Усно опрацюйте теоретичний матеріал за темою «Життєвий і творчий шлях Павла Тичини»

Павло Тичина

1891 – 1967

    Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. у селі Піски на Чернігівщині. І був сьомою дитиною з тринадцяти. Усі діти в родині від природи мали унікальний слух, були дуже співучими. З семи років кожен із синів уже допомагав батькові у церкві, співав у церковному хорі.

    Початкову освіту Павло Тичина здобув у сільській школі.

    Після цього (1900 - 1917) навчався у бурсі, співав у різних хорах. 1907 – 1913рр. – навчання у Чернігівській духовній семінарії, де вчилися усі сини Григорія Тичини.

    З нього також був чудовий музикант, він грав на багатьох струнних і духових інструментах (гобой, кларнет). Дуже любив бандуру. Отже, в музиці і співі Тичина був справжнім професіоналом.

    Крім того, молодий Павло прекрасно малював, навіть готувався вступити до художньої Академії у Петербурзі, але не ступив тільки через те, що не було коштів поїхати до Петербурга на іспити. Саме за малюванням його і побачив Михайло Коцюбинський, помітив, познайомився, довідався, що юнак пише вірші й запросив до себе в гості. Там у присутності інших молодих поетів прочитав вірш «Розкажи, розкажи мені поле», чим до сліз зворушив самого Коцюбинського. Саме Коцюбинський радить юнакові послати свої вірші до журналу. У 1912 році з’являється у журналі вірш «Ви знаєте, як липа шелестить».

    Закінчивши семінарію, Тичина переїхав до Києва і поступив на економічний факультет Київського комерційного інституту, який не закінчив через І Світову війну.

1918р. – вийшла збірка «Сонячні кларнети», якою Тичина на весь світ прославився. Ця збірка стала сенсацією у літературному житті. Ця збірка відрізняється від інших збірок інших поетів тим, що Тичина заявив про себе, як про першого поета – оптиміста в українській літературі. У цій збірці в мажорному, веселому настрої передано поєднання людини і краси природи.

1919р. – у Києві встановилася Радянська влада. А у 1920 р. – вийшла збірка «Замість сонетів і октав», де вже помітний сум, туга, сумніви поета, а вже у збірці «Плуг» - основним почуттям є сумнів щодо свого призначення у світі. Поет відчуває наближення чогось неминучого й страшного.

У 20 – х роках Тичина вперше віч – на – віч стикається з системою як монстром. Заарештовують його брата – священика Євгена.

У 1923 р. – переїжджає до Харкова, де і видає останню художньо цінну книжку «Вітер з України». А потім виходили збірки, що абсолютно не мали і не мають літературної, художньої цінності: збірки «Чернігів», «Партія веде», «Сталь і ніжність», в яких були вміщені вірші, яких вимагала партія.

Після війни Тичина перебував на високих посадах. Як Міністр освіти України, він дбав про утвердження української мови у школах. Як науковець, сприяв розвитку української фольклористики, літературознавства. Був блискучим перекладачем, досконало знав багато мов, за що його шанували в інших країнах.

Помер – 16 вересня 1967 р. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

На сьогодні дві перші збірки Тичини є найкращими, оскільки в них розкривається справжній талант самобутнього поета, не схожого ні на кого іншого.  

Маючи дар співака, музиканта і живописця він став поетом. Можливо, вибір зумовився тим, що слово має здатність відтворювати світ всіма засобами: словом можна і змалювати, і озвучити, і розказати.