Майнові правовідносини інших членів сім'ї

Та родичів_

Майнові правовідносини за участю інших членів сім'ї та родичів виникають у випадках, коли законодавством визначаються обов'язки щодо утримання, які стосуються цих осіб. Чинне сімейне законодав­ство закріплює обов'язок щодо утримання не лише стосовно родичів найближчого ступеня спорідненості (зокрема батьків та дітей). Вста­новлення обов'язку осіб щодо утримання інших членів сім'ї та родичів розширює коло учасників сімейних відносин, які у разі потреби можуть розраховувати на визначену законодавством належну матеріальну до­помогу з боку своїх рідних. Обов'язок особи утримувати інших членів сім'ї та родичів, як правило, виникає за наявності кількох обставин, кожна з яких становить окремий юридичний факт необхідного для його виникнення юридичного складу. Обставини, які впливають на виник­нення такого обов'язку, можуть бути різноманітними і підлягають ура­хуванню у певному співвідношенні, визначеному відповідно до поло­жень СК.

Це, по-перше, факт відповідних сімейних зв'язків: родинних (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра — брат тощо), свояцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знаходженням дитини на вихованні в іншій сім'ї (дитина — особи, у сім'ї яких вона виховувалась). По-друге, факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або встановлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. Такими поважними причинами можуть бути фак­ти непрацездатності, виконання аліментних обов'язків стосовно більш близьких родичів за низького рівня доходів, багатодітність тощо. Тому фактична можливість надавати матеріальну допомогу іншим особам та­кож є однією з основних умов виникнення обов'язку особи щодо утри­мання інших членів сім'ї та родичів. По-третє, обставиною, яка під­лягає врахуванню за встановлення обов'язку особи щодо утримання інших членів сім'ї та родичів, є визначена неможливістю останніх са­мостійно забезпечити своє існування, потреба у матеріальній допомозій утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом. Ця по­треба, як правило, виникає внаслідок малоліття (неповноліття) або не­працездатності інших членів сім'ї та родичів, які мають право на утри­мання. При визначенні потреби онуків в утриманні з боку діда, баби слід за аналогією права (ст. 10 СК) враховувати положення ст. 188 СК, якими передбачається можливість звільнення батьків від обов'язку утри­мувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і повністю забезпечує її потреби. Якщо дитина не має батьків (вони померли), але за рахунок відповідних джерел (інше спадкове майно) матеріально забезпечена достатньою мірою, немає підстав по­кладати обов'язок щодо її утримання на її бабу, діда. Матеріальна за­безпеченість дитини може визначатися значним за розміром грошової суми вкладом у банку (фінансовій установі) на її ім'я, внесеним бать­ками за їх життя або успадкованим після їх смерті (ст. 1228 ЦК).

При визначенні обов'язку особи щодо утримання інших членів сім'ї та родичів судом можуть враховуватися й інші обставини. Наприклад, зміна матеріального чи сімейного стану особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, визначає можливість у судовому порядку за позовом будь-кого з них змінити розмір аліментів (ч. 1 ст. 273 СК). Чинне сімейне законодавство визначає таке коло осіб, які мають обо­в'язок щодо утримання інших членів сім'ї та родичів.

Баба та дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх і неповноліт­ніх онуків до досягнення ними повноліття. Право на утримання у ма­лолітніх і неповнолітніх онуків з боку діда та баби виникає за таких умов. Малолітні та неповнолітні особи мають бути позбавлені можли­вості отримувати матеріальну допомогу від своїх батьків. Неможли­вість отримувати допомогу від своїх батьків — у них немає матері чи батька (це, зокрема, випадки офіційної констатації смерті батьків або оголошення їх померлими у порядку, визначеному положеннями ст. 46 ЦК) або останні не можуть з поважних причин надавати їм належно-го утримання. Визнання фізичної особи, яка є матір'ю чи батьком ма­лолітньої чи неповнолітньої дитини, безвісно відсутньою (ст. 43 ЦК) не завжди призводить до виникнення у її баби, діда обов'язку щодо її утримання. Відповідно до положень ч. 4 ст. 44 ЦК за заявою заінтере­сованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою (а також особи, місце перебування якої невідоме) надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'я­зані утримувати. Закон визначає обов'язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття (ст. 180 СК). У зв'язку з цим обо­в'язок баби, діда щодо утримання своїх онуків виникає лише за відсут­ності у них матері, батька, визнаних у судовому порядку безвісно від-

сутніми (або у випадку, якщо їх місце перебування невідоме), майна, за рахунок якого може надаватися належне утримання їх дітям. При скасуванні рішення суду про визнання фізичної особи (батька, матері дитини) безвісно відсутньою (ст. 45 ЦК) або про оголошення її помер­лою (ст. 48 ЦК), бабою, дідом (як зацікавленими особами) може ста­витися питання їх аліментного обов'язку щодо своїх онуків і покладен­ня його на батьків дитини за умови їх можливості надавати їй належне утримання. У випадках, якщо у дитини є батьки, позбавлені щодо неї або всіх своїх дітей (ч. З ст. 164 СК) батьківських прав, вони не звіль­няються від обов'язку щодо її утримання (ч. 2 ст. 166 СК). Тому, якщо утримання, яке надається дитині ЇЇ батьками, позбавленими батьківсь­ких прав, є належним, на бабу, діда не може бути покладений обов'я­зок щодо утримання своїх онуків до досягнення останніми повноліття.

Після досягнення повноліття, онуки, правнуки, у свою чергу, зобо­в'язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда. Сімейне законо­давство (ст. 266 СК) визначає умови виникнення такого обов'язку. Ба­ба, дід, прабаба, прадід повинні бути непрацездатними і потребувати матеріальну допомогу. Цей обов'язок онуків і правнуків виникає за умови відсутності у баби, діда, прабаби, прадіда інших родичів або близьких. Це, зокрема, дружина, чоловік, повнолітні дочка, син, які мають можливість надавати своїм родичам (бабі, діду, прабабі, праді­ду щодо їх онуків, правнуків) належне утримання. Онуки та правнуки зобов'язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда, якщо вони можуть надавати їм матеріальну допомогу. Неможливість надання та­кої допомоги у випадку наявності поважних причин є підставою для їх звільнення від цього обов'язку.

Повнолітні брати та сестри зобов'язані утримувати своїх малоліт­ніх, неповнолітніх сестер і братів (ст. 267 СК). Цей обов'язок вони по­винні виконувати за умови потреби їх малолітніх сестер, братів у на­данні їм матеріальної допомоги. Така потреба виникає відповідно до закону у випадках, якщо у них немає батьків, чоловіка, дружини, чи вони з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Повнолітні сестри, брати виконують цей обов'язок за наявності їх мож­ливості надавати матеріальну допомогу своїм родичам.

Обов'язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка виникає залежно від таких обставин. Малолітні чи неповнолітні падчерка, па­синок повинні на момент виникнення їх права на утримання з боку мачухи, вітчима проживати разом із ними. Якщо малолітні падчерка, пасинок не проживають разом із мачухою, вітчимом, останні звільня­ються від обов'язку їх утримання. У цих випадках такий обов'язок по­кладається на більш близьких родичів. Малолітні падчерка, пасиноквідповідно до законодавства можуть розраховувати на допомогу з боку мачухи, вітчима за умови, якщо у них немає інших родичів, які мають можливість надавати їм належне утримання. Такими родичами сімей­не законодавство визначає матір, батька, бабу, діда, повнолітніх сестер і братів. Черговість виникнення їх обов'язку щодо утримання своїх ма­лолітніх, неповнолітніх родичів (падчерки, пасинка щодо своїх мачухи, вітчима) визначає ступінь їх спорідненості. У першу чергу, визначаєть­ся наявність матері, батька і їх можливість надавати належне утриман­ня, потім — баби, діда і, врешті-решт, сестер і братів. Ці особи можуть бути звільнені від свого обов'язку надавати утримання своїм малоліт­нім, неповнолітнім родичам (падчерці, пасинку) лише за наявності по­важних причин, які обумовлюють їх неможливість надавати їм належну матеріальну допомогу. Факт наявності таких родичів і їх можливість надавати належне утримання своїм малолітнім, неповнолітнім родичам (падчерці, пасинку) не звільняє мачуху, вітчима останніх від обов'язку щодо їх утримання, якщо вони проживають із ними. Разом із тим ма­чуха, вітчим можуть бути звільнені від обов'язку щодо надання утри­мання своїм малолітнім, неповнолітнім пасинку, падчерці за умови, що вони не мають можливості надавати їм матеріальну допомогу.

Повнолітні падчерка, пасинок зобов'язані утримувати непрацездат­них мачуху, вітчима, які потребують матеріальної допомоги. Цей обо­в'язок покладається на них, якщо мачуха, вітчим надавали їм система­тичну матеріальну допомогу. Систематичність цієї матеріальної допомо­ги означає, що вона надавалася не епізодично, а постійно, безперервно, протягом тривалого часу (не менше п'яти років). Рівень матеріальної забезпеченості падчерки, пасинка повинен дозволяти їм надавати своїм мачусі, вітчиму матеріальну допомогу. За наявності цих умов зазначе­ний обов'язок падчерки, пасинка зберігається навіть у випадку, якщо їх рідна матір, батько не проживають однією сім'єю з їх вітчимом, ма­чухою відповідно.

Чинне сімейне законодавство передбачає можливість виникнення обов'язку щодо утримання не тільки своїх родичів, а й інших осіб, які перебували у сімейних стосунках. Положеннями ст. 269 СК закріпле­ний обов'язок осіб, у сім'ї яких виховувалася дитина, щодо її утриман­ня, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу. Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім'ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та діть­ми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов'язки щодо її утримання, відповідно до зако­нодавства підлягає врахуванню. Тому обов'язок осіб, у сім'ї яких вихо­вувалася дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неїбатьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Цей обов'язок відповід­но до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховува­лась у іншій сім'ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.

Після досягнення повноліття, особа зобов'язана утримувати роди­чів чи фактичних вихователів, з якими вона проживала однією сім'єю до моменту досягнення нею повноліття. Термін спільного проживан­ня зазначених осіб чинне сімейне законодавство визначає у п'ять ро­ків. Умовою виникнення такого обов'язку є непрацездатність родичів або фактичних вихователів і їх потреба у матеріальній підтримці. Крім цього, врахуванню підлягає можливість особи, яка виховувалась і про­живала з ними однією сім'єю, надавати їм таку допомогу. Цей обов'я­зок виникає за умови відсутності у таких родичів або фактичних вихо­вателів особи, яка проживала з ними і виховувалась у їх сім'ї, дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, сестер і братів або їх неможливості з поважних причин надавати їм належне утримання.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Особливості майнових правовідносин інших членів сім'ї та родичів з точки зору змісту та суб'єктивного складу.

2. Підстави виникнення особи утримувати інших членів сім'ї та ро­дичів.

3. Обов'язок баби та діда утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків.

4. Обов'язок утримання інших осіб, що перебували у сімейних сто­сунках.

5. Підстави припинення обов'язку щодо утримання інших членів сім'ї та родичів. Розділ V ФОРМИ ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТІ ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Глава 13

Усиновлення_