Поняття виробничого та технологічного процесу

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет

 імені Вадима Гетьмана

Криворізький економічний інститут

 

Методичний посібник

Для вивчення дисципліни

“Системи технологій”

Для студентів денної та заочної форм навчання

Затверджено

на засіданні кафедри

РПС і ТВ

Протокол № _____

від _____ 2007 року

 

 

Кривій Ріг

2007

Методичні посібник для вивчення дисципліни “Системи технологій” для студентів денної та заочної форм навчання.

 

Укладач: Малоок Григорій Петрович - к. х. н., доцент.

 

Рецензент: Антонов А.Ю. – д.т.н., професор

 

Відповідальний за випуск:

Сонько Сергій Петрович - зав. кафедрою РПС і ТВ,

 д. г. н., професор.

 

ВСТУП

ПЛАН

1. Предмет і основні задачі курсу.

2. Значення предмета для підготовки економістів широкого профілю.

 

І. Предмет і основні задачі курсу.

Життя і діяльність людського суспільства направлені на покращення умов існування шляхом створення як можна більшої кількості матеріальних благ. Створення матеріального забезпечення людства здійснюється з допомогою великої кількості виробництв, які мають певну наукову основу.

Однією, з наук, яка вдосконалює і розвиває виробництво матеріальних благ, являється технологія.

Технологією називають науку, яка вивчає способи і процеси одержання і переробки продуктів природи в предмети споживання і засоби виробництва.

Вона виникла в зв’язку з розвитком великої машинної промисловості.

ЇЇ виникнення як науки відносять до кінця ХVІІІ століття, коли почалося вивчення і наукове узагальнення процесів виробництва.

Слово “технологія“ походить від двох грецьких слів: “технос”-ремесло і “логос” - наука.

Отже, це наука про ремесло, наука про промисловість.

Курси технологій різних галузей промисловості вивчаються в технічних вузах, де розглядаються закономірності протікаючих процесів та детально вивчаються всі особливості і параметри того чи іншого процесу. Це хімічна технологія, технологія чорної та кольорової металургії, технологія машинобудування, будівельна та інші.

Курс “Системи технологій” не ставить за мету підготувати технологів, його завданням є формування у студентів технологічного мислення, уявлення про технології як про об’єкти, що мають загальні закономірності виникнення і розвитку.

Курс одержав назву “Системи технологій” мабуть тому, що технологічні процеси не розділені, а взаємно зв’язані і утворюють “системи”.

Системою називають сукупність, утворену за певними правилами з певної кількості елементів. При цьому між елементами системи існують певні відносини.

Можна навести приклади, в яких окремі технологічні процеси утворюють системи:

- в області гірничої справи - добування, транспортування, збагачення;

- в металургії - виробництво чавуну, сталі, виробництво прокату.

Як видно з цих прикладів технологічні процеси взаємозв’язані один з одним і утворюють системи.

Значення предмету для підготовки економістів

Курс “Системи технологій” введений в навчальний план підготовки фахівців з метою технологічної підготовки економістів.

За виразом К.Маркса “...технолог не може бути гарним технологом не знаючи економіки, а економіст - не знаючи технології”.

Дисципліна, що вивчається не є дисципліною самою по собі, а органічно зв’язана з іншими дисциплінами і в першу чергу з основними економічними, такими як бухгалтерський облік та аудит, економіка під­приємств, маркетинг, фінансові дисципліни, управління матеріальними та трудовими ресурсами, ревізією і контролем та багатьма іншими.

Знання технології необхідне економісту любого спрямування, так як у своїй праці він по всяк день має справу з конкретними матеріалами і різноманітною продукцією. Знання технології створює основу для планування виробництва, при плануванні матеріально-технічного забезпечення сировиною та напівпродуктами, при складанні технологічних балансів та ін.

Програма курсу розглядає прогресивні спрямування розвитку і покращення систем технологій народного господарства, основні напрямки науково-технічного прогресу, шляхи його реалізації і можливості створення єдиних технологічних комплексів.

Вона розглядає:

1. Технологічні процеси та закономірності їх розвитку, де розглядаються поняття технологічного та виробничого процесів, а також їх роль в виробничій системі та шляхи їх розвитку.

2. Технології галузей, які визначають науково-технічний прогрес, де розглядаються:

- технологічні основи виробництва в галузях металургійної промисловості;

- технологічні основи виробництва в галузях машинобудування;

- технологічні основи хімічної промисловості.

3. Технологічний прогрес, питання якого розглядаються при вивченні різних виробництв.

Вивчення курсу повинно навчити студентів-економістів уміти аналізувати наявну технологію та розуміти необхідність впровадження нової техніки та технології в народне господарство.

Тема 1. Технологічні процеси та закономірності їх розвитку.

План

1. Поняття виробничого та технологічного процесу.

2. Шляхи та закономірності розвитку технологічних процесів.

3. Класифікація технологічних процесів.

4. Складання технологічних балансів.

5. Основні техніко-економічні показники технологічних процесів.

Поняття виробничого та технологічного процесу.

В основі любого промислового виробництва лежить виробничий процес. Це сукупність ряду робіт, через які сировина, вихідні матеріали та заготовки перетворюються в готову продукцію.

Він включав не тільки технологічні, а і інші допоміжні процеси (транспортування, контроль продукції, підготовку виробництва, експлуатацію споруд, обладнання, реалізацію продукції та ін.).

Основною складовою частиною виробничого процесу є технологічний процес.

Технологічний процес - це сукупність операцій по перероблені сировини в готову продукцію.

Наприклад: виробництво чавуну, складання машини, виробництво пластичних мас і т. ін.

Звичайно, що при виробництві любої продукції виконується ряд технологічних процесів, які взаємодіючи один з одним утворюють виробничу систему, під якою розуміють організаційно цільний структурний підрозділ, в якому реалізується сукупність взаємозв’язаних процесів, направлених на виготовлення конкретної продукції.

Такою виробничою системою може бути цех, завод, комбінат та ін.

Звичайно, в виробничій системі головна роль належить технологічному процесові, так як саме він дає продукцію, а також тому, що його удосконалення визначає напрямок перетворення і удосконалення самої виробничої системи.

При вивченні технологічних процесів, для їх аналізу і характеристики застосовуються різні параметри, які вибираються в залежності від поставленої мети.

Наприклад: температура і тиск робочого тіла, його склад, схема технологічного обладнання і т. ін.

Для порівняння однотипових процесів застосовуються параметри, які характеризують цей ряд процесів.

Наприклад: енергоємкість, затрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції, продуктивність і т. ін.

Для виявлення закономірностей розвитку технологічних процесів, використовуються параметри, що володіють найбільшою загальністю, це жива і минула праця, що затрачується в технологічному процесі.

Жива праця - доцільна діяльність людини направлена на створення матеріальних благ (обробка заготовки на металоріжучому верстаті, складання виробу і т. н.).

Минула праця - праця матеріалізована у виробленій раніше продукції.

Удосконалення будь-якого технологічного процесу здійснюється за рахунок підвищення ефективності використання минулої праці та зниження затрат живої праці.

Кожен технологічний процес складається з операцій.

Операція - закінчена частина технологічного процесу, що виконується на одному робочому місці над певним предметом труда (праці), (точіння, шліфування, зварювання і т. ін.)

Операції діляться на робочі та допоміжні ходи.

Наприклад: при обробці деталі на токарному верстаті, робочий хід - оброблення з допомогою різця, допоміжні ходи - доставка заготовки до верстата, закріплення її, закріплення різця, виймання деталі.

При порівнянні різних технологічних процесів використовують поняття “рівень технології”, під яким розуміють показник, який оцінює виробничу корисність даної технології з точки зору суспільства. Чим вище рівень технології, тим більш досконалий технологічний процес. (Ручне кування – кування на молотах з застосуванням ЕОМ, ручне зварювання - автоматичне зварюваній та ін.)

Таке розчленування технологічних процесів на окремі частини має велике значення, так як дає можливість виявити шляхи і закономірності їх розвитку.