Наше ставлення до останніх днів

 (…) Останні дні – це час численних лих, коли, як говориться в Біблії, «...повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси...» (Матв. 24:6-9). Подібні нещастя необхідні, щоб позбавити зло його сили і встановити панування добра. Посеред цього страждання Бог, безсумнівно, затвердить центр панування добра, щоб прокласти шлях новій епосі. Ной, Авраам, Мойсей та Ісус були в числі тих, кого Бог зростив як центральних особистостей відповідних епох. Нам, що живуть в переломний момент, необхідно зрозуміти, де знаходиться усталений Богом центр нової історії, щоб стати учасниками відкриття нової епохи, настання якої так довго чекав Бог. Провидіння нової епохи починається не після остаточного знищення старої, воно зароджується і розвивається ще на завершальних стадіях останньої і вступає з нею в конфлікт. Відповідно, людині, яка увібрала в себе старі традиції, нелегко зрозуміти або прийняти нове провидіння. Ось чому святі і праведники, прокладаючи дорогу для нової історії, завжди ставали жертвами старого часу. Прикладом може служити Ісус, Який прийшов на завершальному етапі епохи Старого завіту, щоб почати провидіння Нового завіту; в очах прихильників Мойсеєва закону Він був єретиком, якого вони не могли зрозуміти. У кінцевому результаті внаслідок свого невір’я вони оголосили Його поза законом і розіп'яли. Ось чому Ісус говорив: «Молоде вино треба вливати до нових бурдюків...» (Лк. 5:38).

На завершальному етапі епохи Нового завіту Христос має прийти знову. Він буде центральною особистістю нового провидіння, мета якого - встановлення нових неба і землі. Через Нього нам буде виявлена нова істина, на основі якої відбудеться формування нової епохи (Об. 21:1-7). Подібно до того, як іудеї переслідували й осміювали Ісуса в дні Його першого пришестя, вважаючи, що Він діє за допомогою Вельзевула, князя демонів (Матв. 12:24), Він буде відкинутий і гнаний з боку християн і під час Другого пришестя... Оскільки здатність занепалих людей відчувати Божественний Дух дуже обмежена, їм властиво… надавати занадто великого значення формальному боку істини... У більшості випадків їхня прихильність до застарілого сприйняття істини, властивої попередній епосі, виявляється занадто сильною... З іншого боку, ті віруючі, які сприйнятливіші до Божественного Духу, зможуть відчути через молитву, в чому полягає провидіння нової епохи. І хоча, швидше за все, це приведе їх до… конфлікту з доктринами старої епохи, вони зможуть піти до того, до чого їх спонукає Божественний Дух, і відповісти на поклик нового провидіння. Серед учнів Ісуса, наприклад, не було тих, хто був занадто прив'язаний до слова Старого завіту. Всі вони прийняли в серці своєму Божественний Дух.

В останні дні ті, хто живе життям глибокої молитви і слідують голосу совісті, будуть відчувати сильне духовне занепокоєння і потребу в дії. Причина в тому, що, відчуваючи на собі в тій чи іншій мірі вплив Божественного Духу і в глибині душі бажаючи рухатися шляхом провидіння нової епохи, вони ще не зустріли нову істину, яка змогла б спрямувати… їхнє життя в правильне русло. Якщо тільки вони зможуть почути цю істину, то Божественний Дух й істина пробудять у них одночасно і серце, і розум. Тоді їм відкриється у всій повноті, що потрібно Богу в цю нову епоху, і вони будуть щасливі присвятити себе тому, щоб Божа воля втілилася в життя. Ми, що живуть сьогодні люди, є свідками останніх днів. Тому нам необхідно бути смиренними в серце і глибоко молитися, щоб відчути Божественний Дух. Ми не повинні надмірно прив'язуватися до існуючих у суспільстві уявлень. Щоб знайти нову істину, яка введе нас в нову епоху, ми повинні прагнути відкрити свої серця Божественному Духу. Зустрівши істину, нам потрібно зрозуміти, чи призведе вона нас до єдності з ним. Глибоко аналізуючи своє життя, ми повинні весь час перевіряти, чи дійсно ця істина стає в нашій душі джерелом справжньої, Небесної радості. Тільки таким чином ми, істинно віруючі останніх днів, зможемо знайти шлях до справжнього порятунку.

Сан Cен Мун Божественний принципи. Останні дні і жива істина.

 

РАДЖНІШ

Медитація – це… таємниця, її можна без будь-яких перебільшень назвати наукою, мистецтвом, зерном. З одного погляду це – наука, тому що існує певна техніка, яка може бути виконана. Подібно до наукового закону, тут немає винятків. Але, з іншого боку, кажуть, що вона також може бути мистецтвом. Наука – породження розуму – це математика, це логіка, це розумне пояснення. Медитація належить серцю, а не розуму – вона ближче до любові. Вона не схожа на наукові дисципліни, вона більше схожа на музику, поезію, живопис, танець. Отже, вона може бути названа мистецтвом. Але медитація - це настільки велика таємниця, що назви «наука» і «мистецтво» не можуть бути вичерпними. Це звичка, хочете ви цього чи не хочете. Звичка – це не наука, її не можна вивчити. Звичка – це не мистецтво. Звичка – це найбільш загадкова річ в людському розумінні...

Сутність медитації полягає в тому, щоб бути настільки мовчазним, щоб у вас не виникало ніякого хвилювання думок, щоб слова не ставали між вами і дійсністю, щоб всі слова відпали, щоб ви залишилися одні. Ця самотність, ця чистота, це безхмарне небо вашого буття і є медитацією. Медитація – це золотий ключик до всіх таємниць життя. Ви усвідомлюєте предмети. Ви усвідомлюєте свою суб'єктивність. Коли ви спостерігаєте захід сонця, ви настільки поглинені красою заходу, що зовсім забуваєте про існування більш величної краси, яка дає вам можливість пізнати красу заходу сонця – це краса вашої свідомості. Але ваша свідомість зосереджена на зовнішніх предметах – заході, сході, місяці. Відкиньте предмети й просто залишайтеся поглиненими чистою свідомістю, мовчанням, спокоєм. Але будьте пильними. Якщо ви сміливі, слухайтеся серця. Якщо ви боягузи, слухайтеся голови. Але для боягузів немає раю. Рай відкриває свої двері лише сміливим. Кожен сповнений любов'ю. Якщо немає перешкод, то джерело любові починає випромінювати у всіх напрямках без певної адреси. Будьте вдячні існуванню, насолоджуйтеся прекрасним життям, що оточує вас. Любіть, оскільки невідомо, чи наступить завтра. Не відкладайте все прекрасне назавтра. Живіть інтенсивно, живіть тотально, тут і зараз... Ви були народжені ніким, ніким ви і помрете. І між цими двома хвилинами порожнечі ви залишаєтеся ніким, тільки обманюючи себе самого тим, що ви є «цим», або, що ви є «тим».

Спонукання створювати щось – перший проблиск світла у темній ночі вашої душі. Спонукання творити – це спонукання бути причетним до роботи Бога. Бога як особистості не існує, але всюди триває величезна творчість... Вся ця творчість і є Богом – і де б ви не відчули будь-яке спонукання творити – це спонукання до зустрічі з Богом. Це прагнення бути Богом самим по собі. Тільки створюючи що-небудь ви можете відчувати себе наповненим. Запам'ятайте тільки одне: для творчості є дві можливості. Одна полягає в тому, що вона виникає з вашого мовчання, любові, розуміння, ясного бачення, вашої… прихильності до існування - тоді творчість є здоровою. Але якщо вона не виходить з медитації, мовчання, спокою, розуміння і любові, тоді вона стає небезпечною. Вона може походити з вашого безладного розуму, вона може походити з вашого божевілля... Така творчість приносить полегшення. Ви вивільнили те, що хвилювало вас, але для когось іншого така творчість буде тортурами... Вам стало легше, але ви вчинили безвідповідально. Ви вчинили нерозумно і не гуманно...

Розум і медитація не можуть співіснувати. Немає і мови про те, щоб володіти ними обома. Ви можете мати або розум, або медитацію, тому що розум – це думання, а медитація – це мовчання. Розум означає брести в темноті в пошуках виходу. Медитація – це бачення, в ній немає й мови про пошук, адже вона знає, де вихід... Перший принцип справді релігійної людини – це те, що ця людина сприйняла себе такою, якою вона є, без будь-яких міркувань – і тільки до таких людей починається… справжнє паломництво. Моя робота полягає в тому, щоб робити вас все більш і більш усвідомлюючими. Але коли ви стаєте такими, ви починаєте усвідомлювати все більше і більше проблем. Ці проблеми були тут і раніше. Я не створював всіх ваших проблем. Оскільки раніше ви були несвідомими, ви нічого не помічали... Це… як будинок, занурений у пітьму, і безліч павуків плетуть там свої мережі, і скорпіони, живуть там, і змії користуються ним, але раптово ви вносите туди світло. Світло не створює павуків або скорпіонів чи змій, але воно дає вам можливість усвідомити їхню присутність. І це добре бути свідомим, тому що тоді будинок може бути очищений; тоді ви зможете знищити змій.

Бхагван Шрі Раджніш (Ошо) Алмазні розсипи.

 

ШРІЛА ПРАБГУПАДА

СПРАВЖНЯ МЕТА ЖИТТЯ

 

Шріла Прабгупада: Рух Свідомості Крішни призначений насамперед на те, щоб дати людині можливість досягти справжньої мети життя…

Боб: Вона в тому, щоб пізнати Бога?

Шріла Прабгупада: Так. Повернутися додому, до Бога — ось яка справжня мета життя. Вода має початок — море; коли во­на випаровується з його поверхні, з неї утворюються хмари, хмари проливаються дощем, вода вливається у річки і разом із іншими водами повертається в море, а це і є мета води. Нам усім теж є початок — Бог, але нині ми заплутались у тенетах матеріального життя. Тому наша мета — вивільнитися з цих пут і повернутися додому, до Бога. Це істинна мета життя. «Великі душі, що є йоги, які виконують віддане служіння, зрештою приходять до Мене і вже ніколи не повертаються у цей тимчасовий світ, обитель страждання, бо вони сягнули найвищої досконалості». Так свідчить «Бгагавад-ґіта». Той, хто приходить до Мене… вже ніколи не по­вертається назад. Куди «назад»? Сюди, в… обитель страждань. Це знає кожен, але нинішні лю­ди одурені оманливими твердженнями так званих проводарів. Матеріальне життя — це життя, сповнене страждань. Крішна, Бог, каже, що цей світ є… місцем страждань, а також тимчасовим. І тут не підуть з вами на компроміс. «Добре, нехай він злиденний, цей світ, а я лишив­ся б тут американцем чи індійцем». Так не буде... Вам, можливо, здається, що народитися в Америці — то велике щастя. Але ви будете американцем недовго. Вас обо­в'язково викинуть звідси. А яке буде ваше наступне життя, ви не знаєте. Тому цей світ… злиден­ний та тимчасовий. Така наша філософія.

Боб: Але коли знати про Бога принаймні щось, життя ж не таке мізерне?

Шріла Прабгупада: Ні! Знати щось — цього замало. Слід во­лодіти досконалим знанням… Досконале знання викладає «Бгаґавад-ґіта». Ми даємо кожній людині можливість вивчати «Бгаґавад-ґіту» як вона є і так прийти до досконалого життя. Такий є наш Рух свідомості Крішни. Що знає ваша наука про переселення душі?

Боб: Я думаю... що наука... не годна ні спростувати цього, ні дати підтвердження. Наука нічого про це не знає.

Шріла Прабгупада: Тому я й кажу, що наука недосконала.

Боб: Однак наука щось таки знає. Вона, наприклад, стверджує, що енергія не зникає — вона тільки переходить з однієї фор­ми в іншу.

Шріла Прабгупада: Правильно. Але яким чином енергія діє далі, науці невідомо. Які існують енергетичні перетворення? Яким чином одна і та сама енергія діє по-різному? Розглянемо, наприклад, електричну енергію. Її використовують і для нагрівання, і для охолодження. Наслідки використання енергії прямо протилежні, але енергія та сама — електрична. І так само життєва енергія — як нею керують? Як вона переміщується? Як вона проявиться у наступному житті? Вчені того не зна­ють — а в «Бгаґавад-ґіті» за це сказано: «На вас — одяг, сорочка». Коли одяг більше не можна носити, ми беремо інший. Так само тіло — це наче сорочка або паль­то. Коли воно виношене і більше не може діяти, ми маємо взя­ти інше.

Боб: Хто це «ми», що маємо взяти інше тіло? І що є незмін­ним?

Шріла Прабгупада: Душа.

Боб: Життя у життя?

Шріла Прабгупада: Так. Це душа, це — «я». Хто такий «ви»? Ви! Хто такий «я»? Ми — атма, душа.

Боб: А моя душа відрізняється від вашої?

Шріла Прабгупада: Так. Ви — індивідуальна душа, я теж ін­дивідуальна душа.

Боб: Ви вже вільні від впливу карми. Якщо я теж звільнюся від її впливу, наші душі стануть однакові чи й далі будуть різні?

Шріла Прабгупада: Кожній душі притаманні ті самі якості. Ни­ні ви перебуваєте під впливом певного уявлення про життя; ваші співвітчизники [віддані у свідомості Крішни] колись три­малися такого самого уявлення, однак у процесі навчання набули іншого розуміння. Отже, остаточна мета навчання — стати свідомим Крішни. Це — досконалість.

Боб: А якщо взяти двох людей, що свідомі Крішни, то чи од­накові в них душі?

Шріла Прабгупада: Душа завжди та сама.

Боб: В кожному? В кожному одна й та сама душа?

Шріла Прабгупада: Так.

Боб [вказуючи на двох відданих]: Чи однакові душі цих відда­них, що перебувають у свідомості Крішни?

Шріла Прабгупада: Душа одна й та сама, але вона завжди індивідуальна, навіть у людини, що не є свідома Крішни. При­міром, ви людина і я людина. Я не християнин, а ви не індус, проте і ви, і я є людьми. Так само душа може бути або не бути свідома Крішни — це несуттєво… Всі душі рівні між собою, бо вони є чистим духом. Тварини мають таку саму душу. Тому існує твер­дження: ті, хто справді мудрі, не бачать зовнішнього покриву: людське це тіло чи тіло тварини…

Боб: Мені здавалось, що душа в чомусь є часточкою Бога. Іно­ді, видається, я відчуваю Бога. Я тут — і Бог ніби теж тут. Як­що душа всередині мене, чи можу я відчути Бога саме там? Не всього Бога, а, як би це сказати...

Шріла Прабгупада: Частку Бога.

Боб: Але ж я не відчуваю Бога в собі, хоча Він мабуть що тут — осібний. Якщо моя душа є часточкою Бога, чи я маю від­чувати Бога в собі?

Шріла Прабгупада: Так. Бог присутній і всередині. Бог скрізь. Бог і в усьому, і поза всім. Це потрібно знати.

Боб: А як відчути Бога в собі?

Шріла Прабгупада: Це приходить не одразу. Спочатку треба дізнатись, що кажуть з цього приводу шастри [писання], ве­дичні джерела. «Бгаґавад-ґіта», наприклад, стверджує: Бог присут­ній в серці кожного… Бог пере­буває також в кожному атомі. Це попередня інформація. Далі слід усвідомити це, практикуючи йоґу…

Боб: Невже повторення Харе Крішна — це йоґа?

Шріла Прабгупада: Так. Це один з методів йоґи.

Боб: Який різновид йоґи слід обрати, щоб усвідомити це — тобто щоб відчути душу всередині себе?

Шріла Прабгупада: Методів йоґи існує багато, але для ниніш­ньої доби найліпшим є саме наш метод.

Боб: Оспівування?

Шріла Прабгупада: Так.

Боб: І через цей метод я зможу осягнути не тільки Бога, що всередині, але й Бога зовні?

Шріла Прабгупада: Ви зрозумієте про Бога все: який є Бог всередині, який Бог зовні, як Бог діє. Вам відкриється усе. То­му, хто хоче служити Богові, Він відкриє усе. Осягнути Бога власними зусиллями неможливо. Треба, щоб Бог Сам відкрив Себе. Скажімо, коли настає ніч, сонце зникає з поля нашого зору, і тоді ніякі факели чи лампи не допоможуть побачити йо­го. А вранці ми бачимо його, і на це не потрібно ніяких ламп. Так і вам слід створити умови — поставити себе в такі умо­ви, — щоби Бог відкрився вам. Немає такого методу, що дав би змогу попросити Бога: «Прийди, будь ласка. Я хочу поба­чити Тебе». Ні, таке неможливо. Бог — не розсильний у ва­шому закладі.

Боб: Щоб Він відкрив Себе, треба Йому догодити. Це правильно?

Шріла Прабгупада: Так.

Ш'ямасундара: Звідки ми будемо знати, задоволений з нас Бог чи ні?

Шріла Прабгупада: Ви знатимете це, коли Його побачите. Адже коли ви їсте, вам не потрібно запитувати когось, чи від­чуваєте ви силу, чи наїлися. Коли ви їсте, ви починаєте від­чувати в собі силу; це зрозуміло само собою. Немає потреби питатися в когось. Так само той, хто справді служить Богові, розуміє: «Бог наказує мені. Він тут. Я бачу Бога».

Відданий: Чи представника Бога.

Шріла Прабгупада: Так.

Відданий: Це легше.

Шріла Прабгупада: До Бога приходять через Його представ­ника: «Ласкою духовного вчителя людина отримує милість Крішни». Якщо з вас задоволений представник Бога, само собою задоволений і Сам Бог; так ви можете побачити Його безпо­середньо.

Індієць: Як задовольнити представника Бога?

Шріла Прабгупада: Слід дотримувати його настанов, оце й усе. Представником Бога є гуру. Він прохає вас робити те й інше, і якщо ви дієте так, як він вам каже, він з вас задоволений. «Без ласки духовного вчителя поступ неможливий». Той, хто не вміє задовольнити свого духовного вчителя, ніколи нічого не досягне. Тому ми поклоняємося Гуру і вшановуємо його. [«Духовного вчителя слід вшановувати як Верховного Госпо­да, бо він найближчий Його слуга. Це визнають усі явлені пи­сання, цього дотримуються всі знавці ведичної науки. Тому я схиляюсь у шанобливім поклоні до лотосових стіп духовного вчителя, що є істинним представником Господа Крішни».] Ґуру слід приймати як представника Бога. На цьому сходяться усі шастри.

Боб: Ґуру слід приймати як представника Крішни?

Шріла Прабгупада: Так. Ґуру — представник Бога, Його зов­нішнє проявлення.

Боб: Але проявлення, що відмінне від утілень Крішни?

Шріла Прабгупада: Так.

Боб: Як відрізнити зовнішнє проявлення - ґуру від зовнішнього проявлення, наприклад, Крішни або Чайтан'ї, коли вони при­ходили на Землю?

Шріла Прабгупада: Ґуру є представник Крішни. Тому він має певні відмітні риси. За найважливіші ознаки ґуру у Ведах мо­виться: «Ґуру обов'язково має прийти в учнівській послідовності, і він має ґрунтовно вивчити Веди від свого духовного вчителя». Але найперша, найважливіша ознака Гуру така: він — досконалий відданий. Він служить Крішні, звіщаючи Його послання.

Боб: Господь Чайтан'я — Гуру іншого типу, ніж ви?

Шріла Прабгупада: Ні, ні. Ґуру не можуть бути різних типів. Всі гуру — одного типу.

Боб: Але Господь Чайтан'я є водночас втіленням Бога, чи не так?

Шріла Прабгупада: Так. Він — Сам Крішна, але виступав в ролі Гуру... Крішна — Бог, Він вимагає: «Відкинь усі різновиди релігій і просто покорися Мені». Але люди не змогли правильно зрозуміти Його. Тому Крішна зно­ву прийшов як ґуру і вчив людей, як покоритися Богові.

Ш'ямасундара: Хіба не каже Він у «Бгагавад-ґіті»: «Я духов­ний вчитель»?

Шріла Прабгупада: Так. Він — відначальний духовний вчи­тель, тому що Арджуна прийняв Його як свого духовного вчи­теля. То в чому складність? Арджуна каже Господові: «Я Твій учень, впокоре­на Тобі душа. Прохаю, навчи мене, як діяти». Хіба Арджуна став би учнем Господа, коли б Господь не був духовним учи­телем? Господь — відначальний Гуру. «Саме Він вклав ведичне знання в серце Брахми, першої створеної істоти». Тому Він — відначальний Гуру.

Боб: Крішна?

Шріла Прабгупада: Так. Він — відначальний ґуру. Тоді наступ­ний ґуру — Його учень Брахма, далі — Нарада, учень Брах­ми; учень Наради — В'яса — теж ґуру. Це — ґуру-парампара [учнівська послідовність ґуру]… Трансцендентне знання одержують через учнівську послідов­ність.

Боб: Отже, ґуру отримує знання через учнівську послідовність, а не безпосередньо від Крішни? Чи отримуєте ви якесь знан­ня безпосередньо від Крішни?

Шріла Прабгупада: Так. Безпосередні настанови Крішни — це «Бгаґавад-ґіта»… Але її потрібно вивчати через учнівську послідовність. Інакше ви не зможете зрозуміти її правильно.

Боб: І нині ви не отримуєте інформації безпосередньо від Крішни? Вона сходить учнівською послідовністю, через книги?

Шріла Прабгупада: Це все одно. Припустімо, я кажу, що це олівець. Якщо ви кажете комусь іншому: «Це — олівець», а той в свою чергу каже те саме ще комусь, то хіба є різниця між тим, що каже він, і тим, що сказав я?

Боб: Ви знаєте це милістю Крішни?

Шріла Прабгупада: Ви теж можете отримати милість Крішни, якщо її передадуть вам такою, яка вона є. Саме так ми навчає­мо «Бгаґавад-ґіти». В «Бгаґавад-ґіті» Крішна каже: «Відкинь усі інші форми релігій і просто покорися Мені». І ми теж кажемо, що необхідно відкинути все і впокоритися Крішні. Тому різниці між тим, що каже Крішна, і тим, чого навчає­мо ми, немає. Ми нічого не змінюємо. Набувати знань в такий досконалий спосіб те саме, що і отримувати їх безпосередньо від Крішни...

Боб: Чи Крішна почує мене, якщо я молитимуся до Нього з великою пошаною та вірою?

Шріла Прабгупада: Так… Він у вашому серці і тому завжди чує вас, молитеся ви до Нього чи ні. Якщо ви робите щось недоб­ре, Йому відомо і за це. Але молитися до Нього — це чудово; обов'язково моліться до Бога.

Боб: Крішна ліпше чує, коли до Нього молитися, ніж коли ми робимо щось недобре?

Шріла Прабгупада: Ні. Він досконалий. Він чує все. Навіть ко­ли ви кажете подумки: «Я повинен зробити це», Він чує. Крішна перебуває в серці кож­ного.

Боб: Але людині слід молитися?

Шріла Прабгупада: Молитися — це обов'язок.

Боб: Чий обов'язок?

Шріла Прабгупада: Кожної живої істоти. Так стверджують Веди.

Боб: Що це означає?

Шріла Прабгупада: Він постачає кожному все потрібне. Він забезпечує їжею кожну істоту. Тому Він — Батько. То чому б не молитися до Нього: «Батьку, дай нам того і того»? Як в Біблії у християн: «Отче, хліба нашого насущного дай нам на кожний день». Християни приймають Бога як Верховного Батька — чудово! Але коли діти дорослі, вони вже не мають прохати в батька; радше вони мають бути готові служити йо­му. Це — бгакті [відданість].

Боб: Ви відповідаєте на всі мої питання. [Всі сміються.]

Шріла Прабгупада: Дякую.

Шріла Прабгупада. «Досконалі запитання – досконалі відповіді».