2020-08-05
68
Наприклад: осінь (око, мило, ніс) – чітка, виразна вимова звука [о]. Правило: звук [о] переважно вимовляється чітко й виразно в будь-якій позиції. Ненаголошений [о] перед наголошеним складом з [у] може вимовлятися з незначним наближенням до [у]. Наприклад, [зоузу/ л/ а ]. У словах іншомовного походження такого наближення не відбувається. З найменшим нахилом до [у] вимовляється звук [о] перед наголошеним [і]. Наприклад, [гол/ іўка].
Власний приклад: воля, доля, ожина.
1. [/] – м’якість приголосного позначається скісною вгорі біля м’якого приголосного.
М’якими можуть бути такі приголосні:
[д/], [т/], [з/], [с/], [ц/], [л/], [н/], [р/], [дз/]. Буква й відповідає завжди м’якому [j] або [й]. Біля [й] скісна рисочка не ставиться.
2. [’] – пом’якшення перед і, рідше перед я, ю, є:
– губні [б’],[п’],[в’],[м’],[ф’]:
вісім [в’і́с'і м], Вятка [в’а́ т к а], пюре [п’у р е́];
– шиплячі [ж’], [ ч’],[ш’], [дˆж’]:
жінка [ж’і́ н к а ], чільний [ч’і́л'н и й];
– задньоязикові [г’], [к’], [х’]:
кібець [к’і́ б е ц'], хірург [х’ і р у́ р г];
– глотковий [ґ’]:
гігант [г’ і г а́ н т],гігієна [г’ і г’ і й е́ н а].
|
|
|
3. Усі сонорні приголосні – дзвінкі:
[м ], [ в], [ н] – [ н/], [ л] – [ л/], [ р] – [ р/], [ й]/
4. При вимові відбувається спрощення в групах приголосних:
| нт + ст→ [ нст ] | студе́нтство [ студе́нство ] |
| нт + ськ→[ н'с'к ] | студе́нтський [ студе́н'с'киĭ ] |
| ст + ськ→[ с'к ] | туристський [ тури́с'киĭ ] |
| ст + ц'→ [ с'ц' ] | арти́стці [ арти́с'ц'і ] |
| ст + ч→ [ шч ] | невістчин [ неив’і́шчин ] |
| ст + д → [ зд ] | шістдесят [ ш’іздеис'а́т ] |
| ст + с→ [с:] | шістсот [ ш’іс:о́т ] |
5. Зміни приголосних [ в ] – [ ў ] та [ й ] – [ ĭ ] залежать від їх позиції щодомісця в слові і складі:
* на початку складу перед голосним – [в], [й]:
вітер [в’і́тер], їжак [йіжа́к],бувати [бува́ти];
* [ў] нескладовий пишемо в транскрипції, коли в стоїть на початку слова перед буквою, що позначає приголосний звук:
вчора [ўчóра]; взнати [ўзна́ти];
коли в стоїть у кінці слова після букви, що позначає голосний звук:
впав [ўпáў], лев [леў],
коли в стоїть усередині слова після букви, що позначає голосний звук, перед буквою, що позначає приголосний: завтра -
[зáўтра], ставте [ста́ўте],
* [ĭ] нескладовий пишемо в транскрипції, коли
· й стоїть у кінці слова після букви, що позначає голосний звук: дай - [дáĭ];
· і стоїть після букви, що позначає голосний звук, перед буквою, що позначає приголосний, усередині слова:
чайний [чáĭниĭ], хвилюйся [хвиел'у́ĭс'а].
Явище переходу звуків [ в ] та [ й ] пов'язане з прагненням до милозвучності й полегшення вимови. Часом цей перехід відбувається повністю та відбивається на письмі. Це явище відоме як чергування у – в та і – й.
|
|
|
ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК
Лексикологія– розділ мовознавства, що вивчає лексику (словниковий склад мови).
Фразеологія – наука, яка вивчає стійкі словосполучення (фразеологізми).
Мотив існування слова – його здатність виражати значення, передавати конкретний сигнал для співрозмовника. Це – фактичне, інформаційне наповнення слова, його лексичне значення. Воно буває:
номінативним, яке полягає у здатності слова називати об’єкти дійсності. Таке значення мають не всі слова;
конотативним – це емоційно-експресивні, оцінні, стилістичні «додатки» до основного, номінативного значення. Це значення мають лише образні, емоційно-забарвлені лексичні одиниці;
контекстуальним – воно виникає лише тоді, коли слово перебуває в цілісному тексті, і текст може нам підказати, яке зі значень, зафіксованих у словнику, має це слово в даному випадку.
