2020-04-20
141
включительно нареч. включно.
включить 1. включити; 2. умкнути,
увімкнути, включити; см. вклю-
чать.
включиться 1. включитися; 2. умкну-
тися, увімкнутися, включитися;
см. включаться.
вкось нареч. навскоси, навскіс, на-
вкоси, навкіс, косо, скісно.
вкрадчивый украдливий, скрадли-
вий, закрадливий; (стремящийся
расположить к себе лестью —
ещё) улесливий, підлесливий.
вкратце нареч. коротко, коротенько;
(сжато) стисло.
вкрутую нареч. круто, густо.
вкус смак, -ку, м.
вкусный смачний, смаковитий, до-
брий [на смак].
владелец власник, -ка, м.
владение володіння, ер.
владеть володіти..
влажность вологість, ж.; (сырость)
вогкість, ж.
влажный вологий, зволожений, во-
ложистий; (сырой) вогкий, змок-
рілий.
властвовать володарювати, влада-
рювати, володіти, владувати,
(господствовать — ещё) панува-
ти.
власть влада, ж.; Советская в. Ра-
дянська влада.
влево нареч. ліворуч, уліво; (сле-
ва — ещё) зліва.
влезать улазити (улажу, улазиш),
|
|
|
улізати; (залезать) залазити, за-
лізати; (наверх — ещё) вилази-
ти, вилізати, злазити, злізати.^
влезть улізти; залізти; вилізти, зліз-
ти; см. влезать.
влетать 1. улітати; 2. (доставаться)
перен. разг. улітати, попадати.
влететь 1. улетіти (улечу, улетиш);
2. улетіти, попасти; см. влетіть.
влечение ср. потяг, -гу, м., тяга, ж.;
(склонность — ещё) нахил, -лу,
м.
влечь (привлекать) тягти, тягнути,
притягувати, притягати, вабити,
приваблювати, поривати.
вливать уливати; (пищу — ещё) уси-
пати.
вливаться уливатися; (о реке —
ещё) упадати.
влить улити (уллю, уллєш «увіллю,
увіллєш); усипати; см. вливать.
влиться улитися (уллється, увіллєть-
ся); см. вливаться.
влияние ер. вплив, -ву, м.; (воздейст-
вие) дія, ж., діяння, ер.
влиятельный впливовий.
влиять впливати; (воздействовать)
діяти.
ВЛКСМ (Всесоюзный Ленинский
Коммунистический Союз Моло-
дёжи) ВЛКСМ (Всесоюзна Ле-
нінська Комуністична Спілка Мо-
лоді).
влюбиться закохатися, влюбитися;
см. влюбляться.
влюблённый закоханий, разг. за-
люблений.
влюбляться закохуватися, влюбля-
тися.
вместе нареч. разом; (совместно —
ещё) укупі, сукупно; ('всей груп-
пой — ещё) гуртом.
вместимость и вместительность міст-
кість, ж.
вместительный місткий; (помести-
тельный — ещё) укладистий;
(просторный — ещё) просторий.
вместить умістити (уміщу, умістиш);
~ ться уміститися; см. вмещать.
вместо предл. с р. замість кого,
чого.
вмешательство втручання, ср.
вмешаться втрутитися (втручуся,
втрутишся), умішатися; устряти,
устрянути; см. вмешиваться.
|
|
|
вмешиваться втручатися, умішува-
тися, мішатися; (ввязываться)
устрявати.
вмещать уміщати, уміщувати, місти-
ти; ~ ться уміщатися, уміщува-
тися; (помещаться) міститися.
вмиг нареч. умить, миттю; (вдруг —
ещё) ураз.
вначале нареч. спочатку, на почат-
ку; (сперва) спершу, сперш.
вне предл. с р. поза ким, чим, (без
чего) без чого; вне конкурса
поза конкурсом; вне бчередн без
черги.
внедрить упровадити, -джу, -диш;
укоренити; ~ ться упровадити-
ся; укоренитися; см. внедрять.
внедрять упроваджувати; (вкоре-
нять) укорінювати, укоріняти;
~ ться упроваджуватися; укорі-
нюватися, укорінятися.
внезапно нареч. раптово, нагло,
знагла, нагально; (вдруг — ещё)
раптом, ураз; (неожиданно —
ещё) несподівано, зненацька.
внезапный раптовий, наглий, на-
гальний; (неожиданный — ещё)
несподіваний.
внеклассный позакласннй.
внести унести; занести; см. вносить.
внешкольный позашкільний.
внешний зовнішній; (окружаю-
щий — ещё) навколишній.
внешность ж. зовнішність, ж.;
(внешний вид — обычно) [зовні-
шні»] вигляд, м.
вниз нареч. униз, наниз; (книзу —
ещё) донизу, додолу.
внизу нареч. унизу, разг. нанизу.
внимание ср. увага, ж.; принимать
во внимание брати до уваги.
внимательный уважний; (проявляю-
щий внимание — ещё) уважли-
вий; (пристальный) пильний.
вновь нареч. (опять) знову, знов;
(заново) заново, наново.
вносить вносити (вношу, вносиш);
(в списки и т. п.— ещё) заносити.
внук внук, -ка, м., онук, м.
внутренний внутрішній.
внутренности нутрощі, -щів, ми.
внутри нареч. усередині.
внутрь нареч. усередину, до сере-
дини.
внучка внучка, ж., внука, ж., ону-
ка, ж.
внушать кому викликати у кого;
(вселять) вселяти кому; (наве-
вать) навівати, навіювати; (при-
вивать) прищеплювати.
внушение ср. (воздействие на волю
других) навіяння, ср., навіюван-
ня, ср.; (гипноз) гіпноз, -зу, м.
внушить кому викликати, -кличу,
-кличеш у кого; вселити
кому; навіяти; прищепити; см.
внушать.
внятный виразний; (разборчивый)
розбірливий; (ясный) ясний, зро-
зумілий.
вовлекать в о ч т о утягувати, утя-
гати, затягувати, затягати в щ о;
(привлекать к участию — ещё)
залучати до чого.
вовлечь во что утягти, утягнути,
затягти, затягнути в щ о; залучи-
ти д о ч О г о; см. вовлекать,
вовремя нареч. вчасно; (кстати) до
речі.
вовсе нареч. зовсім.
во-вторых вводн. сл. по-друге.
вода вода, ж.
водитель водій, -дія, м.
водить водити, -джу, -диш.
водный водний; (образуемый водой;
живущий и растущий в воде)
водяний.
водоём м. водойма, ж., водоймище,
ер.
ВІ
в:
водокачка водокачка, ж.
водолаз водолаз, -за, м.
водолечение водолікування, ер.
водонепроницаемый водонепроник-
ний.
водопад водоспад, -ду, м., водопад,
м.
водопой водопій, -пою, м.
водопровод водопровід, -воду, м., во-
догін, -гону, м.
водопроводчик водопровідник, -ка,
м.
водораздел геогр. вододіл, -ділу, м.
водород водень, -дню, м.
водоснабжение водопостачання, ер.
водосточный водостічний.
водохранилище водоймище, ср., во-
досховище, ер.
водяной водяний.
воевать воювати.
военком (военный комиссар) військ-
ком, -ма.м. (військовий комісар).
военкомат (военный комиссариат)
військкомат, -ту, м. (військовий
комісаріат).
военнообязанный сущ. військовозо-
бов'язаний, -ного, м.
военнопленный сущ. військовополо-
нений, -ного, м.
военнослужащий військовослужбо-
вець, -вця, м., військовий служ-
бовець, м.
военный І. прил. (относящийся к
войне) воєнний; (предназначен-
ный для нужд войны — ещё)
військовий; 2. прил. (относящий-
ся к армии, воинский) військо-
вий; 3. сущ. військовий, -вого, м.
военрук (военный руководитель)
військовий керівник, м., військке-
|
|
|
рівнйк, -ка, м.
вожатый сущ. вожатий, -того, м.
вождь вождь, -дя, м., проводир, -ря,
м.
воз віз, р. воза, м.
возбудимость збудливість, ж.,
збуджуваність, ж.
возбудить 1. збудити, -джу, -диш;
викликати, -кличу, -кличеш; роз-
палити; породити, -джу, -диш;
2. порушити; 3. схвилювати, зво-
рушити, збудити; см. возбуж-
дать.
возбуждать 1. збуджувати, -джую,
-джуеш; (вызывать) викликати;
(распалять) розпалювати; (слу-
жить причиной чего-л.) породжу-
вати; 2. (предлагать что-л. на
обсуждение) порушувати; З.
(волновать) хвилювати, звору-
шувати, збуджувати.
возбуждённый (взволнованный)
схвильований, зворушений, збу-
джений; (распалённый) розпа-
лений; (с подъёмом) піднесе-
ний.
возврат м. повернення, ср., повер-
тання, ср., вороття, ср., поворот,
-ту, м.
возвратить повернути, вернути, за-
вернути; ~ ться повернутися,
вернутися, повернути; см. возвра-
щать.
возвратный 1. поворотний; (обрат-
ный) зворотний; 2. грамм, зво-
ротний; ~ ное местоимение зво-
ротний займенник.
возвращать повертати, вертати, за-
вертати; ~ ться повертатися,
вертатися, повертати.
возвращение ср. повернення, ср.,
(неоконч. д.— ещё) повертання,
ср., вороття, ср., завертання, ср.,
поворот, -ту, м.
возвысить І. підняти, -німу, -німеш,
підійняти, здійняти, зняти, під-
нести, знести; підвищити; 2. мат.
піднести; см. возвышать.
возвышать 1. піднімати, підіймати,
здіймати, підносити, -ношу, -но-
сиш, зносити; (повышать) підви-
щувати; 2. мат. підносити.
возвышение (более высокое место)
підвищення, ср., узвишшя, ср.
возвышенность ж. \. (о местности)
височина, ж., висота, ж., висо-
чінь, ж., підвищення, ср., узвиш-
шя, ср.; (взгорье) узгір'я, ср.;
2. перен. піднесеність, ж., висо-
кість, ж., величність, ж.
возвышенный 1. підвищений; (высо-
кий) високий; 2. перен. піднесе-
ний, високий, величний.
возглавить что очолити щ о, стати
на чолі чого; см. возглавлять.
возглавлять что очолювати щ о,
стояти на чолі чого.
возглас вйгук, -ку, м., поклик, -ку, м..
оклик, м., окрик, -ку, м.
воздвигать споруджувати; (возво-
|
|
|
дить) зводити, -джу, -лиш, підво-
дити; (строить) будувати, -дую,
-дуєш, ставити.
воздвигнуть спорудити, -джу, -диш;
звести; збудувати, побудувати,
поставити; см. воздвигать.
воздействие ср. діяння, ср., дія, ж.;
(влияние) вплив, -ву, м.
воздействовать (оказывать дейст-
вие, влияние) діяти, подіяти;
(влиять) впливати, вплинути;
(применять) застосовувати, за-
стосувати.
воздержанный стриманий.
воздержаться стриматися, утрима-
тися; см. воздерживаться.
воздерживаться стримуватися, утри-
куватися.
воздух м. повітря, ер.
воздухоплавание повітроплавання,
ер.
воздушный повітряний; (легкий) лег-
кий.
воззвание ср. (обращение) відозва,
ж., звернення, ер.
возить возити (вожу, возиш).
возиться 1. возитися (вожуся, во-
зишся), разг. вовтузитися, -ту-
жуся, -тузишся; 2. (заниматься
кропотливым делом) поратися,
возитися, порпатися.
возлагать 1. класти; 2. перен. покла-
дати, складати; (поручать —
ещё) доручати.
возле 1. нареч. пбряд, поруч; (побли-
зости) поблизу; 2. предл. с р.
коло, біля кого, чого; (подле)
побіля, край кого, чого; (ря-
дом) поряд, поруч кого, чого.
возложить 1. покласти; 2. покласти,
скласти; (поручить — ещё) дору-
чити; см. воалагать.
возмездие ср. (отплата) відплата, ж.
возместить відшкодувати; оплатити
(оплачу, оплатиш)., покрити; по-
вернути, вернути; надолужити;
компенсувати; см. возмещать.
возмещать (восполнять убыток) від-
шкодовувати; (восполнять рас-
ходы и т. п.) оплачувати, покри-
вати; (возвращать) повертати,
вертати; (навёрстывать) надолу-
жувати; (компенсировать) ком-
пенсувати.
возмещение ср. (компенсация) від-
шкодування, ср., покриття, ср.,
компенсація, ж.; (оплата) опла-
та, ж.
возможно 1. нареч. можливо, як
можна, якомога, по можливості,
по змозі; 2. вводн. ел. можливо,
можна; (вероятно) мабуть.
возмужалый змужнілий.
возмутительный обурливий; (отвра-
тительный) огидний.
возмутить обурити; ~ ться обурити-
ся; см. возмущать.
возмущать обурювати; ~ ться обу-
рюватися.
вознаградить кого винагородити,
-джу, -диш кого, віддячити
кому; см. вознаграждать.
вознаграждать кого винагород-
жувати кого, віддячувати
кому.
вознаграждение ср. (награда) вина-
города, ж., винагородження, ср.,
нагорода, ж.; (гонорар) гонорар,
-РУ, м.
возненавидеть зненавидіти, -джу,
-диш.
возникать виникати, поставати, -тае;
(в памяти, сознании и т. п.—
ещё) уявлятися, зринати.
возникновение (появление) виник-
нення, ср.
возникнуть виникнути, постати, -ста-
не; уявитися, зринути; см. воз-
никать.
возобновить поновити, відновити;
см. возобновлять.
возобновлять поновлювати, понов-
ляти, відновлювати, відновляти.
возражать заперечувати, перечити,
суперечити.
возражение (довод) заперечення,
ср.
возразить заперечити; см. возра-
жать.
возраст м. вік, -ку, м., літа, р. літ, мн.
возрастной віковий, за віком, щодо
віку
возродить відродити, -джу, -диш;
~ ться відродитися; см. возрож-
дать.
возрождать відроджувати; ~ ться
2 Д. Ганич
відроджуватися.
возрождение відродження, ср.
воин воїн, -на, м., вояк, -ка, м.
воинский військовий.
воинственный войовничий.
война війна, ж.
войско військо, ср.
войти 1. увійти, -йду, -йдеш; зайти;
вступити; 2. звернутися; см. вхо-
дить.
вокзал вокзал, -лу, м.
вокруг 1. нареч. навколо, довкола,
навкруги, навкруг; (кругом) кру-
гом; 2. предл. с р. навкруг, на-
вкруги, навколо, довкола кого,
чого; (кругом) кругбм, круг
кого, чого.
волевой вольовий.
волейбол волейбол, -лу, м.
волейболист волейболіст, -та, м.
волк вовк, -ка, м.
волна хвиля, ж.
волнение ср. 1. (движение волн)
хвилювання, ср.; 2. (беспокойст-
во) хвилювання, збентеження,
ср.; (тревога) тривога, ж.;
3. (массовое выражение недо-
вольства, протеста) заворушен-
ня, ср.
волнистый хвилястий.
волновать 1. -(вызывать волны) хви-
лювати, розбурхувати, збурюва-
ти; 2. (беспокоить) хвилювати,
бентежити, збентежувати; (тре-
вожить) тривожити; (трогать)
зворушувати; (возбуждать) збу-
джувати.
волноваться 1. (приходить в колеба-
тельное движение) хвилюватися,
хвилювати, збурюватися; 2. (бес-
покоиться) хвилюватися, бенте-
житися; (тревожиться) тривожи-
тися.
вол ос ж. волос, -са, м.; (один — ещё)
волосина, ж.; собир. волос, -су,
м., волосся, ер.
волосатый волосатий; (чрезмерно
обросший — ещё) волохатий.
волчий вовчий.
волчок м. 1. (игрушка) дзйга, ж.;
2. бог. вовчок, -чка, м.
волшебник чарівник, -ка, м., чародій,
-дія, м., чародійник, -ка, м.
волшебный чарівний, чарівливий,
чарівничий, чарівницький.
вольно нареч. вільно.
вольность вільність, ж.
вольный вільний.
вонзать устромляти, устромлювати,
стромляти; (втыкать) утикати.
вонзить устромити, стромити; уткну-
ти, увіткнути, уштрикнути; см.
вонзать.
воображать уявляти; (предпола-
гать — ещё) думати.
воображение ср. уява, ж.; (процесс)
уявлення, ср.
вообразить уявити; подумати; см.
воображать.
вообще нареч. взагалі, загалом.
воодушевить запалити; натхнути,
надихнути; ~ ться запалитися;
натхнутися, надихнутися; см. во-
одушевлять.
воодушевление ср. (состояние) за-
пал, -лу, м., запалення, ср.;
(увлечение) захват, -ту, м.;
(подъём) піднесення, ср., порив,
-ву, м., поривання, ср.; (вдохно-
вение) натхнення, ср.
воодушевлять запалювати; (вдох-
новлять) надихати, надихувати;
~ ться запалюватися; надихати-
ся, надихуватися.
вооружать озброювати; ~ ться
озброюватися.
вооружение ср. озброєння, ср., (не-
оконч. д.— ещё) озброювання,
ср.; (оружие — ещё) збрбя, ж.
вооружённый прил. озброєний,
збройний.
вооружить озброїти; ~ ться озброї-
тися; см. вооружать.
во-первых вводн. ел. по-перше.
вопиющий кричущий, волаючий.
воплотить втілити; см. воплощать,
воплощать втілювати.
вопреки предл. с д. всупереч кому,
чому.
вопрос м. питання, ср.; (требующий
ответа — ещё) запитання, ср.
вопросительный питальний, запи-
тальний.
вор злодій, -дія, м., реже крадій, -дія,
м.
ворваться увірватися; удертися, уд-
ратися; см. врываться.
воробей горобець, -бця, м.
воровать красти.
ворон ворон, -на, м„ крук, -ка, м.
ворона ворона, ж., гава, ж.
воронка 1. лійка, ж.; 2. (яма) вир-
ва, ж.
вороной вороний.
ворота мн. ворота, -ріт, ми.; (въезд-
ные — ещё) брама, ж.
воротник комір, -ра, м.
ворчать (о животных) гарчати; (о
кошке и т. п.) мурчати, муркота-
ти, -коче, муркотіти, -котить, мур-
кати; (о человеке) разг. бурчати,
буркотати, буркотіти.
восемнадцатый вісімнадцятий.
восемнадцать вісімнадцять, -ти и
-тьох.
восемь вісім, р. восьми и вісьмох.
восемьдесят вісімдесят, -ти и -тьох.
восемьсот вісімсот, р. восьмисот.
восемью нареч. вісім разів (раз)
[по].
воскликнуть вигукнути, викрикнути;
см. восклицать.
восклицание ср. вигук, -ку, м., ви-
крик, м.
восклицательный окличний; ~ ный
знак грамм, знак оклику.
восклицать вигукувати, викрикува-
ти.
воскресенье ср. неділя, ж.
воспалительный мед. запальний.
воспитание виховання, ср., (неоконч.
д.— ещё) виховання, ср., вихову-
вання, ер.
воспитанник вихованець, -нця, м.
воспитанность вихованість, ж.
воспитанный вихований; (взлелеян-
ный) викоханий, вйплеканий, ви-
пещений; (вскормленный) вйго-
дуваний.
воспитатель вихователь, -ля, м.
воспитательный виховний, виховаль-
ний.
воспитать виховати; викохати, вип-
лекати, випестувати, -пещу,
-пестиш; вигодувати; зростити
(зрощу, зростиш); см. воспиты-
вать.
воспитывать виховувати; (холить,
лелеять) викохувати, плекати,
пестити (пещу, пестиш);
(«скармливать) вигодовувати;
(растить) ростити (рощу, рос-
тиш).
воспламениться запалитися, зайня-
тися, -ймуся, -ймешся; розпали-
тися; спалахнути; см. воспламе-
няться.
воспламеняться запалюватися, зай-
матися; (распиливаться) розпа-
люватися; (вспыхивать) спалаху-
вати.
воспользоваться чем скористува-
тися, скористатися чим, з
чого; (использовать) викорис-
тати що.
воспоминание ср. спогад, -ду, м.,
спомин, -ну, м., згадка, ж.
воспретить заборонити; см. воспре-
щать.
воспрещать забороняти; ~ ться за-
боронятися.
воспринимать сприймати; (улавли-
вать — ещё) схоплювати; (при-
знавать — ещё) приймати.
воспринять сприйняти, -йму, -ймеш;
схопити; прийняти; см. воспри-
нимать.
восприятие сприйняття, ср., (не-
оконч. д.— ещё) сприймання, ср.
воспроизвести відтворити, репроду-
кувати; викласти; см. воспроиз-
водить.
воспроизводить відтворювати, реп-
родукувати; (излагать — ещё)
викладати.
воссоединение возз'єднання, ср.
восставать (подниматься для борь-
бы) повставати.
восстанавливать 1. відновлювати,
відновляти, поновлювати, понов-
ляти; (отстраивать) відбудовува-
ти; 2. (враждебно настраивать)
підбурювати, піднімати, підійма-
ти, настроювати.
восстание повстання, ер.
восстановить 1. відновити, поновити,
відбудувати; 2. підбурити, підня-
ти, -німу, -німеш, підійняти, -йму,
-ймеш, настроїти; см. восстанав-
ливать.
восстать повстати; см. восставать.
восток схід, р. сходу, м.
восторг м. захоплення, ср., захват,
-ту, м.
восторгаться захоплюватися.
восторженный захоплений; (пыл-
кий) палкий, запальний; (экзаль-
тированный) екзальтований.
востбчнын східний.
востребование: до ~ иия до запи-
тання, до вимбги.
восхитительный чудовий, чарівний,
прекрасний.
восхитить захопити; ~ ться захопи-
тися; см. восхищать.
восхищать захбплювати; ~- ться за-
хоплюватися.
восхищение ср. захоплення, ср., за-
хопленість, ж., замилування, ер.
восход (солнца и т. п.) схід, р. схбду,
м.
восхождение ср. схід, р. схбду, м.,
сходження, ср., підняття, ср., (не-
оконч. д.— ещё) підіймання, ср.,
піднімання, ср.
восьмёрка вісімка, ж.; (группа)
вбсьмеро, р. вісьмох.
восьмидесятый вісімдесятий.
восьмой вбсьмий.
вот част, от, ось; (вон) он.
воткнуть уткнути, увіткнути, ушт-
рикнути; устромити, застромити;
(всадить) усадити, -джу, -диш,
загнати (зажену, заженеш); см.
втыкать.
впадать 1. (вваливаться) западати,
упадати; 2. (во что — приходить
в какое-л. состояние) упадати в
щ о; (предаваться) удавитися
до чого, в що; (допускать)
допускатися, припускатися ч о-
г о; (погружаться) поринати
в щ о; 3. (о реке, ручье и т. п.)
упадати, уливатися.
впасть 1. запасти, упасти; 2. (во что)
упасти в щ о; удатися (удамся,
удасися) в щ о; допуститися, -пу-
щуся, -пустишся, припуститися
чого; поринути в щ о; см. впа-
дать 1—2.
впервые нареч. уперше.
вперёд нареч. 1. уперед; 2. (впредь)
разг. надалі, далі, уперед, напе-
рёд.
впереди 1. нареч. спереду, попереду,
поперед; (в будущем) надалі, да-
лі, у майбутньому; 2. предл. с р.
поперед, попереду кого, ч о-
г о, перед ким, чим.
впечатление враження, ер.
впечатлительный вразливий.
вписать уписати (упишу, упишеш);
см. ввясывать.
вписывать уписувати.
впитать убрати (уберу, убереш), уві-
брати, усмоктати, -кчу, -кчеш,
усотати; см. впитывать.
впитывать убирати, усмоктувати,
усотувати.
вплавь нареч. плавом, уплав.
вплести уплести (уплету, уплетеш);
см. вплетать.
вплетать уплітати.
вплотную нареч. (плотно) щільно;
(впритык — ещё) упритул.
вплоть: в. до... аж до..., до самого
(до самої, до самих)...
вполне нареч. цілком; (сполна)
сповна; (совсем) зовсім.
впоследствии нареч. згодом, потім;
(повже) пізніше, пізніш; (даль-
ше) далі.
впотьмах нареч. поночі, пбтемки, у
потемках.
вправо нареч. праворуч, управо.
впредь нареч. надалі, далі, наперед,
уперед.
впрочем 1. союз а втім; (однако)
але, проте, а проте; 2. вводн. сл.
а втім.
впрыскивание упорскування, ср.,
уприскування, ер.
впрыскивать упорскувати, уирйску-
вати.
впрыснуть упорснути, уприснути; см.
впрыскивать.
впуск м. впуск, -ку, м., (нвоконч.
д.— ещё) упускання, ср.
впускать впускати.
впустить упустити (упущу, упус-
тиш); см. впускать.
впустую нареч. разг. даремно, да-
ремне, надаремно, надаремне,
марно, марне; (попусту) разг. по-
пустому.
впятеро нареч. уп'ятеро; (е пять
раз — обычно) у п'ять разів
(раз).
враг ворог, -га, м.
вражда ж. ворожнеча, ж.; (дейст-
вие) ворогування, ер.
враждебный ворожий.
вражеский ворожий.
вразброд нареч. разг. урозбрід;
(врассыпную) урозтіч.
вразрез нареч. урозріз.
