Збірка Павла Тичини «Сонячні кларнети» (1918; 1920; 1925)

Це збірка інтимної та пейзажної лірики. Тут поет намагається показати життєрадісні моменти існування людини, показати гармонію, злагоду у Всесвіті.

Тичина назвав так збірку тому, що коли він навчався у Чернігівській семінарії, то в оркестрі грав на кларнеті.

Час написання віршів, що ввійшли у збірку, був надзвичайно тяжкий для української літератури: Перша світова війна і громадянська війна, смерть І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського. На чорному тлі розрухи, депресії поява такої світлої книжки була подією.

Оскільки Тичина був музично обдарований та дуже добре малював, тому у його віршах поєднуються ці види мистецтва, тобто у творах поета багато пейзажів, багато звуків, руху.

Пейзажна лірика збірки

«Арфами, арфами»

Гімн весні. Настрій мрійливий, закоханість, меланхолійність. Прихід весни сприймається на звуковому рівні. Тут втілені надії молодого покоління.

Весна – відновлення природи, а у вірші це символ змін, які назрівають у суспільстві. Відчутним є передчуття тривог, випробувань, що постануть перед нацією, але разом з тим сподівання перемог.

Персоніфікація: обізвалися гаї, йде весна, думами переповнилась блакить

Епітети: арфи – золоті, голосні, самодзвонні4

весна – запашна, квітами – перлами закосичена;

плач – перламутровий;

Порівняння: поточки, як дзвіночки; блакить переповнилась думами, наче море кораблями.

Інтимна лірика П. Тичини

«Ви знаєте, як липа шелестить…»

Дуже простий текст, в напівнародному варіанті, немає якогось глибинного підтексту: гаї, зорі, спів солов’їв.

Змальовано настрій молодої людини, її замріяність, глибоке почуття.

Цікавим є рядок: «А солов’ї!..», саме в ньому виявляється така індивідуальна риса поезії Тичини, як недомовленість (від надміру почуттів). А ще поет дає змогу читачеві бути співавтором – додумати, доказати, довідчувати.

«О панно Інно, панно Інно»

Тичина любив Поліну Коновал – дочку українського письменника, але вона вийшла заміж за людину, ворожу українській культурі, і сама не раз негативно відзивалася про Україну. Але кохання до Полі було таким потужним, що не зміг її вгамувати навіть час. У Поліни була сестра Ганна (Нюся), яку за тодішньою модою вже в дорослому віці неофіційно перейменували в Інну. Ця Нюся – Інна палко і жертовно любила Тичину, навіть освідчилася йому в коханні, але не могла замінити собою сестру. Вірш «О панно Інно, панно Інно», очевидно, був написаний за гарячими слідами розриву з Поліною і після освідчення Інни. Звернення до дівчини дуже шляхетне, але в комуністичні часи Тичину переконали, що слово «панна» ображає радянських дівчат, і автор замінив його епітетами «люба» та «мила», хоча вірш від цього лише програв.

Герой у творі почувається самотнім. весна любові протиставляється снігам зради, покину тості. Вся перша строфа – песимістична. Останній рядок підкреслює космічний холод, який вбиває у душі героя все живе. Друга строфа присвячена безпосередньо Інні. Двоє закоханих мають спільну проблему: їхня любов не розділена. Але, розуміючи це, Тичина усвідомлює, що замінити кохану іншою неможливо. Велику роль у вірші відіграє займенник «Ви» з великої літери. Цим словом підкреслено шляхетне ставлення до дівчини, делікатність у стосунках, розуміння її трагедії.

Висновок:

Отже, центральний образ збірки – це світ, сповнений радісних звучань.

Тут поет намагається осмислити себе у всесвіті.

У збірці інтонація – піднесена, радісна.

У збірці Тичина показав природне вміння нанизувати ряд відмінних відчуттів: колір, звук, запах, дотик в одному образі.

Завдання 4

Запишіть у зошиті розгорнуті відповіді на питання.

(Розгорнута відповідь – це повна відповідь на питання.

Наприклад: Коли і де народився Павло Тичина?

Павло Тичина народився 27 січня 1891 р. у селі Піски на Чернігівщині).

1. Які таланти мав Павло Тичина?

2. Назвіть дві перші збірки поета? Чому вони вважаються найкращими в його творчості?