Під час проектування конструкцій робочої площадки виробничих будівель, балкового міжповерхового перекриття чи естакади виникає необхідність скомпонувати систему несучих балок, яку називають балковою кліткою. Залежно від кількості типів балок у балковій клітці розрізняють три принципові компонувальні схеми: спрощену, нормальну й ускладнену (рис.1.2).
У спрощеній схемі балкової клітки є тільки один тип балок, які розташовуються з постійним кроком , зазвичай, паралельно до меншої сторони плану, що перекривається, і обпираються на стіни, розташовані вздовж більшого боку площадки (рис. 1.2, а). Крок балок визначається розрахунком настилу. Незнімний настил виконують переважно зі сталевих листів завтовшки
6…14 мм і приварюють, безпосередньо до поясів балок.
З урахуванням несучої здатності листів такої товщини чи умов забезпечення їхньої заданої жорсткості відстань між балками (проліт настилу) найчастіше приймають 0,6…1,6 м. За більших прольотів настилу значно збільшується його товщина, а це нераціонально з точки зору витрат сталі.
|
|
При залізобетонному настилі відстань між балками приймають 1,5…3 м. Орієнтовні товщини сталевого настилу та плоскої залізобетонної плити при різних прольотах наведені в табл. 1.1 залежно від значень характеристичного навантаження на 1 м2 площі, що перекривається.
Рис. 1.2. Схеми балкових кліток:
а – спрощена; б – нормальні; в – ускладнена; г – комбінована; е – ускладнена під технологічне обладнання;
є – з використанням щитового настилу; ГБ – головні балки;
ДБ – допоміжні балки; БН – балки настилу; Щ – щитовий настил; Р – ребра; с – монтажний стик ГБ
Таблиця 1.1