Загальна характеристика літератури повоєнного періоду

У цей час в літературі посилюється «ідеологічний» тиск на письменників: виходять постанови (що на певний час паралізували творчу енергію письменників), брутальним чином розглядаються персональні справи О. Довженка, М. Рильського, В. Сосюри та інших, звинувачених у «буржуазному націоналізмі», заборонялися твори: «Україна в огні» О. Довженка, «Любіть Україну» В. Сосюри, «Жива вода» Ю.Яновського, «Я – син Країни Рад» М.Рильського. Постійно поповнювалися радянські концтабори. Голод 1947 р.

В основному в центрі уваги повоєнної літератури переважало парадне зображення війни, а про ту ціну, якою дісталася перемога, майже не писалося. Значної шкоди завдала літературі та письменству теорія «безконфліктності», яка поширилась на рубежі 50-х років. Одірваність від реального життя, ігнорування боротьби з негативними явищами вимагало від митців зміни конфліктів: конфлікт у творі розгортався не між добром і злом, а між добрим і ще добрішим, що призводило до спотворення художніх характерів. Згубний вплив цієї теорії позначився на творах Ю.Збанацького, О.Копиленка, О.Корнійчука тощо.

Лише у грудні 1954 року, після смерті Сталіна, на ІІ Всесоюзному з’їзді письменників було засуджено концепцію «ідеального героя», появи теорії «безконфліктності» в літературі, реабілітовані (посмертно) репресовані (несправедливо) письменники.

У ІІ половині 50-х років найпопулярніший жанр – роман-епопея, де розглядається тема «людина і народ». Але творам з «робітничої» або «колгоспної» теми бракувало уваги до людської особистості. А в кінці 50-х років (у період тимчасового «потепління» в суспільстві) в літературі утверджується: проблемність, сміливе звернення до роздумів і переживань людини, суспільна роль особистості, жанр кіноповісті (О. Довженко).

Як бачимо, у ІІ половині 50-х років українська література виходить з-під влади диктату і терору у напрямі до гуманізму.

Мистецький український рух (МУР)

Друга хвиля еміграції постає на теренах Західної Німеччини. Представники української інтелігенції, які опинилися в еміграції, прагнули об’єднатися і налагодити видавничу діяльність. Восени 1945 року у Західній Німеччині був заснований МУР (Мистецький Український Рух), одним із ініціаторів створення якого був Ю. Шерех. До нього увійшли: Є.Маланюк, У. Самчук, І. Багряний, В. Барка, Т. Осьмачка, Ю. Клен, О.Лятуринська та інші. Невдовзі з’являється однойменний альманах, видання якого через фінансові проблеми були періодичними.

Метою об’єднання була консолідація відірваних від рідного ґрунту письменників під гаслом творення великої української літератури, що гідно репрезентувала б наш народ між вільними народами світу.

Важливою подією в театральному житті зарубіжжя стала діяльність у Нью-Йорку й Торонто театру-студії, яку очолили актори Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська, продовживши традиції «Березоля» виставами М.Куліша, української та зарубіжної класики.

У середині МУРу визрівала проблема щодо ідеологічного коріння й спрямування української літератури. Це з’ясувалося вже на І з’їзді МУРу, де У. Самчук порушив питання про «велику літературу», зосереджену на служінні національній ідеї. Там спалахнула літературна дискусія. З одного боку опинилися прихильники народної традиції в літературі (Іван Багряний), з іншого боку – «європеїсти» (Ю.Клен, М.Орест), які, враховуючи досвід М.Хвильового та інших, орієнтували письменників на європейську літературу. В результаті такого протистояння другі відділилися, а МУР припиняє своє існування (1949).

Висновки

Отже, українське письменство під час Другої світової війни придбало нові теми, загострення пристрастей. а загальний стиль у літературному житті диктувався вже створеними умовами. Післявоєнний період – це література в умовах сталінського режиму, з деформацією суспільного розвитку, жорстоким диктатом і терором. Але письменники зберегли певні резерви для поступу за нових обставин і можливостей, як тільки вона з’являться. Крім того, як уже зазначалося, українська література творилася і за межами України, відірваність від рідної землі, недостатньо близьке знання її проблем, послаблений дотик до специфічної атмосфери життя не могли так чи інакше не проявитися у творах письменників–емігрантів, але вони компенсувалися умовами індивідуальної свободи, можливостями художнього пошуку.

Контрольні запитання

1. Визначте основні теми й мотиви творів воєнних літ.