Оцінка запасів (витрачених та залишку) методами ФАЙФО та ЛАИФО

В умовах ринкової економіки питання оцінки запасів дуже актуальне. Адже ціни на матеріальні ресурси можуть часто змінюватися під впливом чинників попиту та пропозиції. Підприємство одержує матеріали впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання, за якими цінами оцінювати витрачені матеріали (запаси) та їх залишок на кінець звітного періоду? За МСБО №2 в країнах ринкової економіки застосовують декілька методів оцінки запасів. Важливішими з них є: 1)перше надходження – перший видаток (ФАЙФО); 2)середньозважена собівартість; 3)останнє надходження – перший видаток (ЛАЙФО); 4)ідентифікована собівартість конкретної партії та інші. Але нас безпосередньо цікавлять такі методи оцінки запасів як ФАЙФО та ЛАЙФО. Метод ФАЙФО припускає, що матеріали, які придбані першими, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень. Метод ЛАЙФО припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень. Необхідно зазначити, що при застосуванні методу ФАЙФО собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова. В умовах зростання цін на запаси метод ФАЙФО забезпечує найбільш низьку собівартість продажу, наслідком чого буде найбільший прибуток. Водночас оцінка запасів у балансі за методом ФАЙФО найбільш наближена до їх фактичної собівартості. При застосуванні методу ЛАЙФО маємо найбільшу собівартість продажу, але найменший прибуток. В умовах інфляції цей метод найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки. З іншого боку, використання методу ЛАЙФО приводить до завищення собівартості запасів у балансі та дає можливість маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів. Внаслідок цього в деяких країнах заборонено використання методу ЛАЙФО.

 58.Оцінка запасів (витрачених та залишку) методами середньозваженої та ідентифікованої собівартості.

В умовах ринкової економіки питання оцінки запасів дуже актуальне. Адже ціни на матеріальні ресурси можуть часто змінюватися під впливом чинників попиту та пропозиції. Підприємство одержує матеріали впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання, за якими цінами оцінювати витрачені матеріали (запаси) та їх залишок на кінець звітного періоду? За МСБО №2 в країнах ринкової економіки застосовують декілька методів оцінки запасів. Важливішими з них є: 1)перше надходження – перший видаток (ФАЙФО); 2)середньозважена собівартість; 3)останнє надходження – перший видаток (ЛАЙФО); 4)ідентифікована собівартість конкретної партії та інші. Але нас безпосередньо цікавлять методи середньозваженої та ідентифікованої собівартості. За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів. В умовах періодичної системи обліку запасів середньозважена собівартість їх одиниці визначається за формулою: Сс=(Сп+Сн)/(Кп+Кн), де Сс- середньозважена собівартість, Сп і Кп – відповідно собівартість  і кількість запасів на початок періоду, Сн і Кн – відповідно собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом періоду. У системі постійного обліку запасів протягом звітного періоду застосовується змінна середньозважена собівартість запасів. У цьому випадку наведена вище формула застосовується для кожного видатку запасів, а періодом є проміжок часу між попереднім і поточним видатком запасів. Середньозважена собівартість продажу забезпечує більш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання закупівельних цін, ніж інші методи. Водночас ця формула потребує складних розрахунків, і в умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість. Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання по конкретних партіях. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе  за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві.