Ботанічна і біологічна характеристика ячменю ярого

Ячмінь (Hordeum L.) – однорічна рослина. Суцвіття – колос. Стрижень колоса складається з члеників, на виступах яких розміщуються одноквіткові колоски (на кожному по три колоски). У деяких форм ячменю (фуражного) остюки перетворюються на трилопатевий придаток. Трапляються й безості форми ячменю. Квіткові луски плівчастих ячменів зростаються із зерном.

Поширені два підвиди ярого ячменю: вульгаре (Ногdeum vиlgаге) — шестирядний і дистіхум (Н. dіstichum) — дворядний, у якого лише середні колоски у трійках плодючі. З шестирядних ячменів найбільш поширений різновид палідум, у якого зерно плівчасте, колоскові луски вузькі, колос солом'яно-жовтий, зниженої щільності, ості довгі, зазублені. Серед підвидів дистіхум в культурі найбільш поширений різновид нутанс (vаг. пutаns), який мало відрізняється від різновиду палідум за зовнішнім виглядом зерна та іншими характеристиками (зерно плівчасте, колоскові луски вузькі, колос солом'яно-жовтий зниженої щільності, ості довгі, зазублені).

Ярий ячмінь невибагливий до тепла. Насіння його починає проростати при температурі 1 — 2 °С, а сходи й молоді рослини легко витримують заморозки до 3 - 4 °С, а інколи до мінус 7-9 °С. При такому зниженні температури листя може загинути, але вузол кущення зберігається і після підвищення температури рослини відростають і продовжують вегетацію. У період вегетації сприятливою для росту й розвитку рослин є температура 18 °С. Разом з тим ячмінь характеризується значною стійкістю проти високих температур, легко витримуючи підвищення їх до 38 - 40 °С. За такої температури продихи в листках та інших органах ячменю паралізуються лише через добу-півтори (25 - 35 год.), тоді як у ярої пшениці — вже через 10-17 год. настає їх параліч, а у вівса — навіть через 5 год. Тому посіви ярого ячменю і поширені далеко на південь.

Серед хлібів першої групи ячмінь є найбільш посухостійким. Його транспіраційний коефіцієнт становить близько 403 з коливанням від 300 до 450, що також має велике значення для поширення його на півдні.

Для проростання насіння ячменю потрібно 45 - 50 % води від його сухої маси, що значно менше, ніж для насіння пшениці й вівса. Проте слід враховувати, що в ячменю на початку вегетації недостатньо розвивається коренева система і рослини погано витримують весняну посуху, тому не можна затримуватись із сівбою, бо це може зумовити недружне проростання зерна і зріджені сходи. У зв'язку з цим ячмінь треба сіяти в перші дні весняних польових робіт достатньо вологий ґрунт. Дуже чутливий ячмінь до надмірної вологості ґрунту і різко знижує свою врожайність на заболочених ґрунтах, недостатньо пухких, з близьким заляганням ґрунтових вод.

Погано росте ячмінь також на легких піщаних ґрунтах, дуже пригнічується на кислих торфовищах (при рН < 6), а в умовах надто кислої реакції ґрунтового розчину (рН 3,5) зовсім не дає сходів. Тому меліорація таких ґрунтів є обов'язковим заходом для вирощування високих урожаїв ячменю. З урожаєм 1 ц зерна ячменю з ґрунту виноситься менше основних елементів живлення, ніж при вирощуванні озимої пшениці, жита й тритикале: азоту — 2,5 кг, фосфору — 1,1, калію — 1,8 кг. Проте через недостатньо розвинену кореневу систему для нього потрібні ґрунти родючі, добре забезпечені поживними речовинами в легкодоступній для рослин формі.

Ярий ячмінь, як і озимі зернові культури, добре кущиться, утворюючи 3-5 стебел на одній рослині. Цю його властивість використовують у насінництві при розмноженні високодефіцитних сортів.

Ячмінь — типова самозапильна рослина. Цвіте й запилюється він, як правило, ще до викидання колоса, хоча, наприклад, голозерні й рихлоколосі плівчасті ячмені схильні до відкритого цвітіння.

За характером розвитку ярий ячмінь належить до рослин довгого світлового дня. Серед інших зернових ярих культур він є найбільш скоростиглою культурою, деякі сорти його дозрівають за 75 днів. Завдяки короткому вегетаційному періоду його успішно вирощують у північних районах СНД (у Заполяр'ї він практично є основною продовольчою культурою). На півдні, південному заході, де світловий день коротший, вегетаційний період ячменю триває 105 — 115 днів [31].

Особливості сорту Соборний

Сорт створений методом індивідуального добору з гібридної популяції F4 (HocKey x Романтик).

Автори сорту: І.А. Шубейко, Н.П. Шубейко, Н.В. Василенко, А.М. Мелетьєв.

Заявник Миронівський інститут пшениці ім. В.М.Ремесла. Різновидність нутанс. Форма куща прямостояча. Колос дворядний, слабо звужується до верхівки, довжиною 6-9 см, солом'яно-жовтий, середньої щільності (на 4 см колосового стрижня 11-13 члеників), слабо поникає. Остистий, остюки зазублені, пружні, перевищують довжину колоса у 1,5 рази.

Стебло середньої висоти - 88 см, світло-жовте. Листки зелені, широкі. Колоскова луска - мала, вузька, нервація відсутня. Квіткова луска ніжна, зморшкувата. Перехід квіткової луски в остюк поступовий. Щетинка біля основи зернівки довговолосиста. Зернівка велика, еліптичної форми. Маса 1000 насінин 48г.

Середньостиглий, вегетаційний період 87-93 дні. Стійкий до вилягання. Посухостійкість висока.

Сорт інтенсивного типу. За даними заявника рекомендується висівати за 100-відсоткової господарської придатності 4,5-5,0 млн./га насінин. Строк сівби ранній - перші дні початку польових робіт.

На державних сортовипробувальних станціях отримали середній врожай 44,9 ц/га, що на 6,6 відсотка більше стандартів.

Сорт пивоварного призначення. Вміст білка 10,2%, екстрактивних речовин - 82, плівчастість 8-9 та крохмалю 62 відсотки.

Стійкий до ураження борошнистою росою, жовтою іржею, смугастим гельмінтоспоріозом.

Рекомендований для вирощуванні в зонах Степу та Полісся. Як сорт інтенсивного типу вимагає високої сортової агротехніки. Застосовувати технологію вирощування пивоварних ячменів [32].

РОЗДІЛ 3