Прийоми формування звуковисотного слуху в музикально - ритмічних рухах

1. Діти сидять із заплющеними очима й визначають висоту звуків або пізнають інструмент по тембру. Відповіді учні дають за допомогою рухів - символів(наприклад, під низькі звуки «танцюють» ноги, під високі - кисті).

2. Учні встали Перший одержує великий м’яч. Якщо мелодія звучить у високому регістрі, то його передають через голову по колу, а якщо супровід побудований на низьких звуках м’яч від учня до учня перекочується між ногами;

Варіант (сидячи за партами): якщо чутний звук серед регістру, діти хлопають у долоні на рівні грудей, а високого - над головою.

Варіант (на імпровізацію): при зіставленні регістрів у музичному творі простої трьох частинної форми

«танцюють» при звучанні «прозорої мелодії», а коли музика звучить у середньому регістрі. Під імпровізацію рухів одного учня інший імпровізує ритмічний супровід на найпростіших музичних інструментах. Клас оцінює якість виконання такого творчого завдання.

3. Учень завдання намалювати крейдою на дошці напрямок руху почутої мелодії, потім два або три учні «малюють» його в повітрі на уявній дошці і зображують рухом.

Прийоми активізації ритмічного почуття в музично- ритмічних рухах.

1. Діти сидять у колі або за партами. Той, у кого - на чверть із крапкою перекидає його з руки в руку, а на половинну тривалість передає по колу або товаришу по парті. Спочатку це завдання виконується з деяким запізненням у часі, а потім точно відповідно до ритму музики яка звучить.

2. Учні вільно бігають по приміщенню під мелодію з яскраво вираженим гострим, пунктирним ритмом і взявшись за руки парами, кружляють, як тільки почують плавну, ніжну музику. Поява першої мелодії - сигнал до бігу. У цій вправі музичний матеріал спочатку виконує вчитель, а потім учні на найпростіших музичних інструментах.

3. Гра «Луна» у русі: повторення ритмічного мотиву спочатку ударами над головою, за спиною, потім притупуваннями з найпростішими рухами на місці або комбінуванням приплескувань із боків і притупувань.

4.  Учні одержують завдання, проплескати або проспівати ритмічний малюнок, переданий рухом. Спочатку виразний ритмічний мотив у русі показує вчитель, потім викликаний учень, а клас передає його ударами або клацанням пальців.

Прийоми формування уявлення про темп і агогіці в музично - ритмічних рухах.

1. Хотьбі й біг під музику різного темпу яку вчитель грає або співає.

2. Мимовільне змінення темпу в інсценуванні жартів, примовок.

3. Один з учнів «диригує» групою дітей при виконання добре відомої рухової вправи, перша частина якого представляє, наприклад легкі стрибки білченят по дереву, а друга - імітацію похитуючи важких гілок дерев після витівок білченят.

4. Передача в русі під музику прискорення і уповільнення: перехід від ходьби до бігу, від бігу до стрибків;можна, наприклад, передавати м’яч із рук в руки спочатку на близькій відстані.

5. Імпровізація під музику прискорення руху і зупинки, наприклад, автомобілі, паровоза, гойдалку, каруселі. Імпровізація сцени, гномики поспішають до дому, але підходячи до нього не бачать Білосніжку, тому сповільнюють крок і нарешті зупиняються розчаровані.

Прийоми формування уявлення про динаміку у музично - ритмічних рухах.

1. Перендати в рухах під музику динаміку: на піано рухатись на пальцях, на меццо форте - цілою стопою, на форте - щільно або відповідно динаміці міняючи довжину кроку (дрібний, середній, широкий).

2. У танцювальній імпровізації реагувати на зміну динаміки рухом пальців рук, голови, плечей. Наприклад на меццо «танцюють» кисті, а на форте - руки.

3. Передати в русі під музику крещендо і димінуендо: при ослабленні звучанні коло,яке утворюють учні, звужуються,а при посиленні розширюються.

4. Імпровізуючи танець квітів, учні передають зміни динаміки в музиці. Учитель використовує асоціації: квітка росте, цвіте, в’яне, або тягнеться до сонця зненацька гнеться під вітром.

Прийоми формування уявлення про спосіб звуковведення в музично- ритмічних рухах.

1. Учні сидять на килимі або стоять парами, у кожного м’яч або інший предмет. На стаккато б’ють м’ячем об підлогу, а при плавному звуковведенні - перекочують його з рук в руки.

2. Учитель тримає великий легкий м’яч: на стаккато вдаряє його об підлогу, на легато - креслить півколо в повітрі. Потім пропонує учням стрибати немов м’яч під уривчасту мелодію, а легато - рухатись плавно тимчасово виконувати руками м’які рухи зі сторони у бік.

3. Під плавну мелодію діти кружляють в парах, тримаючись за руки. На уривчасте звучання - опускають руки й легко ритмічно стрибають, поки не почують легато у звуковведенні. Для імпровізації вчитель використовує образні порівняння: горобець на землі стрибає й клює, а в повітрі літає;риба на сущі б’ється, а у воді плаває.

Прийоми формування уявлення про музичний синтаксис у музично — ритмічних рухах.

1. При ходьбі по колу (тримаючись за руки учні змінюють напрямок руху на кожну музичну фразу). Це завдання спочатку виконується разом із учителем під його спів, а потім під музичний супровід, але без підказки вчителя.

2. Діти сидять у колі. Викликаний учень рухається з м’ячем під музику у середині кола. Наприкінці фрази він передає м’яч наступній дитині.

3. Учень малює на уявній дошці «криву» фрази зі звучного музичного фрагменту. Важливо, щоб рухи учня відповідали темпу, характеру музики.

4. На дошці або на папері графічно зображені схеми музичних фрагментів, які будуть виконані учнями. Вони уважно слухають музику й вибирають до кожної п’єси відповідну схему, а потім придумують свою танцювальну імпровізацію.