Пугач — захисник минувщини

• носій і захисник давніх демократичних порядків, традицій і звичаїв;

• дотримання козацького законодавства;

• підтримка демократичних порядків, рівності між людьми, со­ціальної справедливості;

• прагнення приборкати гнобителівнароду, обмежити владу панства, припинити урядову сваволю;

• «січовий дід» — своєрідний суддя.

Додаткова інформація про героя.

В образі «січового діда» Пугача втілено кращі запорозькі тра­диції. Він всюди бореться за правду: то з'являється з міщанами у світлицю Гвинтівки і вимагає повернути їм не по праву захоп­лені воли, то відшукує Кирила Тура, коли той порушив запороз­ькі звичаї, і вимагає судити його.

Під час покарання козака Тура він найсильніше б'є його києм. А після покарання «батько Пугач» прийшов на трапезу до Ки­рила, і то вже була велика честь усьому куреневі.

На Чорній раді Пугач активно підтримував Брюховецького, та коли побачив, що Брюховецький, захопивши гетьманську булаву, швидко виявив свою зневагу до старих запорожців, він рве стосунки з гетьманом, захищає демократичні запорозькі звичаї.

 

Цитатна характеристика (вибіркове читання).

• «На чім держиться Запорожжє, як не на давніх, предковіч­них звичаях? Ніхто й не скаже. Коли почалось козацьке ли­царство. Почалося воно ще за отих славних предків наших варягів, що морем і полем слави у всього світу добули».

• «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся».

• Пугач — Гвинтовці: «Нехай міщани дечим і поживились од козаків у польську заваруху, та вже і козаки почали тепер нагинати їм шиї справді по-шляхетськи. Засівши в їх магі­страти, в ратуші, старшина козацька орудує їх війтами, бур­мистрами і райцями, як чортяка грішними душами. Коли тобі полковник дав займанщину, то нехай воно так і буде; тільки не обіжай добрих людей, верни їм їх воли».

(законспектувати ІІІ ряду) Божий чоловік.

Бесіда за питаннями.

• Хто такий Божий чоловік у творі?

• Про що свідчить його зовнішність і портретна характерис­тика?

• Чому герой, збираючи гроші, не витрачав їх на себе, а вико­ристовував під час викупу козаків з неволі?

• Про що свідчить обізнаність Божого чоловіка у знахарстві?

• Чому на прикладі цього героя П. Кулішу вдалося розкрити на­родні ідеали гуманізму, мудрості, моральної досконалості?

• З чим пов'язано те, що Божий чоловік відмежував себе від інших бандуристів?

• Як трактували Т. Шевченко та П. Куліш роль народних спів­ців у суспільному житті, їхні взаємини з простим людом?

Портрет і зовнішність героя.

• сліпий старець;

• темний на очі;

• латана свитина і без чобіт;

• довга, до самого пояса, борода.процвіла сивинами.

Риси вдачі та характеру.

• високоморальний;

• щирий і безкорисливий;

• далекий від усього суєтного, мізерного, дріб'язкового;

• доброта і поважне ставлення до людей;

• індивідуальність, натхненність, патріотизм;

• духовний аристократизм;

• виявляє зверхність над народом, своїми моральними якостями вивищується над ним.

Герой і суспільство.

• національно зріла людина;

• натхненне виконання дум та історичних пісень;

• сум за долею України;

• допомога козакам лікувати їх рани;

• його сутність визначає дух, а не шлунок;

• «душа його жила не на землі, а на небі»;

• уславлює часи Хмельниччини;

• не відвідує чорну раду.

Цитатна характеристика (вибіркове читання)

• «Співаючи пісню од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі, наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить».

• «Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі».

• «Сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі, а ходив без проводиря: у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив по­вні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупав невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болі й замовляти усякі рани. Може, він помагав своїми молитвами над неду­жими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теє-то, за все поважали його козаки, як батька, і хоч би, здається, попро­сив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий».

• «Я в ваші чвари да свари не мішаюсь».

• «А більше мені не по нутру ота мізерна пиха, що розвелась усюди по Гетьманщині. Почали значні козаки жити на люд­ський кшталт із великої розкоші. І вже байдуже їм тепер ста­росвітські співи, що й людям у подобу. Дух мій не терпить сього!»

 

Додатковий матеріал (учнівське повідомлення)

Народні ідеали гуманізму, мудрості, моральної досконалості яскраво розкриті в образі сліпого бандуриста — Божого чоловіка. На сторінках роману він відзначається високою свідомістю, ро­зумінням подій, виявляє своє неприйняття щодо дріб'язковості, мізерності буденного життя.

Впевнено та незалежно тримається він і в присутності козаць­кої верхівки. Мовою народних дум розповідає він про події, сумує за долею України, славить часи Б. Хмельницького.

Але Божий чоловік відмежовує себе він інших бандуристів. Коли інші кобзарі не гребували нагодою дрібного заробітку під час чорної ради, то він не пішов туди.

П. Куліш знайшов новий і, безперечно, цікавий ракурс для змалювання образу народного співця. Божий чоловік не закли­кає народ до боротьби, як Шевченкові кобзарі, як зображує їх і народна традиція, а кличе до милосердя, доброти. «В мене,— каже,— одна дорога по всьому світу. Блаженні милостивії, яко тії помилувані будуть»,— відповідає він Шрамові на запитання, куди він ітиме.

 

Домашнє завдання: підготувати усну характеристику свого персонажа, використовуючи цитати з твору.