Економіка належить до тих наук, що вивчають людину, її поведінку, взаємодію з іншими людьми

В основі поведінки індивідів, організацій, усього сус­пільства лежать потреби. Одна з моделей систематизації по­треб запропонована американським соціологом А. Маслоу («піраміда потреб» А. Маслоу).

Потреба в самореалізації

Потреба в повазі

Соціальні потреби

Потреба в безпеці

Фізіологічні потреби

Потреби також поділяють на:

- матеріальні (первинні) і

- духовні (вторинні) й інші.

Основною властивістю потреб є їхня безмежність: у міру задоволення одних завжди виникають нові.

Економічні потреби виділяються серед інших тим, що вони задовольняються за допомогою економічних благ (то­варів і послуг), створених людською працею і призначених для подальшого обміну й споживання.

Для виробництва товарів і послуг потрібні економічні ресурси або фактори виробництва.

Види ресурсів:

- природні (природні блага);

- капітальні (предмети, створені руками людей, і які використовуються ними у виробництві);

- людські (здібності й зусилля людей, спрямовані на виробництво товарів і послуг);

- підприємницькі (управлінські й організаційні на­вички, необхідні для ведення виробництва; за допомогою цих здібностей зазначені вище фактори зводяться разом).

Особливістю ресурсів є те, що, на відміну від потреб, вони існують на Землі в обмеженій кількості, тобто є ви­черпними.

Людські потреби безмежні, а ресурси, необхідні для їхнього задоволення, навпаки, обмежені. Звідси випливає, що суспільство постійно стикається з проблемою обме­женості можливостей.

 

1. Предмет економічної науки. Зв'язок економіки з іншими науками

 

Слово «економіка» у перекладі з давньогрецької мови означає мистецтво ведення домашнього гос­подарства.

У сучасній мові під терміном «економіка» мається на увазі:

1) сфера життя суспільства, що охоплює виробництво товарів і послуг, обмін ними, розподіл створених благ і спо­живання;

2) господарство певної країни, групи країн або всього світу. (Наприклад: економіка України, економіка країн За­хідної Європи, світова економіка);

3) галузь науки, що вивчає відносини між людьми, по­в'язані з господарською діяльністю.

Предмет економічної науки — вивчення діяльності людей, пов'язаної зі створенням і розподілом економічних благ.

Головна економічна проблема — пошук шляхів ефек­тивного (економічного) використання обмежених (рід­кісних) ресурсів, що служать сировиною для виробництва матеріальних благ, для максимального задоволення чимраз вищих потреб людей.

Два напрямки економічної науки

І. Економічна теорія, що вивчає господарські основи суспільства та загальні принципи економіки має різні рівні дослідження:

1. Мікроекономіка.

Вивчає поведінку і взаємодію окремих економічних суб'єктів (домогосподарств і фірм).

Основні проблеми, що вирішуються на мікрорівні: по­пит, пропозиція, ціна, заробітна плата, прибуток, конку­ренція та ін.

1. Макроекономіка.

Вивчає економіку країни загалом.

Проблеми макрорівня: обсяги національного ви­робництва, зайнятість і безробіття, інфляція, роль держави в економічному житті й ін.

2. Мегаекономіка.

Вивчає закони й поведінку світової економіки загалом.

 II. Конкретні економічні науки, що вивчають окремі га­лузі господарського життя суспільства:

1. Галузеві.

Економіка промисловості; економіка сільського гос­подарства й ін.

2. Функціональні.

Бухгалтерський облік; статистика; фінанси й ін

3. Комплексні (на межі з іншими науками).

4. Економічна географія; економічна історія; демографія та ін.

Функції економічної теорії:

- позитивна (описова) — вивчення фактів, пов'язаних із поведінкою окремих економічних суб'єктів, залежностей між ними;

- нормативна (прогнозна) — вироблення рекомендацій і оцінка правильності прийнятих рішень.

Економічна теорія є загальнотеоретичною базою для всіх економічних наук. Економіка — наука суспільна. Поряд з іншими аналогічними науками вона досліджує зв'язки та відносини між людьми й поведінку людини в суспільстві. Але на відміну від соціології, філософії, психологи, історії й інших суспільних наук економічна наука розглядає не сус­пільство загалом, а лише сферу його економічного життя, тобто господарські зв'язки, відносини й економічну пове­дінку людей.

Економічний зміст процесів виробництва, обміну, розподілу й споживання

Економіка — це особлива сфера життя суспільства, що охоплює виробництво й обмін товарів і послуг, а також роз­поділ і споживання створених у суспільстві благ.

Економічним благом є все, що може задовольняти різні потреби людей.

Визначимо економічну сутність виробництва, обміну, розподілу й споживання.

Виробництво з погляду економіки — це спосіб поєднання виробничих ресурсів (земля, праця, капітал) і їх погод­женого, цілеспрямованого використання, а також спосіб взаємодії різних сфер, галузей, видів діяльності, що ґрунту­ються на суспільному поділі праці.

Обмін — це відносини купівлі-продажу, пов'язані з ру­хом товарів і послуг від виробників до споживачів; цей рун забезпечують гроші, ціни, торгівля.

Розподіл — це формування доходів підприємців, робіт­ників, службовців, фермерів, банкірів, землевласників, ок­ремих родин і держави.

Споживання — це використання доходів для придбання товарів і послуг.

 

 

Суб'єкти (діючі особи) економічних відносин

Оскільки економіка — складна й багатомірна система, то в ній можна виділити різні суб'єкти економічних відносин.

Якщо розглядати економіку з погляду руху товарів і до­ходів, то головними суб'єктами є:

- домашні господарства, що постачають на ринок фак­тори виробництва;

- підприємства-виробники і фірми, що постачають на ринок товари й послуги;

- держава, що вилучає частину доходів домашніх гос­подарств та фірм і витрачає кошти на придбання суспільних благ.

Якщо розглядати економіку з погляду відносин купівлі-продажу, то суб'єктами є:

- продавець, що пропонує продукцію;

- покупець, що формує на неї попит.

Якщо досліджувати економіку з погляду організаційно-правовоїформи, то її суб'єктами є:

- банки;

- страхові компанії;

- товарні і фондові біржі;

- підприємства роздрібної й оптової торгівлі й ін.

 Якщо ж аналізувати економіку з погляду відносин розпо­ділу, то її суб'єктами виступають одержувачі різних доходів:

- найманий робітник, що одержує доход у формі зар­плати;

- підприємець, що одержує доход у формі прибутку;

- акціонер, що одержує доход у формі дивідендів;

- держава, що одержує доходи в основному у формі податків.

Чим складнішим є економічне життя суспільства, тим більше в ньому буде різних діючих осіб (суб'єктів).

 

3. Значення економічної науки в житті суспільства й окремої людини.

 

Значення економічної науки в житті суспільства вияв­ляється щонайменше у двох напрямках:

- розробка принципів, що стають основою економіч­ної політики;

- сприяння демократизації суспільства.

Розробці економічної політики передує економічне дос­лідження, що включає такі етапи:

- збирання фактів;

- розробка теорії;

- обгрунтування економічної політики.

Збирання фактів — це нагромадження певних даних, їх аналіз, класифікація. Якщо, наприклад, аналізувати спожи­вання, то потрібні дані про рівень доходів споживачів (мінімальну й середню зарплату), рівень цін, структуру спо­живання.

Економічна теорія — це спроба пояснити певні явища в еко­номіці. З цією метою факти упорядковуються, між ними вста­новлюються зв'язки, робляться узагальнення. Спираючись на факти, економіка виводить теоретичні положення. Сфор­мульовані теоретичні викладення перевіряються на практиці.

Крім теорії як пояснення зв'язків між окремими явища­ми, існує теорія як система поглядів, що базується на пев­них вихідних положеннях (передумовах). На основі таких вихідних положень в економічній науці виникають вчен­ня, напрямки, школи.

Економічний світ надзвичайно складний. У ході еконо­мічного аналізу не уявляється можливим проводити конт­рольні експерименти, як це відбувається в наукових лабо­раторіях. Учені-економісти висувають гіпотезу. Якщо гіпотеза правильна, вона стає частиною теорії, якщо ж ні — відкидається.

Якщо втілена в економічній політиці теорія не дає ба­жаних результатів, тобто якщо її трактування дійсності не підтверджується, то теорія коректується, доповнюється, обновляється. До старої назви теорії додається префікс «нео» (новий), наприклад: неокласична економічна теорія.

Досягнення економічної науки, висновки економічних теорій використовуються при розробці економічної політи­ки — заходів, спрямованих на вирішення економічних про­блем. Економічні радники консультують вищих урядових осіб, у програмах політичних партій є економічні розділи. Але не завжди і не всі теорії стають політикою уряду. Це обумовлено, по-перше, тим, що існують різні й навіть про­тилежні теорії щодо тих самих явищ. По-друге, жодна те­орія не може передбачати всіх можливих змін в економіці країни. Тому в екстремальних ситуаціях, наприклад, підчас економічних криз, іноді необхідно керуватися не тільки те­орією, але й просто здоровим глуздом.

Економічна наука пояснює зв'язки між явищами, фор­мулює принципи, що сприяють вирішенню таких складних проблем, як безробіття, інфляція, бідність, бюджетний де­фіцит тощо.

Економічна наука сприяє демократизації суспільного життя. Відомо, що найбільш характерним проявом демо­кратичної організації суспільства є виборність органів вла­ди. Важливою умовою проведення справді демократичних виборів є економічна інформованість не тільки тих, хто пре­тендує на владу, але й тих, хто вибирає. Посадові особи, політичні діячі змушені давати відповіді на важливі еко­номічні питання: чи можливим є здійснення соціальних програм, чим обумовлене падіння курсу валюти, якдоціль-ніше змінити систему оподатковування? Якщо найширші верстви населення не матимуть хоча б загальних уявлень про економічні явища, вони не зможуть діяти свідомо в ході виборчих кампаній, референдумів, інших загальнонаціо­нальних або місцевих акцій.

Економічна інформованість потрібна розвинутому сус­пільству, яке будує своє життя на демократичних засадах. її не потребують лише відсталі недемократичні суспільства, що тримаються на економічній неосвіченості своїх громадян.

Значення економічної науки в житті окремої людини дуже вагоме.

Знання економічних законів сприяє: раціональній поведінці в сфері споживання, розумному використанню індивідуальних заощаджень, орієнтації у сфері бізнесу, прийняттю рішень при виборі роботи.

Економічна поінформованість формує певні уяв­лення проте, чим варто керуватися при використанні своїх доходів. Наприклад, людина, що розбирається в природі інфляції, у функціях різних ринкових установ (банків, акці­онерних товариств, страхових компаній), має шанс краще використати свої гроші і запобігти знецінюванню своїх за­ощаджень.

Людина, що має свою справу (бізнес), здійснює влас­ну господарську політику. Підприємець, що розуміє при­чини й наслідки економічних явищ, прийме правильніше рішення, ніж той, який цього не знає.

Вибираючи життєвий шлях, майбутню професію, вар­то не тільки враховувати свої нахили, але і знати, які про­фесії і чому найближчим часом будуть користуватися по­питом, а які, навпаки, стануть непотрібними; які існують форми організації й оплати праці; які, крім заробітної пла­ти, бувають законні джерела одержання доходів.

 

4. Еволюція економічних поглядів і теорій

Перші уявлення про економіку ми знаходимо в працях Ксенофонта, Платона, Аристотеля й інших мислителів дав­нини. А перші теоретичні осмислення економічного життя з'явилися в ХV-ХVІІІ століттях.

Першим економічним вченням став меркантилізм (від італ. — торговець).

Його сутність: багатство накопичується в результаті зов­нішньої торгівлі, а тому досліджувати треба тільки сферу обігу.