Меркантилізм пройшов два етапи

На ранньому етапі (XV ст. — початок XVI ст.) він висту­пав у формі монетаризму, для якого характерною була ідеалі­зація срібла і золота як єдиної форми багатства. Монетарис-ти висунули теорію «грошового балансу», відповідно до якої вони рекомендували заборонити вивіз грошей із країни.

Пізні меркантилісти звернулися до дослідження сфери не грошового, а товарного обміну. Була розроблена теорія «торговельного балансу». На відміну від ранніх, пізні мер­кантилісти не забороняли вивіз грошей із країни, рекомен­дували збільшити експорт промислових товарів, обкласти іноземні товари високими митами, сприяти національній економіці, тобто здійснювати політику протекціонізму (від лат. — заступництво, захист).

Представниками меркантилізму є Т. Мін, А. Монкретьєн, У. Стаффорд, Кольбер. Найбільшого розвитку меркантилізм досяг в Англії - у країні з найбільш передовою тоді економі­кою. А серед його головних теоретиків були економісти Томас Ман (1571 - 1641, Англія) і Антуан де Монкретьєн (бл. 1575 -1621, Франція). Останній з них увів в обігтермін «політична економія» (1615), яким згодом часто іменували загальнотеоретичну економічну науку.

Меркантилізм був теоретичною базою торговельного ка­піталу. А капіталізм, який бурхливо розвивався в XVIII ст., «приростав» промисловістю. У цих умовах з'явився цілий ряд прогресивних доктрин, що пізніше ввійшли в історію і під загальною назвою класичної політичної економії. Се­ред перших її представників були фізіократи — французькі економісти XVIII ст., насамперед Франсуа Кене (1694 - 1774) і Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781).

Суть фізіократизму багато в чому виявляється в самій його «промовистій» назві: фізіократія означає «влада приро­ди». На відміну від меркантилістів, Ф. Кене і його послідовники дже­релом багатства суспільства вважали виробництво, а не обіг. Але при цьому єдиною продуктивною галуззю, наїхнюдум-ку, було сільське господарство — сфера, де створюється нове багатство (так званий «чистий продукт»). А промисловість й інші неземлеробські галузі визначалися як «марна сфера», що, не приносячи нічого нового, лише перетворює продук­ти природи й землеробства.