Фінансовий облік, його предмет і метод

Фінансовий облік – це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства, установи, організації та його фінансовий стан і відповідність вимогам законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку; це комплексний синтетичний облік всіх засобів і коштів та всієї економічної діяльності підприємства, фірми.

Фінансовий облік має певні особливості (на відміну від управлінського обліку та податкового):

- користувачами даних фінансового обліку є зовнішні користувачі (інвестори, кредитори та інші) та внутрішні користувачі (менеджери);

- процес ведення фінансового обліку регламентовано Законами України, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та іншими нормативними документами;

- фінансовий облік відображає поточну діяльність підприємства на підставі минулих операцій;

- за даними фінансового обліку складається фінансова звітність підприємства.

Фінансовий облік є обов’язковим, його ведення не залежить від внутрішньої побудови діяльності підприємства, ведеться з суворим дотриманням вимог і положень законодавчих актів та є абсолютно достовірним.

Принципи побудови фінансового обліку на підприємстві:

· фінансовий облік ведеться на підприємстві, обов’язково й згідно чинного законодавства;

· побудова фінансового обліку здійснюється згідно теорії двоїстості: рівність з одного боку сукупності майна (активів), з іншого – джерел їх придбання (пасивів), що дозволяє за даними обліку визначити зміну стану будь-якого об’єкту (активу) або суб’єкту (пасиву).

· вартісний вимір активів та пасивів визначається за історичною собівартістю на момент оцінки.

· реалізується принцип підтвердження господарських явищ та процесів. Сьогодні в Україні цей принцип реалізується в трьох формах та трьома етапами:

· підтвердження господарського явища або процесу у формі первинного документа, оформленого згідно вимог діючого законодавства;

· підтвердження стану або зміни стану кожного господарського явища або процесу в часі та в просторі (хронологічно та системно), що здійснюється у вигляді облікового регістру;

· підтвердження нового стану господарства та його фінансових результатів на визначену дату за певний період у формі бухгалтерського фінансового балансу та фінансовій звітності;

· реалізується принцип періодизації даних. Цей принцип потребує визначення періоду, за який повинен бути визначений кінцевий стан стану майна та власності за відповідними об’єктами (активами) та суб’єктами (пасивами).

Таких періодів може бути чотири:

· від початку діяльності до банкрутства;

· від початку діяльності до кінця календарного періоду (року);

· від початку календарного періоду (року) до кінця календарного періоду (року);

· від початку календарного періоду (року) до банкрутства.

Предметом фінансового обліку є господарська діяльність підприємства. Предмет фінансового обліку охоплює весь процес відтворення: виробництво, розподіл, обіг та споживання.

Об’єктом фінансового обліку є таке господарське явище, яке:

· відбулось;

· зміст якого задовольняє виробничому або правовому аспекту господарювання (або обидва одночасно);

· має вартісний вираз.

До об’єктів фінансового обліку відносяться господарські засоби, джерела господарських засобів, господарські процеси і явища, які викликають їх зміни.

Метод фінансового обліку – це сукупність прийомів (способів), які забезпечують суцільне, безперервне та взаємопов’язане відображення предмета (сукупності об’єктів) у часі та просторі.

Елементи методу фінансового обліку класифікуються як:

· способи первинного нагляду за об’єктами обліку;

· способи вторинного нагляду (вивчення стану, зміни кожного господарського факту);

· способи кінцевого узагальнення облікових даних.

До елементів методу фінансового обліку відносяться:

· документація – це спосіб відображення господарських операцій у визначених носіях інформації – на паперових бланках або технічних носіях; це письмове свідчення про здійснення господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку;

· інвентаризація – це спосіб перевірки в натурі наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру й оцінки всіх залишків господарських засобів і порівняння з даними бухгалтерського обліку;

· рахунок – це спосіб, який дозволяє здійснити економічне групування господарських засобів та поточний облік однорідних господарських операцій;

· подвійний запис – це спосіб реєстрації даних на рахунках бухгалтерського обліку рівними сумами за дебетом одних та кредитом інших рахунків;

· калькуляція – це спосіб групування витрат та розрахунку собівартості готової продукції, виконаних робіт, наданих послуг, обраних об’єктом обліку;

· оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству;

· баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал;

· фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Бухгалтерський (фінансовий) облік ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Основними завданнями фінансового обліку є:

- виявлення, вимірювання, реєстрація, систематизація та нагромадження інформації про діяльність підприємства;

- забезпечення зовнішніх та внутрішніх користувачів достовірною та своєчасною інформацією про дії та події, що відбулися на підприємстві, наявність і стан активів, зобов'язань та капіталу;

- оцінка ефективності діяльності підприємства;

- формування інформаційної бази для прогнозування діяльності підприємства;

- відображення прав і вимог суб'єктів господарювання та їх зміни;

- подання усієї наведеної інформації у грошовому вимірнику.