Висновки до I-го розділу

Аналіз наукової та методичної літератури показав, що існують суперечливі підходи відносно до побудови процесу з фізичного виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи у поза навчальний час та розвитку фізичних якостей у дітей цього віку.

Статистичні дані захворюваності дітей свідчать про тенденцію погіршення стану їх здоров’я. Причинами тому є нераціональне харчування, загальне перевантаження учнів навчальними заняттями, недостатня рухова активність, низька ефективність навчально-виховного процесу з фізичного виховання та позаурочної фізкультурно-оздоровчої роботи, а також недостатня популярність здорового способу життя серед населення України.

 У сучасних умовах спостерігається зниження стану здоров’я дітей. Серед найбільш виражених захворювань домінують хвороби органів дихання, нервової системи, вроджені аномалії. Серед причин такого стану особливе місце займає забруднення навколишнього середовища, незбалансоване харчування, шкідливі звички батьків, недостатня рухова активність.

 Основні закономірності росту й розвитку дітей і підлітків, стан їхнього здоров’я і особливості рухової підготовленості визначають вибір педагогічних прийомів впливу на організм учня залежно від конкретних завдань навчально-виховного процесу.

 Відомо, що навіть при якісному проведенні уроків їх безпосередній вплив на фізичний розвиток учнів недостатній, тому необхідно додатково впроваджувати позаурочні заняття з хортингу, який значною мірою буде впливати на фізичний розвиток та на  залучення дітей до занять фізичною культурою.

 Однак відомо і те, що рухова активність школярів не повинна бути надмірною. Треба уникати надто великого обсягу фізичного навантаження, тому що енергетичні ресурси в значній мірі втрачаються на пластичні процеси, а інтенсивна й тривала робота м’язів вимагає також величезних енергетичних затрат. Тому важливо співпрацювати вчителям фізичної культури із тренерами хортингу.

РОЗДІЛ ΙΙ

МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Методи дослідження

Для вирішення поставлених задач використовувалися наступні методи дослідження:

1 вивченнята аналіз літературних джерел

2 педагогічні методи (педагогічний експеримент, педагогічне тестування)

3  антропометрія

4 фізіологічні методи (пульсометрія, спірометрія)

5 методи математичної статистики

2.1.1 Вивчення та аналіз літературних джерел. Аналіз та узагальнення науково – методичної і спеціальної літератури проводилися з урахуванням багатопланності досліджуваної проблеми.

Особливу увагу приділили досліджуванню стану проблеми організації фізичного виховання молодших школярів в системі позаурочних занять з хортингу. Було проаналізовано 60 джерел.

2.1.2 Педагогічні методи дослідження. Із педагогічних методів дослідження використовувалися: педагогічне тестування та педагогічний експеримент.

Педагогічне тестування полягало в проведенні рухових тестів, за результатами виконання яких визначався рівень досягнутих якостей дітей.

Човниковий біг (4х9 м). Застосовувався для оцінювання спритності.

Вимірювання здійснювалось у секундах з точністю до 0,1 с.

Нахил тулуба вперед з положення сидячи. Застосовувався для оцінювання гнучкості. Вимірювання здійснювалось у сантиметрах з точністю до 1 см.

Динамометрія. Застосовувався для оцінювання сили. Вимірювання здійснювалось у кілограмах з точністю до 1 кг.

Біг 30 м. Застосовувався для оцінювання швидкості. Вимірювання здійснювалось у секундах з точністю до 0,1 с.

Педагогічний експеримент.

Метою педагогічного експерименту було виявлення ефективності розробленої програми для занять з хортингу. Для проведення заняття була сформована група із 19 учнів (хлопці 7 – 9 років). Тривалість дослідження складала 3 місяці.

 

2.1.3 Антропометричні методи дослідження. Антропометричні виміри проводилися з метою визначення морфологічного статусу піддослідних. Вимірювалися наступні показники: довжина тіла, обхват грудної клітини.

Довжина тіла вимірювалася ростометром (см) з точністю до 1см за висотою верхушечної точки над підлогою [44].

Маса тіла визначалася у кілограмах за допомогою медичних вагів, забезпечуючи точність вимірів до 1кг. Для виміру маси тіла школярів молодших класів використовують ваги медичні.

Вимірювання обхватних розмірів різних частин тіла проводилися сантиметровою стрічкою в сантиметрах.

Обхват грудей: стрічка проходить позаду під нижніми кутами лопаток, спереду – по верхньому краю молочної залози. Обхват грудей вимірювався в проміжковому стані.

2.1.3 Фізіологічні методи дослідження. Фізіологічні методи дослідження використовувалися для оцінки функціонального стану організмів піддослідних та їхньої фізичної працездатності.

Функціональний стан вивчався за показниками частоти серцевих скорочень в умовах спокою, життєву ємкісті легень.

ЧССсп вимірювали пальпаторним методом на запясті. Нормативи представлені у таблиці [2.1].

Життєву ємкісті легень вимірювали спірометром. Нормативи представлені у таблиці [2.2].

Нормативи ЧССсп у дітей (А. Г. Хрипкова та ін., 1990)

Табл.2.1

Показник	Вік, років
	7	8	9
ЧСС, за 1хв.	92	90	88

 

Шкала оцінки життєвої ємності легень (за М.М; Безруких та ін., 2002), мл.

Табл.2.2

Стать	Вік, років
	4	5	6	7	8	10	12	15	17
Хлопчики	1200	1200	1200	1400	1440	1630	1975	2600	3520
Дівчатка	900	1000	1100	1200	1360	1460	1905	2530	2730

 

Функціональна проба із 20 присідань.

Рівень функціонування серцево-судинної системи найбільш наочно визначається при розгляді пристосувальних механізмів організму до виконання фізичних навантажень.

Проведення проби. Обстежуваний сідає біля стола ліворуч від спортивного лікаря, на ліве плече йому закріплюють манжет, він кладе руку на стіл долонею догори. Через 5-10 хв відпочинку визначають ЧСС і АТ. Після цього обстежуваний, не знімаючи манжети, встає і виконує 20 глибоких присідань за 30 с, під час яких руки витягуються вперед. Далі у положенні сидячи визначають ЧСС у перші 10 с відпочинку, а потім вимірюють АТ (на це витрачається 30-40 с). Починаючи з 50-ї секунди знову підраховують ЧСС закожні 10 с до відновлення її до вихідного рівня, після цього знову вимірюють АТ.

Результати оцінюють на основі аналізу реакції ЧСС і АТ на навантаження, а також за характером і часом їх відновлення до початкового рівня. Нормальною реакцією вважається прискорення ЧСС на 50-70 % Більші навантаження свідчать про нераціональну реакцію системи крові на навантаження. При оцінці реакції АТ враховується зміни систолічного, діастолічного і пульсового тиску. У нормі АТ систолічний збільшується на 15- 20 %, АТ діастолічний – знижується на 20-30 %. При підвищені систолічного і діастолічного АТ збільшується на 30-5 %, при більших навантаженнях збільшення пульсового АТ виражено більше. Зменшення АТ після проби свідчить про нераціональну реакцію АТ на фізичне навантаження.

2.1.4 Методи математичної статистики. Для обробки результатів дослідження були використані загальноприйняті методи математичної статистики. Для кожного з досліджуваних показників розраховувалися середні значення, середньоквадратичні відхилення.