Види особистих немайнових прав і обов'язків подружжя

До особистих немайнових прав подружжя, перш за все, відно-:яться передбачені статтями 49 та 50 СК України право на материн­ство та право на батьківство. Материнство — це забезпечена законом можливість жінки здійснювати репродуктивну функцію — народжува-^чи дітей, утримувати та виховувати їх. Батьківство в праві визначаєть­ся як факт походження дитини від певного чоловіка, юридично посвід-іений записом про народження у органах державної реєстрації актів довільного стану. Відмінності в цих правах чоловіка та дружини зумов- тися до його індивідуальності, звичок та уподооань, піклуватися пре побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дру жби, взаємодопомоги (статті 51, 55 СК). Органічний зв'язок норм сі мейиого права та моралі, їх взаємодія в процесі реалізації є відміннок рисою особистих немайнових відносин подружжя. У переважній біль шості правові норми, що регулюють відносини, пов'язані з укладенням розірванням шлюбу, присвячені немайновим правам і обов'язкам по­дружжя, мають морально-правовий зміст. Сімейне законодавство міс­тить найрізноманітніше поєднання моральних і правових вимог, йор ми права і моралі доповнюють і збагачують одне одного, мають єдин) кінцеву мету¹.

Багато чого у формуванні відносин між подружжям визначається національною культурою, історичними традиціями, соціально-еконо­мічними умовами, особистими факторами. Можливості права у сфе­рі особистих немайнових відносин між подружжям обмежені, це — Тс сфера, де забезпечити реалізацію кожним з подружжя своїх можливос тей правовими методами найскладніше. Разом з тим саме в сім'ї скла­даються ті моделі відносин між чоловіком та жінкою, які потім пере­носяться в інші області громадського життя. Велике значення має за­кріплення в сім'ї ідеї тендерної рівності та забезпечення механізму їі реального перетворення в життя.

Особисті немайнові права подружжя на відміну від майнових не ма­ють економічного змісту та не носять майнового характеру. Водночас вони є вкрай важливими, що обумовлено сутністю шлюбу як сімейно­го союзу жінки та чоловіка, заснованого на принципах рівності подруж­жя. Ці права належать кожному з подружжя незалежно від його май­нового стану. їх здійснення не супроводжується майновим еквівален­том з боку іншого з подружжя. Вони не можуть бути виражені в гро­шовій формі.

Особисті права й обов'язки подружжя виникають із приводу ви­значених нематеріальних благ. Вони тісно пов'язані з особистістю ко­жного з подружжя, невіддільні від неї і не можуть відчужуватися, як і самі блага, із приводу яких виникають особисті права й обов'язки. На них не впливає факт спільного чи роздільного проживання подружжя, кожний з подружжя може користуватися особистими правами на свій власний розсуд.

Дуже важливо, що особисті права й обов'язки подружжя не можуть бути припинені чи змінені домовленістю між подружжям. Не можуть бути вони і предметом шлюбного договору, інших угод. Це забезпечує лені фізіологічними особливостями жінки та чоловіка, соціальним ста­ном жінки-матері. Зміст особистого немайнового права жінки на ма­теринство становлять правомочності дружини з приводу прийняття рішення про те, мати чи не мати дитину. З метою охорони здоров'я жінки їй надається право самій вирішувати питання про материнство, саме тим вона має можливість реалізувати право на репродуктивну свободу, яку слід розглядати в аспекті права на життя¹. Право на мате­ринство як сімейне право включає в себе певні обов'язки кожного з по­дружжя. Так, вагітній дружині мають бути створені в сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини. Дружині-мате-рі мають бути створені умови для поєднання материнства із здійснен­ням нею інших прав та обов'язків (частини 4 і 5 ст. 49 СК).

Новий СК України закріплює право дружини та чоловіка на пова­гу до своєї індивідуальності. Індивідуальність особи — це неповторна своєрідність людини. Завдяки індивідуальності кожна людина висту­пає як окремий, своєрідний, неповторний член суспільства. Жінка та чоловік мають притаманні тільки їм звички, уподобання, особливості характеру, темперамент. Саме індивідуальність кожного із подружжя лежить в основі шлюбу, створенні сім'ї, виступає запорукою любові. Відомо, що на поведінку людини впливають як соціальні фактори (се­редовище, ситуація), так і біологічні фактори, психологічні особливос­ті особистості. Індивідуальна своєрідність знаходить свій прояв в сім'ї, у відносинах з іншим з подружжя, батьками, дітьми, іншими членами сім'ї. Слід погодитися з висловленою думкою, що в щасливих сім'ях не виникає питань щодо поваги до індивідуальності одного із подружжя з боку іншого. Така повага вважається природною і не потребує повсяк­денного нагадування. Разом з тим у ст. 51 СК зазначено, що дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. Ця норма має значне морально-етичне наванта­ження і слугує орієнтиром для поведінки подружжя у шлюбі.

У СК України закріплено також право дружини та чоловіка на фі­зичний та духовний розвиток. Маючи право на фізичний та духовний розвиток, подружжя повинно вирішувати ці питання на засадах рів­ності, взаємоповаги і підтримки одне одного. Оскільки основу шлюбу складає крім духовного ще й біологічний зв'язок подружжя, ослаблен­ня фізичного здоров'я людини, має потребу в компенсації. Нею, як ба­читься, може і повинно стати зміцнення моральних основ сім'ї, розви­ток культури сімейних відносин, збагачення духовного життя сім'ї.

¹ Красицька Л. В. Цивільно-правове регулювання особистих немаппових прав громадян / Л. В. Красицька. - Донецьк: ДІВС МВС України, 2002.

Глава 5. Особисті немайнові правовідносини подружжя

95

Важливим особистим правом кожного з подружжя є право чолові­ка та дружини на зміну прізвища. При реєстрації шлюбу нареченим надається право надалі іменуватися своїми дошлюбними прізвищами, що підкреслює однакову соціальну цінність особистості чоловіка та жінки, наприклад Пойда і Березовський. За взаємною згодою наречені можуть обрати прізвище одного з них (Пойда або Березовський) як спільне прізвище подружжя, а якщо бажають мати подвійне прізвище, то визначитися, з якого прізвища воно буде починатися (Пойда-Бере-зовський чи Березовський-Пойда). Присвоєння будь-якого іншого прізвища не дозволяється. Спільне прізвище підкреслює наявність шлю­бу і є правовою основою для присвоєння і дітям спільного сімейного прізвища. Якщо у разі вибору прізвища між нареченими виникнуть непорозуміння, то працівник органу державної реєстрації актів цивіль­ного стану залишає подружжю їх дошлюбні прізвища.

Кожен з наречених має право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої, тобто йменуватися подвійним прізвищем, напри­клад Пойда-Березовська та Березовський-Пойда, а другий — залишити своє дошлюбне прізвище, відповідно Пойда та Березовський. Приєдну­вати до подвійного прізвища ще одне прізвище не дозволяється, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить наречена та (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізви­ще нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замі­нити одну із частин свого прізвища на прізвище другого (ст. 35 СК).

Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюб­ні прізвища, вони мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про обрання прізвища одного з них як їх­нього спільного прізвища, Пойда чи Березовський, або приєднати до свого прізвища прізвище іншого з подружжя, а саме, Пойда-Березов­ська та Березовський-Пойда.

При цьому право на зміну прізвища згідно зі ст. 53 СК може реалі­зувати подружжя тільки за взаємною згодою, зміна прізвища одним із подружжя без згоди іншого неможлива. У разі зміни прізвища орган державної реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб. Одержане при реєстрації шлюбу або в результаті зміни за вза­ємною згодою подружжя прізвище, подружжя зберігає протягом усьо­го життя. Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим не створює для іншого обов'язку змінити прізвище.

Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне ви­рішення питань життя сім'ї має принципове і разом з тим величезне практичне значення. У статті 54 СК закріплений принцип рівності по-дружжя при вирішенні найважливіших питань життя сім'ї. Правове регулювання особистих немайнових відносин подружжя засноване на закріпленому в ст. 24 Конституції України принципі рівності в сімей­них відносинах. Кожен із подружжя наділяється однаковими особис­тими правами та обов'язками, користується рівними можливостями в здійсненні своїх прав.

Право подружжя на спільне вирішення питань життя сім'ї широке за змістом й охоплює, власне кажучи, усі сторони сімейного життя: пи­тання материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, розподілу сімейного бюджету, здійснення покупок, вибору місця відпочинку, до­гляду за хворими членами сім'ї, виконання домашніх обов'язків по об­слуговуванню сім'ї тощо. Таким чином, закон містить рекомендації щодо практичного застосування основ рівності у повсякденному жит­ті подружжя, навіть у питаннях життя сім'ї, які не регульовані правом. Немає сумніву, що такого роду право покликане направити сімейні від­носини у певне русло, створити умови для рівності чоловіка та жінки за вирішення важливих питань життя сім'ї, що становить головну, ви­значальну сутність цього права, його ціль. Заради її досягнення дозво­лені будь-які дії та вчинки, що стосуються виховання дітей чи вирішен­ня сімейних проблем іншого порядку. Кожен із подружжя і обоє разом вправі вимагати від інших осіб, щоб вони не заважали втіленню у жит­тя наданого їм права. Втручання у вирішення питань сім'ї ззовні, у то­му числі з боку батьків, інших близьких родичів чи структур, що ма­ють владні повноваження (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій не­залежно від форми власності), неприпустимо. Усі важливі для сім'ї проблеми вирішуються лише подружжям на основі їх взаємної згоди на принципах рівності.

Закон покладає на подружжя право розподіляти між собою обов'я­зки в сім'ї. Рівність подружжя полягає в можливості на паритетних за­садах вирішувати питання про такий розподіл. Закон не обумовлює, хто й у якому обсязі має виконувати зазначені обов'язки, але вігі під­креслює, що ці питання вирішуються спільно чоловіком і дружиною. Подружжя може влаштувати своє життя так, що чоловік буде навчати­ся, а дружина працювати, доглядати за дітьми і вести домашнє госпо­дарство. У цій ситуації не буде порушення принципу рівності, якщо подружжя дійшло згоди. Але, якщо дружина не згодна на такий спосіб життя, то в чоловіка немає права вимагати від неї утримання й обслу­говування на час його навчання.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 СК України усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рів-

/ пава 5. Особисті немайнові правовідносини подружжя

97

пості. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від ви­рішення питань життя сім' ї. Як бачиться, здійснення цього права кож­ним із подружжя можливе завдяки положенню, закріпленому в ч. З на­званої статті про те, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вважаються вчиненими за згодою іншого з подружжя. Тому, якщо спір щодо вирішення того чи іншого важливого питання життя сім'ї не ви­ник, то необхідно вважати, що це питання між подружжям погоджено. Якщо з цих питань подружжя не може домовитися, то проблему може бути розв'язано лише за допомогою розірвання шлюбу¹.

Вирішуючи спільно питання сім'ї та розподіляючи мЬк собою обо-н'язки в сім'ї, дружина, чоловік мають з повагою відноситися до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї. Перш за все йдеться щодо праці з обслуговування домашнього господарства — прибирання оселі, прання білизни, приготування їжі, догляд за домашньою худобою, об­робіток присадибної ділянки, ремонт побутової техніки тощо. Така пра­ця має викликати повагу в кожного з подружжя і неможливо віддавати одному з подружжя перевагу при розподілі обов'язків по її виконанню залежно від його кваліфікації, положенню в суспільстві, хисту тощо. Крім такої роботи, необхідної для підтримання життєздатності сім'ї, в інтересах сім'ї здійснюється переважно й суспільно корисна праця, до якої також згідно з ч. 1 ст. 54 чоловік, жінка повинні утверджувати повагу.

Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторкан­ність. Виходячи зі змісту ст. 56 СК України під правом на свободу та особисту недоторканність закон розуміє право на вільний вибір кож­ним із подружжя місця свого проживання; право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин; право на припинення шлюбних відносим. Кожен з подружжя однаково вільний у вирішенні питань, що стосуються його особисто. Як чоловік, так і дружина, самі визначають порядок свого життя відповідно до своїх бажань, прагнень, схильнос­тей. Будучи вільними людьми, вони не можуть бути обмежені у своїй свободі в результаті вступу в шлюб. Але не можна ототожнювати сво­боду зі свавіллям, примхою, капризом. Якщо дві людини — чоловік і дружина — живуть разом, вони, природно, рахуються з думками та по­глядами один одного. Бажаючи зберегти свою свободу, вони не вправі

¹ У сучасній судовій практиці з розгляду справ щодо розірвання шлюбу рідко зустрічаються випадки розірвання шлюбу у зв'язку з порушенням подружжям осо­бистих немайнових прав. Як правило, підставою розірвання шлюбу виступає по­рушення подружжям моральних норм. Див.: Оридорога М. Т. Брачноеі правоотно­шение / М. Т. Оридорога. - К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1971. - С. Ш. обмежувати свободу іншого. Не втрачаючи свободи вони зобов'язані погоджувати свої бажання з міркуваннями один одного, приймати рі­шення, що стосуються їх обох, з урахуванням інтересів кожного з них.

Право на вибір місця проживання. Вищезазначене право кожного з подружжя як громадянина гарантовано Конституцією України. Кож­ному, хто на законних підставах перебуває на території України, гаран­тується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які вста­новлюються законом (ст. 33). Стосовно реалізації цього права в сімей­ному законодавстві слід сказати, що природно, за звичайних умов сі­мейного життя подружжя проживає спільно. Не може бути такого шлюбу, коли подружжя з самого початку має намір жити окремо і свій намір втілює у життя. Такий стан свідчить про фіктивність шлюбу або являється підставою для розірвання шлюбу¹. Спільне проживання ство­рює необхідні передумови для розвитку сім'ї та здійснення її функцій з виховання дітей, ведення спільного господарства, вирішення немай-нових та майнових питань життя сім'ї. Закон заперечує будь-яку мож­ливість примусу подружжя до сумісного проживання і підкреслює, що шлюб не звужує особистих прав громадян і не виступає формою екс­плуатації слабшого сильнішим². Зустрічаються у житті випадки, коли за тих чи інших обставин подружжя спільно не проживає. Це може бути пов'язано з професійними інтересами чоловіка чи жінки, навчанням, роботою, здійсненням підприємницької діяльності, станом здоров'я — необхідністю лікування одного із подружжя або дитини, доглядом у зв'язку з хворобою та іншими важливими життєвими обставинами.

Разом з тим роздільне проживання подружжя може свідчити про фактичне припинення шлюбних відносин. Якщо цей факт буде вста­новлено, то згідно з ч. 6 ст. 57 СК України суд може визначити особис­тою приватною власністю дружини або чоловіка майно, набуте кож­ним з них за час такого роздільного проживання.

Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборо­нено законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Для визначення природи цього осо­бистого немайнового права подружжя великого значення набувають особливості права кожного із подружжя на припинення шлюбних від­носин. Йдеться, перш за все, про використання виховальних, мораль-

¹ Рабинович Н. В. Личные н имущественные отношения в советской семье / Н. В. Рабинович. — Л.: Изд-во Ленинградского государственного университета, 1952. - С. 17.

² Оридорога М. Т. Зазнач, праця. — С. 64.

Ілава 5. Особисті немайнові правовідносини подр ужжя

99

них заходів, але й, встановлені законодавством обмеження для розі­рвання шлюбу також можуть використовуватися кожним із подружжя як засоби, спрямовані на збереження сім'ї.

Подружжя має право на припинення шлюбних відносин. Йдеться про свободу в сфері особливій — особистій свободі, яка по суті, не об­межена конкретними правовими нормами. Примушування до при­пинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного чи психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на сво­боду та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені за­коном (ч. 4 ст. 56 СК).

Особисті немайнові права подружжя не вичерпуються лише права­ми, переліченими у Гл. 6 СК України. До особистих немайнових прав відносяться також інші права подружжя, передбачені сімейним зако­нодавством, наприклад, права, пов'язані з визначенням походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродук­тивних технологій (ст. 123 СК), усиновленням (ст. 220 СК) тощо.

Досі йшлося про особисті немайнові права подружжя. Аналогіч­ні за змістом і їх обов 'язки немайнового характеру. Вони полягають у тому, що кожен з подружжя зобов'язаний не заважати іншому з по­дружжя здійснювати його права на материнство, батьківство, повагу до своєї індивідуальності, здобуття освіти, прояв своїх здібностей, ви­бір місця проживання тощо. Те саме можна сказати і про спільне вирі­шення подружжям питань життя сім'ї, де праву одного відповідає обо­в'язок іншого з подружжя.

Шлюб створює для подружжя і особливий особистий обов'язок — не вступати в інші шлюбні правовідносини під час дії раніше укладе­ного шлюбу. Особа вправі перебувати водночас у багатьох цивільних, трудових, адміністративних і інших правовідносинах, але не можна пе­ребувати в кількох шлюбних правовідносинах¹.

Особливо закон виділяє обов'язки подружжя, пов'язані з турботою про сім'ю. Так, згідно зі ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'я­зані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, друж­би, взаємодопомоги. Кожен із подружжя зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері та батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній, зобо­в'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. Варто зазна-

і Оридорога М. Т. Брачное правоотношение / М. Т. Оридорога. - К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1971. - С. 33.чити, що ці норми носять декларативний характер, мають вид мораль­ної заповіді. В них, по суті, названо моральні обов'язки подружжя одно­го перед другим. Однак подібного роду правила виступають своєрідним орієнтиром, схваленою державою моделлю поведінки в сім'ї учасників сімейних відносин, слідування їм створює необхідне середовище для нормальної життєдіяльності всіх членів сім'ї як всередині її, так і за її межами.

Слід зазначити, що санкцій за невиконання подружжям особис­тих немайнових обов'язків сімейним кодексом прямо не передбачено. Однак зловживання одним з подружжя особистими правами чи обо­в'язками, явне нехтування інтересами сім'ї, а також ігнорування чи пе­решкоджання здійсненню іншим з подружжя його особистих немайно­вих прав може бути підставою для розірвання шлюбу, а в ряді випад­ків тягне для одного з подружжя-правопорушника негативні наслідки в майновій сфері. Наприклад, зменшення його частки у спільному май­ні у разі його поділу (ч. 2 ст. 7).

Запитання та завдання для самоконтролю

1. В чому полягає значення та які особливості особистих немайнових прав подружжя?

2. Назвіть основні особисті немайнові права подружжя та розкрийте їх зміст.

3. Що означає передбачене ст. 53 СК України право чоловіка та дру­жини на зміну прізвища?

4. Дайте загальну характеристику особистих немайнових обов'язків по­дружжя.

Глава 6