Сутність виховання, його мета. Завдання складових частин всебічного гармонійного розвитку особистості

Виховання — один із чинників, під впливом якого здійснюється ' розвиток дитини.

Якщо середовище переважно стихійно впливає на розвиток людини, то виховання завжди є цілеспрямо­ваним, тому його результати передбачувані.

Передусім виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків та набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. Звісно, воно не може змінити кольору шкіри чи конституції тіла, ус­падкованих особистістю, але може зробити її фізично здоровою, витривалою, загартованою. Виховання не мо­же докорінно перебудувати й тип темпераменту, але здатне внести до нього певні корективи. Вихованням, особливо самовихованням, людина розвиває та зміцнює гальмівні процеси або збільшує силу й динамічність нервових процесів.

 

Мета виховання - сукупність властивостей особистості, до ви­ховання яких прагне суспільство.

Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. Такий ідеал цивілізованого суспільст­ва діє впродовж століть, починаючи з афінської системи виховання, де й народилося розуміння гармонійності людині. В епоху Відродження ідея всебічного розвитку особистості знайшла відображення в педагогічних погля­дах педагогів-гуманістів Ф. Рабле і М. Монтеня. Рабле про­пагував гуманістичне виховання людини, в якому б гар­монійно поєднувалися фізичний і духовний розвиток. На його думку, з цією метою в школі повинні вивчатися мо­ви, математика, астрономія, природознавство, історія, пра­во. Важливою складовою всебічного розвитку він вважав мислення. М. Монтень передусім позитивно оцінював в античному вихованні його різнобічність. Серед складни­ків всебічного розвитку особистості він виділяв розумовий розвиток, моральне і фізичне виховання.

Ідеї всебічного розвитку особистості предметніше висвітлюються у працях соціалістів-утопістів Т. Мора (1478—1535), Т. Кампанелли (1568—1639), Р. Оуена (1771—1858), К.-А. Сен-Сімона (1760—1825), Ф.-М.-Ш. Фур'є) (1772—1837). Вони уявляли всебічний розвиток як про­цес поєднання навчання з працею, в якому беруть участь усі члени суспільств.

 

Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості

Усебічний розвиток людини, що є головною метою виховання, охоплює розумове, моральне, трудове, есте­тичне й фізичне виховання в їх нерозривному зв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. Кожен з цих напрямів має свій зміст і конкретні завдання.

 

завдання розумового виховання

1. Озброєння учнів знаннями основ наук. У процесі навчання і виховання учні засвоюють певний фонд знань: факти, термінологію, символи, імена, назви, дати, понят­тя, зв'язки і залежності між ними, відображені в пра­вилах, законах, закономірностях і формулах.

2. Формування наукового світогляду та національної самосвідомості на базі засвоєння системи знань і соці­ального досвіду. Про методику цього напряму виховної роботи йтиметься далі.

3. Оволодіння основними мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематиза­ція) у процесі навчально-пізнавальної діяльності учнівна уроках і самостійної роботи.

4. Вироблення вмінь і навичок культури розумової пра­ці, передусім інтелектуальних вмінь (загальних та спеці­альних), вміння раціонально організувати час розумової роботи, здатність робити все точно й акуратно, тримати в належному порядку робоче місце, навчальні посібники, приладдя тощо.

завдання морального виховання

1. Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань.

2. Виховання моральних почуттів, які виражають запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.

3. Вироблення навичок і звичок моральної поведін­ки, які б стали потребою і реалізовувалися б у будь-якій ситуації та умовах.

Вирішення цих завдань спрямоване на формуван­ня моральної свідомості як одного з аспектів суспільної свідомості, що регулює моральний бік діяльності лю­дини.

завдання трудового виховання

1. Психологічна підготовка особистості до праці — формування прагнення сумлінно і відповідально працю­вати, усвідомлення соціальної значущості праці як не­обхідного обов'язку й духовної потреби людини, береж­ливе ставлення до результатів праці та до людей пра­ці, творчий підхід до праці.

2. Практична підготовка до праці — озброєння учнів системою загальноосвітніх і політехнічних знань про загальні основи виробничої діяльності людини, вироб­лення вмінь і навичок трудової діяльності, виховання основ трудової культури.

3. Підготовка школярів до свідомого вибору профе­сії — виховна робота школи, спрямована на те, щоб до­помогти молодій людині обрати життєвий шлях.

завдання естетичного виховання

1. Формування естетичних понять, поглядів і пере­конань — виховання в молодого покоління розуміння прекрасного, любові до нього, вміння давати правильну естетичну оцінку фактам, явищам, процесам.

2. Виховання естетичних почуттів — особливих по­чуттів насолоди, які відчуває людина, сприймаючи пре­красне в навколишній дійсності та в мистецтві. Наяв­ність таких почуттів є ознакою розвинутого естетично­го сприйняття, істотним критерієм естетичної культу­ри людини»

3. Виховання потреби і здатності створювати пре­красне в житті та мистецтві — розвиток творчих здіб­ностей дітей, опанування ними певного обсягу знань і практичних навичок у галузі музики і співу, образотворчого мистецтва, залучення їх до різних видів художньої самодіяльності, а головне — привчити школярів будь-яку роботу виконувати красиво.

завдання Фізичного виховання

1. Виховання здорової зміни, бажання піклуватися про своє здоров'я, постійно займатися фізичною куль­турою і спортом.

2. Підготовка до захисту Батьківщини, оволодіння для цього прикладними видами спорту.

3. Підготовка до фізичної праці, виховання праце­здатності.