Економіка та її зміст

Передмова

 

Із становленням ринкових відносин в Україні та її інтеграцію в європейські економічні, фінансові та банківські структури постає нагальне питання підвищення рівня у системі підготовки фахівців економічного напрямку, які відіграватимуть важливу роль у соціально-економічних перетвореннях країни в ХХІ ст.

Запропонований навчальний посібник являє собою систематизоване та цілісне викладення теоретичного курсу „Макроекономіка” і є достатнім для вивчення основних принципів і механізмів функціонування економічних суб’єктів, взаємовідносин між ними та ролі держави в проведенні економічної політики на макрорівні.

Навчальний посібник відповідає типовій програмі з дисципліни “Макроекономіка”, що викладається в усіх навчальних закладах України. У посібнику наведені всі основні визначення та формули з основних тем курсу. Широко використовуються наочні матеріали – графіки, таблиці, приклади, що дозволяють студентам і викладачам ефективніше використовувати його у навчальному процесі.

До кожного розділу додаються запитання для самоперевірки та практичні завдання, які можуть бути використані в процесі поточної роботи. Це дозволяє студентам не тільки краще засвоїти навчальний матеріал, але й дає можливість самостійно вивчити його, а викладачам проводити проміжні та підсумкові перевірки знань студентів.

Вирішуючи задачі, розглядаючи конкретні ситуації., можна навчитись різним методам економічного аналізу, самостійно оцінювати економічну реальність і робити висновки.

Оригінальна компоновка тексту посібника забезпечує використання повного комплексу основних методів навчання: словесного, наочного і практичного; дає можливість дистанційного вивчення „Макроекономіки” як нормативної дисципліни.

При написанні навчального посібника автор враховував особливості становлення ринкової економіки України і безпосередньо – макроекономіки: діяльність підприємств, домашніх господарств та інших підприємницьких суб’єктів а також їх власну поведінку в ринковому середовищі.

Навчальний посібник написаний на базі особистого досвіду викладення курсу “Макроекономіка”. Автор при підготовці посібника враховував також досвід викладення курсу як зарубіжних, так і вітчизняних економістів, проте запропонований посібник адаптований до вітчизняної економічної практики.

Автор буде вдячний за відгуки та рекомендації щодо удосконалення змісту та структури навчального посібника, які можна надсилати видавництву.

Розділ 1

 

Макроекономіка: поняття, моделі, теорії

Макроекономіка досліджує і вивчає поведінку та механізм рішень економічними суб’єктами – макросистемами (макровиробник, макроспоживач, держава, закордон для відкритої економіки, соціальні інститути) а на підставі економічних моделей пояснює їх поведінку на рівні національної економіки.

Мета дисципліни полягає у формуванні знань щодо поведінки макроекономічних суб’єктів у ринкових умовах, надання універсального інструментарію для пояснення та обґрунтування економічних явищ і фактів, які відбуваються в державі.

У результаті вивчення дисципліни необхідно:

- знати термінологію та основні засоби макроекономічного аналізу, принципи раціональної поведінки макросистем на ринках;

- розуміти універсальний інструментарій для вивчення поведінки економічних суб'єктів у ринкових умовах і методи її оптимізації;

- уміти застосовувати прийоми макроекономічних досліджень для аналізу ефективності функціонування економічних систем, самостійно виконувати техніко-економічні розрахунки, пов'язані з обґрунтуванням раціональної поведінки макросистеми.

 

Економіка та її зміст

 

Слово “економіка” походить від з’єднання двох старогрецьких слів „ейкос” – “господарство” та „номос” – “закон”. Таким чином, в первісному змісті економіку варто було б трактувати як господарство, що ведеться за правилами, нормами, відповідно до законів. При цьому слід ураховувати, що господарство у Стародавній Греції було здебільшого натуральним, домашнім, тому тогочасна економіка розглядалася не як народне господарство країни, а скоріше як домоведення. У літературі з економіки й у словниках термін “економіка” у його споконвічному трактуванні прийнято характеризувати як “мистецтво ведення домашнього господарства”.

Протягом більш як двох тисячоліть зміст поняття “економіка” значно збагатився й змінився. У це слово тепер вкладається набагато більше, ніж спочатку заклали грецькі філософи-мислителі Аристотель і Ксенофонт, яких вважають авторами популярного терміна, що увійшов у всі мови світу. Сьогодні, вимовляючи, використовуючи, застосовуючи слово “економіка”, варто пам’ятати, що воно має два, а то й три різні значення.

По-перше, економіка – це саме господарство у широкому розумінні цього слова, тобто сукупність усіх засобів, предметів, речей, субстанцій матеріального та духовного світу, що використовуються людьми з метою забезпечення певних умов життя, задоволення своїх потреб. У цьому розумінні економіку треба сприймати як систему життєзабезпечення, відтворення життя людей, підтримки умов існування, що створена та використовується людиною.

По-друге, економіка – це, безперечно, наука, сукупність знань про господарство та пов’язану з ним діяльність людей, про використання різноманітних ресурсів із метою забезпечення життєвих потреб людей і суспільства, про відношення, що виникають між людьми в процесі господарювання.

Щоб термінологічно розділити економіку як господарство та науку, в іноземній літературі єдине в українській мові слово “економіка” розділяють на два: “економіка” й “економікс”. Перше означає господарство, тобто економіку в її безпосередньому, натуральному прояві, а друге – економічну науку, теорію. Такий поділ сприяє внесенню більшої чіткості й певності в розуміння економіки.

Поряд із предметним сприйняттям економіки як господарської системи й як сукупність знань про господарську систему окремі автори схильні бачити в економіці ще й третє значення, характеризуючи економіку як відносини, що виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів.

Таким чином, у цілому економіка – це господарство, наука про господарство й господарювання та людські відносини в процесі господарювання.

В останні роки поширився підхід до формулювання предмета економічної науки, заснований на використанні понять “обмеженість ресурсів”, “рідкість”. Згідно з цим підходом, головне завдання економічної науки полягає в аналізі можливих (альтернативних) засобів використання обмежених (рідкісних) економічних ресурсів, необхідних для досягнення визначених цілей, що дозволяє вибрати кращу альтернативу. Інакше кажучи, економічна наука вивчає поведінку людей в умовах, коли їм припадає зіставляти цілі й обмежені засоби їхнього досягнення з урахуванням різноманітних можливостей використання цих засобів.

Існує ще одне оригінальне визначення економічної науки, згідно з яким економічна наука є сукупністю знань, за допомогою яких можна дати відповідь на три групи взаємозалежних запитань:

1. Що варто виробляти й у якій кількості?

2. Як треба виробляти товари, хто повинен їх виробляти, з яких ресурсів, за допомогою яких технологій?

3. Для кого виробляються й кому призначаються вироблені товари та кому надаються послуги, як вони розподіляються між споживачами?

Іноді ці три групи запитань називають коротше: “Що? Як? Для кого?”

Відповідь на запитання першої групи характеризує структуру виробництва, другої – технологію, а третьої – сферу споживання виробленого продукту. Проте таке визначення далеке від вичерпного. Адже треба ще знати, де виробляти, яким чином розподіляти або як продавати вироблений продукт, як пов’язати виробництво та споживання.

У економічній науці виділяють теоретичну й прикладну гілки.

Економічна теорія тяжіє, природно, до уявлення й опису економічних процесів і явищ у “чистій”, “ідеальній” формі, використовує ряд абстрактних категорій і понять, звертається до моделей, що дуже приблизно відображують реальну дійсність.

Прикладна гілка економічної науки, що називається прикладною економікою, прив’язана до економічної конкретики, ставить практичні завдання предметного аналізу господарської діяльності, вивчення економічної ситуації, які найчастіше відносять до домашніх господарств, підприємництва, фірми, підприємств. Прикладній економіці властиві розрахунки на основі реальної інформації, широке використання практичних даних.

Економіка (теоретична і прикладна) вирішує три основних завдання:

1) з’ясовування законів економічного розвитку;

2) аналіз механізму функціонування економічних систем, особливо вивчення методів господарювання в народному господарстві та на окремому підприємстві;

3) розробка принципів економічної політики.

Економіка складається з ряду розділів, але основними є мікроекономіка та макроекономіка (рис. 1.1.). У межах мікроекономіки вивчаються проблеми, що стосуються переважно первинних одиниць – індивідумів, домашніх господарств, підприємств, окремих економічних регіонів і галузей народного господарства, ринків факторів виробництва, товарів та послуг. У межах макроекономіки досліджуються проблеми економіки країни в цілому, а саме: фіскальна і монетарна політика, інфляція та безробіття, зовнішня торгівля, економічний ріст.

Головними принципами теоретичної та прикладної економіки є: єдність мікро- і макроаналізу, взаємодія теорії і практики, реальний історизм. Характерними для неї методами є: метод порівняльного аналізу, метод графічних зображень.

У економічній науці можна виділити два напрямки в залежності від області застосування її результатів.

Позитивна (дескриптивна) економіка орієнтована переважно на об’єктивне тлумачення, наукове пояснення, що спостерігаються в економічних процесах і явищах, побудову на їхній основі наукових гіпотез, виявлення закономірностей функціонування економічних систем. Позитивна гілка економічної науки фіксує сталі погляди та положення, що випливають із фактів, що спостерігаються, у їхній найприйнятнішій інтерпретації.

Позитивна економічна наука покликана, виходячи з накопичених знань і досвіду, відповідати на запитання, що є і що може бути в економіці. Усі підручники з економіки містять матеріали, що цілком належать до позитивної економіки. Основний продукт цієї частини економічної науки – знання, узагальнення, економічний аналіз, аналітичний прогноз.

Нормативна економіка вирішує більш практичне завдання – пояснює, як варто діяти, щоб досягти бажаних результатів. Вона оперує категоріями, рецептами, що місять у першу чергу такі слова: “треба”, “необхідно”, “випливає”.