципів послідовного та цілісного викладу наукових матеріалів, слід стисло та лаконічно висвітлити ступінь розкриття проблеми в історії науки та сучасній літературі, зазначивши ті питання чи аспекти проблеми, які слід вивчити. Аналізуючи наукові джерела, необхідно розглянути різні погляди на проблему та висловити власне ставлення до тих чи інших положень. Традиційно огляд літератури починається з більш широких понять (тобто об’єкта дослідження), а потім переходить до більш конкретних (тобто предмета дослідження) відповідно до завдань роботи [1; 7; 9; 14; 18-19; 25].
Потрібно чітко визначити межі вікового періоду досліджуваних з посиланням на автора періодизації (Л. Виготський, Д. Ельконін, Е. Еріксон, В. Моргун та ін.). Дотримуючись принципів наукової етики, необхідно перевірити відповідність посилань і цитувань. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно сутності досліджуваних понять, явищ, процесів та їх складників.
У розділі 2 (методологічному) необхідно подати методичне обґрунтування емпіричного вивчення предмета дослідження, зробити опис обраних в якості психодіагностичного інструментарію методів і методик дослідження.
Опис методів і методик повинен містити обґрунтування їхньої доцільності для цього дослідження, відповідно до мети, робочих гіпотез і завдань. Докладні тексти методик (опитувальники, тести, способи підрахування, ключі, бланки тощо) подають у додатках. У курсовій роботі магістра варто застосувати три-чотири психодіагностичні методики. Опис конкретних тестових методик у пунктах методичного розділу можна здійснити за схемою, запропонованою В. Ф. Моргуном [19]:
– автори методики та історія її розробки;
– призначення методики;
– принцип побудови методики;
– одиниця вимірювання і надійність результатів;
– обґрунтованість методики;
– бланк методики;
– процедура опитування;
– обробка та якісний аналіз результатів;
– труднощі та обмеження у використанні методики;
– висновки і рекомендації.
Кожен підрозділ необхідно завершити короткими висновками.
Висновки до роботи являють собою синтезовану наукову інформацію, накопичену у процесі дослідження. Тобто послідовний, логічний, чіткий виклад основних результатів у відповідності до мети і конкретних завдань, сформульованих у вступі.
Висновки в кінці роботи не повинні бути калькою (копією) висновків до розділів, а мають містити те нове, суттєве, що становить підсумкові узагальнення результатів дослідження. Вони подаються у вигляді певної кількості пронумерованих абзаців. Їх послідовність визначається логікою і кількістю завдань дослідження.
У висновках необхідно наголосити на тому, що мета дослідження досягнута, а всі поставлені завдання розв’язані. Висновки потрібно структурувати як відповідь на сформульовані у вступі завдання.
Додатки є продовженням курсової роботи і мають наскрізну нумерацію сторінок, спільну з документом. Кожен додаток починається з нової сторінки. Слово «додаток» пишуть з правого боку рядка малими літерами з першої великої, напівжирним шрифтом. Заголовок додатка друкують шрифтом 14 (з першої великої) посередині рядка.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком І, Є, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, «Додаток А». Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 – друга глава додатка А; В.3.1 – параграф 3.1. додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першої глави додатка Д; формула А.1 – перша формула додатка А. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту.
Додатки підвищують рівень довіри до результатів дослідження, свідчать про їхню достовірність. Додатки завжди роблять тоді, коли теоретичний або емпіричний матеріал великий за обсягом. Основну його частину подають у додатках, а найголовніше з нього – в основному тексті роботи з посиланням на відповідне джерело.
