Вчитель, його функції, соціально-педагогічні якості і вміння

Справжній педагог повинен працювати на майбутнє, випереджати свій час. Його має хвилювати не лише окре­ма індивідуальність, а світ людей. Завдяки цьому педаго­гічна професія стає творчою місією. Місія педагога — це не лише його власні інтереси, мотиви, плани. Він є посе­редником між дітьми та системою ідей, традиціями, куль­турою свого народу і людства. Його обов'язок — вихову­вати гідних людей, здатних примножувати здобутки люд­ської цивілізації.

Важливу роль відіграють особистісні якості педагога, його чутливість до іншої людини, гуманність у помислах і діях. Але це не знижує актуальності такої його риси як вимогливість.

("Працю справжнього педагога живить віра в людину. Він повинен бути оптимістом, глибоко вірити у сили й можливості дітей, бачити насамперед усе краще, що їм притаманне, «проектувати хороше» (А. Макаренко).

Обов'язковою нормою в ставленні учителя до учнів є справедливість. Будь-які прояви несправедливості з боку педагога (виділення «любимчиків», необ'єктивне оціню­вання знань, необґрунтовані вимоги, безпідставні обвину­вачення, упередженість тощо) ранять дитячі душі, обу­рюють учнів і завдають непоправної шкоди справі навчання й виховання.

Важливою для вчителя є позитивна емоційна нала-штованість, яка виявляється в умінні залишати за дверима школи неприємні переживання, поганий настрій.

Відчуття учителем учня, усвідомлення своєї ролі у пе­дагогічному процесі і мети своїх виховних дій зумовлює педагогічний такт, сутність якого полягає у творчому вмінні обирати в кожному конкретному випадку таку лі­нію поведінки, такий підхід (за допомогою слова, вчин­ків, тону, погляду, жестів, міміки тощо), які оберігають честь і гідність учнівського колективу, кожного учня, не принижуючи і не возвеличуючи його честі та гідності. ^

Обов'язкова передумова педагогічного такту — знан­ня індивідуальних особливостей психічного стану, настроїв і переживань учнів.

Навчально-виховна робота потребує від учителя орга­нізаторських умінь і здібностей. Педагог має справу з колективом учнів, яким треба повсякчас керувати, діяль­ність якого необхідно спрямовувати.)

Ще однією важливою характеристикою діяльності вчи­теля є його мовна культура. Мова — найважливіший за­сіб спілкування вчителя з учнями, головний інструмент педагогічної праці. Вона є засобом безпосереднього впли­ву на свідомість і поведінку учнів.

Учитель — головна фігура педагогічного процесу. Його особистий приклад — могутній фактор виховного впли­ву. Завдяки спілкуванню з учнями вчитель виховує їх не тільки словом, а й всіма якостями своєї особистості. Вплив авторитетного педагога на учнів залишає свій відбиток на все їхнє життя. «Золотим пра­вилом» науки виховання вважав К. Ушинський тезу: «Вчителеві треба бути таким, якими він хоче бачити своїх вихованців»

Позитивні якості вчителя становлять основу його ав­торитету — визнання учнями його інтелектуальної, мо­ральної сили і переваги. А звідси й глибока пошана до вчителя і віра в нього. Авторитетний педагог — справж­ній володар думок і почуттів своїх учнів. У створенні його авторитету важливі такі риси його особистості, як еруди­ція, глибокі фахові знання, справедливість, толерантність, прихильне ставлення до людей, принциповість, людяність, єдність слова і діла, високе почуття відповідальності. Він повинен бути привабливим для учнів не тільки розумом і почуттями, знаннями й уміннями, а й своєю зовнішністю, тобто володіти педаго­гічною майстерністю.

(Головне завдання вчителя — навчати і виховувати. У ньому закорінені функції педагога.

Навчальна (дидактична) функція. Вважалося, що вчи­тель як носій знань передає їх учням, і чим обізнаніший він сам, тим краще засвоять науку діти. З часом, головним стало не передавання знань, а форму­вання вмінь здобувати їх самостійно. Цінність учитель­ської праці почали вбачати в його умінні бути організато­ром процесу засвоєння знань.

Розвиваюча функція, її сутність — у створенні сприят­ливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, її саморозкриття, самоутвердження, самореалізації через творчість, у забезпеченні демократичних засад освітнього процесу, скоординованості його за цінностями, цілями, що втілюється в дидактичне оформленій системі знань.

Виховна функція. Бути вихователем — означає вміти трансформувати поставлені суспільством перед школою цілі, у конкретні педагогічні завдання — формування не­обхідних особистісних якостей у кожного школяра. Ви­ховна функція полягає в тому, щоб загальнолюдські цін­ності вкоренилися у свідомості й поведінці учнів.