Різні методи оцінки дають різні результати щодо собівартості списаних на виробництво чи на реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. При застосуванні методу ФАЙФО собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова. В умовах зростання цін на запаси метод ФАЙФО забезпечує найбільш низьку собівартість продажу, наслідком чого буде найбільший прибуток. Водночас оцінка запасів у балансі за методом ФАЙФО найбільш наближена до їх фактичної собівартості. При застосуванні методу ЛАЙФО маємо найбільшу собівартість продажу, але найменший прибуток. В умовах інфляції цей метод найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки. З іншого боку, використання методу ЛАЙФО приводить до завищення собівартості запасів у балансі та дає можливість маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів. Внаслідок цього в деяких країнах заборонено використання методу ЛАЙФО. Середньозважена собівартість продажу забезпечує більш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання закупівельних цін, ніж інші методи. Водночас ця формула потребує складних розрахунків, і в умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість. Звідси – методи оцінки суттєво впливають на витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Ясно, що держава повинна регулювати це питання, що проводиться встановленням загальноприйнятим принципом бухгалтерського обліку - постійності облікової політики, можливістю заборони певних методів оцінки запасів (ЛАЙФО) на певний час за умов значних інфляційних процесів та іншими заходами.
Оцінка і відображення складських запасів в балансі.
Наприкінці звітного періоду (року) підприємство зобов’язане проводити інвентаризацію товарно – матеріальних запасів незалежно від системи обліку. Інвентаризація означає виявлення фактичної кількості матеріалів та інших запасів і їх оцінку. Якщо підприємство застосовує систему періодичного обліку, то нестачі,або надлишки не виявляються і не відображаються в обліку. Це відбувається тому, що на рахунку “Складські запаси” в періодичному обліку не відображають надходження, списання і залишки. При застосуванні системи постійного обліку складських запасів (залишки на рахунках відомі) при інвентаризації можуть бути виявлені нестачі або надлишки. Нестачі записуються на витрати виробництва: Дт “Собівартість реалізованої продукції (товарів)”; Кт “Складські запаси”. Надлишки відображаються в обліку зворотною проводкою. В разі великих нестач адміністрація проводить розслідування. Згідно з загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за собівартістю або за ринковими цінами на момент складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість. Цей принцип зветься “Принципом меншої вартості”. Отже, в балансі складські запаси відображаються за меншою (нижчою) з цих 2-х оцінок. Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді підприємство повинне відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення. Під ринковою ціною розуміють ціну заміщення, тобто ціну, за якою підприємство змогло б купити ті самі матеріали (товари) у тих самих постачальників. При цьому при переоцінці запасів приймається чиста вартість реалізації, тобто ринкова ціна за мінусом очікуваних витрат на реалізацію. Зниження ринкових цін може відбуватися з 2-х причин: 1)пряме зниження цін на аналогічні товари на ринку; 2)зниження ціни реалізації через фізичне псування, пошкодження, застарілість товарів. В останньому випадку ринкова ціна - ціна можливої реалізації пошкоджених або застарілих товарів. Вона може бути нижчою за собівартість. Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки: 1)метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) запасів (позиційний метод) – при цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість і ринкова вартість та приймається менша з них; 2)метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів – оцінка проводиться по групах (категоріях) товарів, порівнюється по категоріях собівартість та ринкова вартість і береться до обліку менша з них.; 3)метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі – усі товарні запаси оцінюються за собівартістю та за ринковими цінами і до обліку береться менша з них. Найдоцільнішим і найточнішим є перший метод оцінки – позиційний. Третій метод не може застосовуватись для розрахунків з бюджетом по податку на прибутки (не дозволяється). Якщо має місце знецінення товарів за позиційним методом, то воно відображається серед збитків підприємства (практика США, Великобританії та деяких інших країн): Дт “Збитки від знецінення запасів”; Кт “Складські запаси”. Дещо інша методика і техніка відображення процесу знецінення складських запасів в західноєвропейських країнах. На суму знецінення наприкінці року створюються резерви на знецінення запасів за рахунок збільшення витрат: Дт “ Витрати на створення резервів”; Кт “ Резерв на знецінення запасів”. Наприкінці наступного року цей резерв анулюється (повністю або частково): Дт “Резерв на знецінення запасів”; Кт “Доход від анульованих резервів” або дораховується: Дт “Витрати на створення резервів”; Кт “Резерв на знецінення запасів”. У західноєвропейських країнах складські запаси відображаються в балансі таким чином: Актив – складські запаси за видами; Номінальна (фактична) вартість – 16800; Амортизація і резерви – 9000; Реальна (чиста) вартість – 15900. У валюту зараховуються складські запаси за реальною (чистою) вартістю. Можлива й інша форма подання знецінення запасів у балансі.