Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями

Чи не вирішальною проблемою плодоовочевої галузі (та й розвитку сільського господарства України в цілому) є відсутність можливості купівлі-продажу землі з усіма наслідками, що з цього випливають. Визначною подією стало нещодавне (драматичне) прийняття Земельного кодексу. Це перший крок в правильному напрямі. Але, звісно ж, не можна не констатувати той факт, що багато з деталей даного закону не є сприятливими для стрімкого розвитку сільського господарства та плодоовочевої галузі, як його складової. За умови вирішення даної проблеми в плодоовочеву галузь піде інвестор як зовнішній, так і внутрішній, підуть і банки. Слід підкреслити, що на думку фахівців саме дана проблема гальмує приплив багатомільярдних інвестиції в українське сільське господарство. Тому в системі вирішення проблем інвестицій в плодоовочеву галузь вважаємо її пріорітетною.

Отож з боку урядових організацій потрібні рішучі дії для вдосконалення Земельного кодексу шляхом внесення необхідних поправок. Співпраця уряду та парламенту має призвести в першу чергу до суттєвого скорочення п’ятирічного терміну вступу в дію основних положень кодексу.

Беззаперечно позитивний вплив на розвиток плодоовочевої галузі стало запровадження дотації з державного бюджету на здешевлення кредитів наданих суб’єктам, що оперують в галузі сільського господарства. Цей простий механізм (при отриманні кредиту держава оплачує комерціїним банкам частину з відсотків за цей кредит - 2/3 ставки рефінансування (на сьогоднішній день - 10% - 2/3 від 15%), тобто, якщо сьогодні комбанки надають кредити селу під приблизно 30%, то отримувачі кредиту сплачують лише 20%) забезпечує значне полегшення фінансового тягаря отримання кредиту, і в багатьох випадках є єдиною можливістю для отримання низькорентабельними сільгоспструкткрами кредитів для розвитку власнї справи.

Як вже зазначалося, великою перешкодою для глобальної конкурентоспроможності плодоовочевої та пдодоовочконсервної галузей нашої економіки є той факт, що Україна не є членом Світової організації торгівлі. Сьогодні стає все більш зрозуміло, що неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі не будучи при цьому членом СОТ. Україна є членом десятків міжнародних організацій. Це нормально і природно для великої європейської держави. Тим більш є неприродним, коли велика європейська держава, маючи величезний економічний потенціал, залишається аутсайдером щодо системи ГАТТ/СОТ, яку часто називають "торговельно-економічною ООН", і членство в якій відкриває широкі можливості, зокрема - зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів практично на всіх світових ринках кількісного і якісного поліпшення української торгівлі, яке відбудеться одночасно щодо 142 країн-членів СОТ, на долю яких припадає понад 90% світової торгівлі.

Зовнішня політика урядових структур спрямована на вступ України до зазначеної організації сприяла б глобальнії конкурентоспроможностї плодоовочевої галузі, активізації експорту та сприяла системній трансформації українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів системи ГАТТ/СОТ, апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу.

Недоліком є й той факт, що галузь не має державних структур, що реально б займались її проблемами – переважно у нас існує дуже багато регулюючих та контролюючих ланок законодавчого характеру.

Загалом в Україні має посилюватися тенденція до зміщення регулювання ринку  овочів і фруктів та продуктів їх переробки від держави до неурядових організацій. Це мають бути галузеві об’єднання великих виробників та оптових компаній. Вони повинні займатися розробкою технологій, технологічної документації, інструкцій і стандартів, можливо розробкою деякого обладнання та постачанням сировинних компонент для виробництва. Ці асоціації можуть брати участь у розробці законопроектів та представляти їх урядові. Це було б істотною допомогою товаровиробнику.