2020-04-20
145
Об΄єктом дослідження даної роботи є ЗАТ Страхова компанія “Каштан”, яка займається страховою діяльністю:
Добровільне страхування:
– Страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;
– Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;
– Страхування відповідальності перед третіми особами (крім ЦВ влісників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).
– Страхування відповідальності власників собак щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам.
– Страхування здоров’я на випадок хвороби.
– Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).
– Страхування медичних витрат.
– Страхування від нещасних випадків.
– Страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу).
– Страхування наземного транспорту (крім залізничного).
– Страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).
– Страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).
– Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.
– Страхування фінансових ризиків.
У формі обов’язкового:
– Страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.
– Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.
– Особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організіціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд).
Організація роботи страхової компанії здійснюється за такими принципами.
Принцип лінійного підпорядкування. Це означає, що вищі керівники наділяються правом давати розпорядження підлеглим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності. Наприклад, указівки керівника страхової компанії є обов'язковими для всього персоналу. Такий порядок, коли підлеглим структурам доводиться вирішувати справи виключно через «верхи», забезпечує відповідний рівень контролю за діями структурних підрозділів компанії. Проте в разі додержання лише функції лінійного підпорядкування центральний апарат, і особливо керівництво, перевантажується розглядом порівняно дрібних питань. Внаслідок цього управління втрачає оперативність, найкваліфікованіші працівники відволікаються від опрацювання перспективних, глобальних проблем розвитку компанії.
Принцип функціонального підпорядкування. Право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує. Наприклад, головний бухгалтер може дати вказівки з обліку матеріальних і грошових цінностей, що перебувають у розпорядженні будь-якого підрозділу компанії.
Носій функцій може отримувати вказівки від кількох керівників відділів чи інших функціональних підрозділів і має, у свою чергу, звітувати перед ними про виконання тих чи інших видів робіт. Це не поширюється на дисциплінарну відповідальність. Накласти стягнення або матеріально заохотити працівника може керівник компанії або та особа, якій делеговані ці права.
Принцип лінійно-штабного підпорядкування. Це, здебільшого, «мозкові» центри (штаби), які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії. До них, крім штатних працівників, залучають консультантів і експертів з вузів, наукових лабораторій та інших установ. Такі фахівці опрацьовують ті чи інші питання та подають керівництву свої висновки і пропозиції. Консультанти не наділяються правом давати розпорядження працівникам компанії.
При формуванні організаційної структури використовуються усі три принципи, ураховуючи можливості раціонального поєднання лінійного та функціонального підпорядкування підрозділів, їх співробітників.
Компанія має розгалужену мережу філій, відділень та представництв.
Філія страховика — це відокремлений підрозділ, що не є юридичною особою. Він може мати власну назву, яку дозволяється використовувати згідно і Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик отримав ліцензії Міністерства фінансів України (або раніше Укрстрахнагляду) і право на здійснення яких було надано філії загальними зборами учасників страховика. Таке право може бути надане повністю або з обмеженнями.
Організація роботи страхової компанії з філіями побудована як централізована система.Вона передбачає прийняття всіх рішень, що стосуються андеррайтингу та відшкодування збитків, на рівні центрального офісу (головної контори). Тут підписуються поліси, здійснюються розрахунки, пролонгуються поліси. На філії покладаються видача бланків, отримання і перевірка анкет на страхування та покриття збитків. Ці документи пересилаються до центрального офісу для прийняття рішень. Переваги цієї системи полягають у тому, що вона вимагає менше висококваліфікованих фахівців, скорочуються витрати на ведення справи. До недоліків слід віднести те, що працівники філій мають малі перспективи для кар'єри, на прийняття рішень витрачається багато часу, причому рішення не завжди враховують місцеві умови.
Представництво страховика — це відокремлений підрозділ останнього, який не є юридичною особою, діє згідно з Положенням про представництво, не маючи права безпосередньо продавати страхові поліси, а також здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність. Представництво виконує функції і завдання, які сприяють організації та здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика і фінансується ним. Представництва можуть бути створені на території як України, так і іноземних держав. Вони мають такі завдання: збір інформації, реклама, пошук клієнтів страховика в даному регіоні або країні, виконання репрезентативної функції, надання консультацій.
Про створення чи ліквідацію філій і представництв страхова компанія в 10-денний термін інформує Міністерство фінансів України. Страховик несе повну відповідальність за діяльність його відокремлених підрозділів.
Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та затвердженого Статуту. Майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства. Товариство є власником:
- майна, переданого йому засновником та акціонерами у власність;
- продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності;
- доходів, одержаних від діяльності товариства;
- об¢єктів інтелектуальної власності;
- цінних паперів, придбаних товариством.
Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші розрахунки в установах банків; товарний знак; круглу печатку, бланки.
Товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності.
Товариство має право укладати угоди з українськими, іноземними юридичними та фізичними особами, зокрема угоди купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезення, доручення тощо, виступати в суді, арбітражному суді.
Товариство має право у встановленому чинним законодавством порядку:
- випускати ціні папери;
- вступати в об¢єднання з іншими суб¢єктами господарської діяльності;
- відкривати розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, користуватися кредитами;
- створювати на території України та за її межами філії, представництва та дочірні підприємства;
- здійснювати благодійну діяльність з надання допомоги та організації соціальної реабілітації.
Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, є власністю товариства.
Умови прийняття, звільнення з роботи, зайнятості працюючих, режим праці та відпочинку, відпусток оплата та охорона праці відображено у колективному договорі.
Бухгалтерський облік здійснюється централізовано бухгалтерським відділом, що є самостійним структурним підрозділом, який очолюється головним бухгалтером. Організаційна структура бухгалтерського відділу наведена на рис. 2.1.
| |||||||||||||
| |||||||||||||
 | |||||||||||||
 | |||||||||||||
|  |
| |||||||||||
Рис. 2.1. Лінійна організаційна структура бухгалтерського відділу ЗАТ Страхова компанія «Каштан»
Товариство веде облік результатів діяльності, оперативний, бухгалтерський облік та статистичну звітність. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник Товариства. Керівник створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах. Товариство веде бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи методом подвійного запису господарських операцій згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік фінансово – господарської діяльності ЗАТ Страхова компнія “Каштан” здійснюється бухгалтерією, яку очолює головний бухгалтер, безпосередньо підпорядкований керівнику підприємства. До основних обов¢язків головного бухгалтері відноситься:
- організація роботи відділу у відповідності з чинними законодавчими актами;
- контроль за правильністю та своєчасністю проведення розрахунків із бюджетом та діловими партнерами;
- організація підготовки відповідних даних до нарад, засідань, переговорів;
- забезпечення працівників відділу бухгалтерії всім необхідним приладдям;
- організує та контролює документообіг у відділі;
- розподіляє обов¢язки по бухгалтерії;
- перевіряє та контролює роботу підлеглих бухгалтерів;
- надавати фінансовим органам головну звітність підприємств.
У бухгалтерії ЗАТ Страхова компнія “Каштан” працює сім бухгалтерів під керівництвом головного бухгалтера. Крім цього безпосередньо на діючих об¢єктах обліку працюють робітники-сумісники, які не є робітниками бухгалтерії, але виконують частково роботу бухгалтерів та збирають необхідну первинну документацію для безпреривного ведення облікового процесу.
Кожний бухгалтер має закріплений за ним обсяг робіт які повинні виконуватися в обумовлений головним бухгалтером та законодавством час.
На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма обліку. Облікова політика визначається наказом по підприємству. Бухгалтер та головний бухгалтер мають посадові інструкції. Бухгалтерські документи зберігаються в бухгалтерії у книжкових шафах у хронологічному порядку. Свідоцтво про державну реєстрацію, платника ПДВ, печатка - зберігаються у сейфі.
Оцінка показників діяльності за 2004 рік порівняно з 2003 роком надаються в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Показники діяльності ЗАТ Страхова компнія “Каштан”, тис. грн.
| Показники | 2005 | 2006 | Відхилення | |
| Абсолют. | % | |||
| 1. Товарообіг | 21432 | 24360 | +2928 | +13,6 |
| 2. Страхові відшкодування, тис. грн | 3572 | 4060 | +488 | +13,6 |
| 3. Доход від реалізації | 17860 | 20300 | +2440 | +13,6 |
| 4. Фінансові витрати | 13320 | 15138 | +1818 | +13,6 |
| 5. Операційні витрати | 3650 | 3965 | +315 | +8,6 |
| 6. Балансовий прибуток | 890 | 1197 | +307 | +34,5 |
| 7. Чистий прибуток | 623 | 838 | +215 | +34,5 |
| 8. Рентабельність,% | 17,1 | 21,1 | +4,0 | +23,4 |
Показники діяльності ЗАТ Страхова компнія “Каштан” свідчать про збільшення товарообігу та, відповідно, доходу від реалізації у 2006 році порівняно з 2005 роком на 13,6%. При цьому операційні витрати збільшились лише на 8,6%. Випереджаючий темп зростання доходу у порівнянні з витратами є позитивним фактором, в результаті якого чистий прибуток підприємства збільшився на 215 тис. грн, що складає 34,5%. Збільшення показника рентабельності на 4% доводить, що діяльність підприємства у 2006 році значно покращилась.
6. Організація та документування обліку фінансових інвестицій на ЗАТ „СК „Каштан”
Однією з умов правильного здійснення бухгалтерського обліку є наявність і достовірність первинних документів, оскільки саме вони відображають факт здійснення господарських операцій. На їх підставі здійснюються бухгалтерські записи у аналітичному та синтетичному обліку, від правильності яких залежить якість складання фінансової звітності.
Фінансові ресурси страхової компанії, які знаходяться в її розпорядженні, є сукупністю ресурсів, за рахунок яких виконуються зобов΄язання у разі настання страхового випадку та забезпечується нормальне функціонування компанії. Джерелами інвестиційних ресурсів ЗАТ Страхова компанія “Каштан” є:
-надходження страхових премій;
-власні засоби, які можуть використовуватися на протязі декількох років.
При інвестуванні вказаних засобів необхідно враховувати структуру та опимальний термін інвестування. При цьому необхідно виходити з того, що резерви є засобами срахувальників та у разі настання страхового випадку повинні вчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути більшим у порівнянні з внесками за надання страхової послуги. Активи страхової компанії повинні бути розміщені з урахуванням безпеки, прибутковості, ліквідності та диверсифікації[3].
Інвестиційна діяльність ЗАТ Страхова компанія “Каштан” підлягає певній інвестиційній політиці, яку підприємство формує самостійно виходячи з мети свого стратегічного розвитку і можливостей формування інвестиційних ресурсів (інвестованого капіталу).
Головною метою інвестиційної політики ЗАТ Страхова компанія “Каштан” є вибір і реалізація найбільш ефективних шляхів розширення його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку в довгостроковій перспективі.
ЗАТ Страхова компанія “Каштан” здійснює свою інвестиційну діяльність у відповідності з певними принципами, головними з яких є:
1. Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності у відповідності з розробленою стратегією розвитку. (Розробка напрямку цієї діяльності повинна підлягати меті та завданням стратегічного розвитку підприємства, товарну та регіональну спрямованість цього розвитку, зростання потенціалу та зростання ринкової вартості підприємства.)
2. Облік умов зовнішнього інвестиційного середовища та кон’юнктури інвестиційного ринку. (Здійснюючи інвестиційну діяльність ЗАТ Страхова компанія “Каштан” виходить з правових її умов у розрізі, окремих її форм, аналізу поточної кон’юнктури інвестиційного ринку, можливостей інвестиційної інфраструктури у регіоні своєї діяльності та інших факторів зовнішнього характеру, які визначають ефективність інвестиційного процесу.)
3. Визначення співвідношень різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду.(Функціональна спрямованість діяльності ЗАТ Страхова компанія “Каштан” визначає пріоритетною формою здійснення реальних інвестицій, які забезпечують процес постійного розвитку матеріально-технічної бази та технологічний процес. Однак, на окремих етапах розвитку виправдане здійснення і фінансових інвестицій. Така форма інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, сформованих до початку здійснення реального інвестування по відібраним інвестиційним проектам; у разі коли кон'юнктура грошового або фондового ринків дозволяє отримати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, ніж страхова діяльність в окремих сегментах ринку страхових послуг; у випадках наміченого "захоплення" інших підприємств перед товарною чи регіональною девесифікацією своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання значного пакунка їх акцій) та в ряді інших аналогічних випадків.)
4. Формування необхідного об'єму інвестиційних ресурсів, потрібних для здійснення інвестиційної діяльності. (Усі напрямки і форми інвестиційної діяльності ЗАТ Страхова компанія “Каштан” здійснюються за рахунок формованих ним інвестиційних ресурсів. Невеликі інвестиції здійснюються підприємством за рахунок власних фінансових ресурсів та запозичених коштів, сформованих в процесі поточної господарської діяльності. Реалізація великих реальних інвестиційних програм потребує тривалої аккуляції капіталу, призначеного до інвестування.
Формування інвестиційних ресурсів ЗАТ Страхова компанія “Каштан” покликане забезпечити невпинну інвестиційну діяльність в передбачених обсягах, найбільш ефективне використання накопиченого капіталу, а також його фінансову стійкість у довгостроковій перспективі. Воно передбачає
-планування потреб в цілому об'ємі інвестиційних ресурсів (у межах сукупної потреби в фінансових ресурсах на плановий період);
-визначення найбільш ефективних методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів;
-вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різноманітних джерел;
-оптимізацію структури джерел формування інвестиційних ресурсів.
5. Відбір найбільш ефективних об'єктів конкретного інвестування. (По кожному з напрямків інвестиційної діяльності у розрізі окремих форм інвестування повинні бути відібрані найбільш ефективні його об'єкти. З цією метою на інвестиційному ринку вивчається склад таких об'єктів (реальних інвестиційних проектів, грошових та фондових інструментів) та здійснюється оцінка припустимої їх ефективності.)
6. Формування інвестиційного портфеля підприємства на наступний період. (З переліку можливих об'єктів інвестування формується сукупний інвестиційний портфель страхової компанії. Таке формування ґрунтується на критеріях рівня ефективності, рівня інвестиційних ризиків та рівня ліквідності такого портфеля в цілому.)
Процес здійснення інвестиційної діяльності вимагає різного роду фінансових розрахунків пов'язаних з потоками грошових коштів в різні періоди часу. Головну роль в цих розрахунках відіграє оцінка вартості грошей в часі. Концепція цієї оцінки ґрунтується на тому, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку (рівня депозитного чи кредитного відсотків). Враховуючи, що інвестування являє собою тривалий процес, у практиці інвестиційної діяльності ЗАТ Страхова компанія “Каштан” часто доводиться порівнювати вартість грошей з початку їх інвестування з вартістю їх повернення у вигляді майбутнього прибутку, амортизаційних відрахувань, тощо (цей поворотний потік інвестиційного капіталу носить назву "чистий грошовий потік").
В процесі порівняння вартості грошових коштів при їх інвестуванні та поверненні використовують два основних поняття - майбутня вартість грошей та їх теперішня.
Майбутня вартість грошей являє собою суму вкладених в нинішній момент коштів, в яку вони перетворюються через певний період часу з урахуванням певної ставки відсотка. Визначення майбутньої вартості грошей зв'язано з процесом збільшення вартості грошових активів, які являють собою поетапне їх збільшення шляхом приєднання до початкового їх розміру суми відсотка (відсоткових платежів). Ця сума розраховується за так званою "відсотковою ставкою". В інвестиційних розрахунках ЗАТ Страхова компанія “Каштан” відсоткова ставка застосовується не тільки як інструмент збільшення вартості грошових засобів, а і як вимірник ступеню прибутковості інвестиційних операцій компанії.
Теперішня вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових засобів, приведених з урахуванням певної ставки відсотка (так званої дисконтної ставки) до нинішнього періоду. Визначення теперішньої вартості грошей пов'язано з процесом дисконтування їх вартості у часі, який являє собою операцію зворотну збільшенню при обумовленому майбутнім розміром грошових засобів. В цьому випадку сума відсотка (дисконту) віднімається із кінцевої суми (майбутньої вартості) грошових засобів.
Така ситуація виникає у тих випадках, коли необхідно визначити скільки грошових коштів необхідно інвестувати сьогодні для того, щоб через визначений період часу отримати заздалегідь обумовлену їх суму.
Страхова компанія “Каштан” в своєї діяльності здійснює фінансові та реальні інвестиції.
До фінансових інвестицій ЗАТ Страхова компанія “Каштан” належать:
- акції, а також інші цінні папери (облігації підприємств або державних і місцевих позик);
- кошти, які вкладені у статутний капітал інших підприємств на території України і за кордоном.
До реальних інвестицій ЗАТ Страхова компанія “Каштан” відносяться капітальні вкладення, які являють собою періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури підприємства. З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові і чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення – це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури, а чисті – витрати лише на розширене їх відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього з загального обсягу капітальних вкладень треба вилучити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.
За існуючою на ЗАТ Страхова компанія «Каштан» системою планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:
1) вартість будівельно-монтажних робіт;
2) вартість усіх видів устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;
3) інші капітальні роботи і витрати.
Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень.
Ціна будівельної продукції розраховується на підставі кошторисної вартості. Якщо фактичні витрати менше, ніж кошторисна вартість, то це означає, що підприємство отримає прибуток понад планових накопичень. Якщо ж підприємство допустить перевитрати, то прибуток буде менше кошторисної величини, і навіть можливе виникнення збитків.
Договірна ціна будівельно-монтажних робіт визначається як сума наступних складових:
ДЦ = ВМ + ОЗП + ЕМ + НВ + ПН,
де ДЦ – договірна ціна будівельно-монтажних робіт;
ВМ – вартість будівельних матеріалів;
ОЗП –основна заробітна плата;
ЕМ – вартість експлуатації будівельних машин і механізмів;
НВ – накладні витрати;
ПН -планові нагромадження.
Всі ці складові, за винятком планових нагромаджень, тобто величини прибутку, визначаються у відповідності з кошторисними нормативами і фактичними цінами ресурсів, а накладні витрати розраховуються у відповідності з державними будівельними нормами. Величина прибутку визначається у процентному відношенні до суми інших складових (6-10% у відповідності до державних будівельних норм). Враховуючи, що сума всіх складових, за винятком вартості матеріалів, яка являє собою додану вартість, маємо:
ДЦ = ВМ + ДВ,
де ДВ + ОЗП + ЕМ + НВ + ПН – додана вартість.
Під посиленням ринкових чинників у ціноутворенні мається на увазі надання можливості підрядникам договірного визначення за узгодженням із замовником розміру доданої вартості.
Облік будівництва розпочинається з відкриття об’єкту, який складається з наступних етапів:
- складання кошторису робіт;
- прийняття наказу на початок капітального будівництва (генеральний директор);
- наймання підрядників або призначення виконавців зі сторони працівників підприємства;
- складання підрядником “Акту приймання-передачі виконаних робіт” форма Ф-2, який повинні підписати: підрядчик, начальник цеха, та керівництво підприємства в особі заступника генерального директора;
- до форми Ф-2 обов’язково додається форма Ф-3 “Довідка про вартість виконаних робіт”.
При визначенні ціни використовуються показники кошторисної, планової (розрахованої з урахуванням конкретних умов) і фактичної (реально зформованої на будівельному майданчику) собівартості будівельно-монтажних робіт в залежності від умов договорів.
Договір на виконання підрядних робіт є основним документом, що забезпечує узгоджену діяльність учасників будівництва. Слід також ураховувати застосування особливого порядку оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковими контрактами.
Згідно п. 7.10. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “довгостроковий контракт” слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво або монтаж матеріальних цінностей, які будуть входити в склад основних фондів замовника або складові частини таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов΄язаних з будівництвом (технологічні та конструкторські роботи та розробки), при умові, якщо такий контракт не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання передоплати. Виконавець таких контрактів, самостійно визначає доходи та витрати, нараховані та понесені на протязі звітного періоду в зв΄язку з виконанням довгострокового контракту, використовуючи оціночні коефіцієнти виконання такого довгострокового контракту.
Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.
Доход у звітному періоді визначається добутком ціни контракту на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту. Витрати виконавця у звітному періоді визначається на рівні фактично нарахованих витрат, пов΄язаних з виконанням довгострокового контракту. Витрати та доходи, нараховані виконавцем довгострокового контракту на протязі звітного періоду, включаються у склад валового доходу та валових витрат у межах нарахованих сум.
Після завершення довгострокового контракту виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов΄язань, попередньо визначені ним за результатами кожного податкового періоду на протязі строку виконання такого довгострокового контракту, на підставі розрахунку фактичного коефіцієнту виконання довгострокового контракту як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат. Доход таких періодів визначається як добуток кінцевої договірної ціни об΄єкту довгострокового контракту на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.
Основи формування в бухгалтерському обліку страхової компанії “Каштан” інформації про фінансові інвестиції та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».
Згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю.
Аналітичний облік здійснюють за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном.
Інформацію про фінансові інвестиції розкривають у Примітках до фінансової звітності, в яких указують:
— балансову вартість фінансових інвестицій, включених до статті балансу «Довгострокові фінансові інвестиції, обліковані методом участі в капіталі інших підприємств»;
— фінансові інвестиції, включені до статей балансу «Інші довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні фінансові інвестиції» за собівартістю, за справедливою вартістю, за амортизованою вартістю;
— підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій;
— доходи і втрати від змін справедливої вартості фінансових інвестицій за звітний період;
— перелік асоційованих, дочірніх, спільних підприємств із зазначенням частки в капіталі та методів оцінки, які використовуються для обліку фінансових інвестицій.
Контрольний учасник спільного підприємства також розкриває інформацію про зобов'язання інвестиційного характеру в Примітках до фінансової звітності.
Цінними паперами, що відносяться до фінансових інвестицій, є облігації внутрішніх державних і місцевих позик, а також облігації, які випускають окремі підприємства, але які не дають права їх власнику на участь в управлінні підприємством.
Облігації можуть випускати підприємства всіх форм власності, об'єднання підприємств, акціонерні та інші товариства, не дають їх власникам права на участь в управлінні. Ці облігації можуть бути іменними та на пред'явника, вільно обертатися або з обмеженим колом обігу.
Акціонерні товариства мають право випускати облігації на суму не більш як 25% від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати усіх випущених акцій.
Облігації, запропоновані до відкритого продажу з наступним вільним обігом, повинні мати купонний лист.
Не допускається випуск облігацій підприємствами для відшкодування збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю.
Облігації всіх видів купуються громадянами лише за рахунок їх власних коштів. Підприємства купують облігації всіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків.
Усі цінні папери мають зберігатися у вогнетривких шафах, сейфах. За відсутності необхідних умов їх можна здати на зберігання до банку. Особливих умов зберігання потребують також чисті, незаповнені бланки чеків, квитанцій, трудових книжок тощо. Для контролю за їх збереженням ведуть окремий журнал, в якому розписуються особи, що отримали бланки суворої звітності, із зазначенням номера та серії бланка.
Матеріальна відповідальність за їх збереження покладається на касира або особу, яка виконує його обов'язки.
Усі цінні папери, що зберігаються в касі, описуються у відповідному реєстрі (книзі), який складають у 2-х примірниках: один — для касира, другий — для бухгалтерської служби. Записи в ньому ведуться за кожним видом цінного папера.
Таким чином, обов'язком бухгалтера є також робота з цінними паперами, а саме: забезпечення їх збереження, своєчасного пред'явлення при розрахунках, обліку фінансових результатів за операціями з ними. Для окремих підприємств (у страхових та інвестиційних компаніях, акціонерних товариствах, банках, фондових біржах тощо) робота з цінними паперами — їх основна діяльність, для інших — можливість отримання прибутків від господарського використання коштів.
