Облік інвестицій в асоційоване підприємство

Статті власного капіталу асоційованого підприємства «Барвінок»	На 1.01.06р.	На 1.12.2006р.	Зміни у власному капіталі
Статутний капітал	1000	1000	—
Резервний капітал	250	250	—
Додатковий капітал	300	360"	60
Нерозподілений прибуток	120	180"	60
Разом	1670	1790	120

 

Зростання додаткового капіталу обумовле недооцінкою необоротних активів.

У складі нерозподіленого прибутку на 31.12.2006 р. прибуток від реалізації страхової компанії складає 10 тис. грн.

Чистий прибуток за 2006 рік асоційованого підприємства складає 110 тис. грн., сума нарахованих дивідендів - 50 тис. грн.

Вартість фінансової інвестиції компанії в асоційоване підприємство «Барвінок», що відображається в обліку за методом участі в капіталі, складе 712 тис. грн.

Відображення операцій в журналі господарських операцій показане в табл. 2.7.

Якщо компанія володіє більш ніж 50% акцій іншої компанії, вважають, що інвестор володіє контрольним пакетом акцій і має можливість контролювати діяльність об'єкта інвестування, тобто приймати рішення з питань його фінансово-господарської діяльності.

Компанію інвестора розглядають як материнську компанію, а компанію, що є об'єктом інвестування, як дочірню. Інвестиції в дочірні підприємства відображаються за методом участі в капіталі або за собівартістю чи переоціненою вартістю.

Таблиця 2.7

Операції обліку інвестицій

Показники	Сума, тис. грн.	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
Балансова вартість інвестиції на 01.01. 2004 р.	668	141 «Інвестиції зв'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»	Х
Частка інвестора в чистому прибутку за 2004 рік (110-10)х40%	40	141 «Інвестиції зв'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»	721 «Доход від інвестицій в асоційовані підприємства»
Частка інвестора в дивідендах (50х40%)	20	373 «Розрахунки за нарахованими доходами»	141 «Інвестиції зв'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»
Частка інвестора в сумі збільшен-ня додаткового капіталу (60х40%)	24	141 «Інвестиції зв'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»	423 «Дооцінка активів»
Балансова вар-тість інвестиції на 31.12.2004 р.	712	141 «Інвестиції зв'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»	Х

 

Зміна оцінки цінних паперів відбувається шляхом створення резерву під знецінення цінних паперів.

При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись такі методи їх оцінок:

- за вартістю одиниці кожного цінного паперу (або одного виду);

- за середньою вартістю;

- за вартістю останніх за часом закупок (метод ЛІФО);

- за вартістю перших за часом закупок (метод Ф1ФО).

Як правило, методи оцінки ЛІФО та Ф1ФО використовуються організаціями, що є професійними учасниками ринку цінних паперів.

Акції, облігації та інші цінні папери оприбутковуються за купівельною вартістю. Пов'язана особа - особа, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім΄ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім΄ї фізичної особи вважаються: її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім΄ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Суму амортизації дисконту або премії нараховують одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що належить до одержання, і відображають у складі інших фінансових доходів або в складі інших фінансових витрат з одночасним збільшенням чи зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства і в спільну діяльність з утворенням юридичної особи на дату балансу відображають за вартістю, визначеною методом участі в капіталі, крім випадків, указаних в пунктах 17 і 22 П(С)БО 12.

Інвестиції, які обліковують методом участі в капіталі, на дату балансу відображають за вартістю, що визначається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об'єкта інвестування, крім тих, які є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій може збільшуватися або зменшуватися на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку за звітний період. Ці суми включають до доходів або втрат від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій може збільшуватися або зменшуватися на частку інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об'єкта інвестування за звітний період. Ці суми вилучають або включають у відповідні статті власного капіталу інвестора. Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об'єкта інвестування більша за відповідну статтю власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується нерозподілений прибуток або збільшується непокритий збиток. Зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображають у бухгалтерському обліку лише на суму, яка не призводить до від'ємного значення цих інвестицій. Фінансові інвестиції, які внаслідок зменшення їхньої балансової вартості досягають нульової вартості, відображають у бухгалтерському обліку в складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю.

Якщо інвестор продає активи або передає їх (як внесок до статутного капіталу) дочірньому, спільному, асоційованому підприємству, в складі фінансових результатів звітного періоду відображають лише ту частину прибутку або збитку, яка припадає на інших інвесторів. Суму прибутку або збитку від внеску чи продажу дочірньому, спільному, асоційованому підприємству, яка належить інвестору, включають до складу доходів або витрат майбутніх періодів. Такі суми визнаються прибутком або збитком інвестора тільки після продажу активів дочірнім, спільним, асоційованим підприємством іншим особам або в період амортизації одержаних чи придбаних необоротних активів.

Інвестор дочірнього, спільного, асоційованого підприємства відображає всю суму понесених збитків, якщо внесок або продаж свідчать про зменшення чистої вартості реалізації оборотних активів чи зменшення корисності необоротних активів.

Отже, якщо інвестор придбав активи у дочірнього, спільного, асоційованого підприємства, суму прибутку чи збитку об'єкта інвестування від цієї операції, що припадає на інвестора, відображають тільки після перепродажу цих активів іншим особам або в періодах амортизації придбаних необоротних активів. Збитки, що виникають внаслідок зменшення чистої вартості реалізації оборотних активів або зменшення корисності необоротних активів, відображають в період здійснення операції.

 

8. Шляхи удосконалення обліку та фінансових послуг на ЗАТ „СК”Каштан”

 

На підприємстві завжди функціонують паралельно декілька систем обліку, причому кожна з них узагальнює дані за окремими інформаційними потоками, але першоосновою всіх цих систем можна вважати саме бухгалтерський облік, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимір, базуються на інформації, отриманої з джерел бухгалтерського обліку.

Сама процедура підготовки та прийняття управлінських рішень вимагає двостороннього руху інформації. З одного боку, необхідні детальний аналіз "вихідних" інформаційних даних бухгалтерського обліку узгодження їх з плановими при врахуванні численних аспектів господарювання. З іншого - вже прийняте та передане на виконання рішення обов'язково потребує фактичного здійснення господарської операції з рухом фінансів, матеріальних та інших цінностей і відповідних проведень в бухгалтерському обліку.

В кожний момент часу підприємство знаходиться на стадії формування нових та виконання прийнятих (затверджених) управлінських рішень. Саме тут важливо додержуватися відомих принципів бухгалтерського обліку:

- обачності (застосовувати відповідні методи оцінки зобов'язань, активів, витрат та доходів);

- повного висвітлення (подавати повну інформацію щодо фактичних та потенціальних наслідків господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі);

- послідовності (незмінно додержуватися обраної облікової політики, за винятком окремих ситуацій, передбачених законодавством);

- безперервності(оцінку активів та зобов'язань здійснювати, передбачаючи, що діяльність підприємства буде продовжуватися в довгостроковому періоді) тощо.

Така практика з налагодженим зворотним зв'язком дає можливість управлінському апарату приймати рішення, які у кожний момент часу будуть гарантувати просування підприємства до поставленої мети.

Двосторонній зв'язок з обліком повинен служити не тільки контролю за виконанням цілей, але й створенню реальної основи для управління очікуваним розвитком.

Перехід економіки України до ринкових відносин зумовив потребу кардинальної модифікації не лише методології, а й організації бухгалтерського обліку згідно з міжнародною теорією та практикою. Таким чином на сучасному етапі розвитку економіки все більшого значення набуває вдосконалення засобів господарювання.

Особлива роль у рішенні цієї проблеми належить бухгалтерському обліку, на одній з систем спостереження, групування, узагальнення, аналізу інформації про господарську діяльність підприємства.

Перехід до ринкових умов господарювання обумовив виникнення нової концепції управління у фінансовому менеджменті, яка перейшла до нас із західної практики, - контролінг. Однією з основних передумов його виникнення та впровадження була і є необхідність системної інтеграції різних аспектів управління бізнес-процесами на рівні окремого підприємства. Саме контролінг забезпечує методичну та інструментальну базу для інтегрованої підтримки основних функцій менеджменту: планування, координування, контролю, обліку та аналізу, а також оцінки ситуацій для прийняття управлінських рішень. Але в той же час він являє собою лише інструмент фінансового менеджера, що не може забезпечити успіх підприємства без досвіду та відповідної кваліфікації управлінського персоналу.

Термін «контролінг» походить від англійського та перекладається, як «управляти», «регулювати», «контролювати», «наглядати» і «перевіряти». У найбільш широкому значенні слово контролінг означає «бути у курсі всього», тобто інформувати про події, консультувати, координувати та пропонувати управлінські рішення для реалізації цілей підприємства та задумів менеджерів.

З самого початку контролінг був тісно пов'язаний зі сферою обліку та фінансів, розглядався як основна функція фінансового менеджменту, а контролером був головний бухгалтер. Далі це поняття стали тлумачити більш широко. До функцій контролінгу почали відносити не тільки фінансовий контроль та оптимізацію використання фінансових ресурсів - на перший план почали виходити координація та узгодження виробничих проблем.

Управління підприємством охоплює не лише керівництво внутрішніми процесами. Менеджери потребують інформації про всі процеси, що прямо або побічно стосуються підприємства, її пошук та інтерпретація також є основними завданнями контролінгу. Перш за все це спостереження за ринком (збутом, заготівельною діяльністю, робочою силою, капіталом тощо).

Отже, контролінг, виходячи з поставленої генеральної мети, визначає цілі підприємства, виявляє в них суть, вимір та часові аспекти, отримує інформацію, оцінює можливі альтернативи та вибирає найоптимальніший варіант.

Система контролінгу, у першу чергу, “співпрацює” з усіма економічними видами діяльності підприємства, пов’язаними з виробництвом та реалізацією продукції. Практично вона відокремлена від соціальної сфери.

Контролінг виступає гарантом підтримки здатності керівництва координувати, реагувати та адаптуватися до постійних змін внутрішніх та зовнішніх умов з єдиним наміром - досягти поставленої мети.

Необхідно відзначити, що кожне підприємство самостійно має вирішувати питання щодо доцільності та можливості розмежування функцій, завдань і повноважень між менеджером і контролером. Це залежатиме від багатьох чинників, зокрема:

1) ступеня розвитку ринкових відносин у галузі;

2) розмірів підприємства та масштабів його діяльності;

3) прийнятої концепції економічного управління;

4) сформованої організаційної структури підприємства та бажання його керівництва здійснити її реформування відповідно до цілей розвитку тощо.

Водночас необхідно враховувати, що менеджер і контролер працюють у відособленій єдності. Це означає, з однієї сторони, що вони тісно співпрацюють між собою, з другої - кожен із них виконує специфічні функції та завдання.

Взагалі контролінг відповідає не тільки за розробку та впровадження інформаційних систем для планування, управління, перевірки тощо, а й за те, щоб надані цими системами дані були використані адекватно поставленим цілям. Таким чином, контролінг починається з підготовки ізольованих планів в підрозділах підприємства та продовжується координацією розділів загального (генерального) плану. Це означає відхід від розуміння процесу контролювання як окремої контролюючої одиниці.

Щодо місця контролера в організаційній структурі, то за кордоном відсутній єдиний підхід до цього питання. На американських підприємствах контролером досить часто виступає комерційний директор. Йому підпорядковані підрозділи та відділи фінансової і виробничої бухгалтерії, організації виробництва, страхування.

При створенні служби контролінгу слід враховувати, що контролер і головний бухгалтер постійно діють в рамках певного інформаційного простору. При цьому існують певні функціональні характеристики цих посад, які надають їм відповідного професійного забарвлення та визначають місце в організаційній структурі підприємства. Порівняльна характеристика функцій директора (контролера) та головного бухгалтера на ЗАТ Страхова компанія «Каштан» надається в табл. 4.1.

 

Таблиця 4.1