Групування за стадіями

 

Стадія 0	Тis	N0	M0
Стадія I	Т1	N0	M0
Стадія II	Т2, Т3	N0	M0
Стадія III	Т4	N0	M0
	Будь-яке Т	N1	M0
Стадія IV	Будь-яке Т	Будь-яке N	M1

Лікування раку шкіри

 

У разі базальноклітинного раку шкіри використовують електроекцизію, близько- фокусну променеву терапію, висічення пухлини та кріотерапію.

Для I i II стадії раку шкіри, який локалізується на тулубі і кінцівках застосовують як променевий так і хірургічний методи лікування. При лікуванні раку шкіри обличчя надається перевага променевій терапії у вигляді близькофокусної рентгенотерапії (сумарна доза 30-60 Гр.). При I та II стадіях раку шкіри можливе застосування кріодеструкції, лазерної терапії, цитостатичного лікування у вигляді мазей (омаїн, фторурацил).

 

Мал. 7.16. Апарат для кріохірургії «Кріо-Пульс»	Мал.7.17. Кріохірургічне лікування раку шкіри
Мал. 7.18. Базаліома шкіри до і після кріохірургічного лікування

 

 

Хірургічне лікування включає висічення пухлини з проведенням розрізу на відстані 2-3 см від краю пухлини, з видаленням у єдиному блоці тканин підшкірної жирової клітковини і фасції, з можливим застосуванням первинної шкіряної пластики.

Для раку шкіри III стадії застосовується комбіноване лікування, коли після проведення променевої терапії виконується хірургічне втручання. Наявність збільшених реґіонарних лімфатичних вузлів з підозрою на метастази і явних метастазів вимагає проведення лімфаденектомії у реґіонарній зоні. При екзофітних пухлинах можливе застосування електрохімічного лізісу пухлини з реґіонарною хіміотерапією або наступним променевим лікуванням (Мал. 7.19-21).

 

	Мал. 7.19. Апарат для електрохімічного лізису “ECU-300”
a	b	c
Мал. 7.20. Екзофітний рак шкіри щоки: а - до електрохімічного лізісу, b - під час лізісу, і c - після лікування. (Запорізький обласний клінічний онкодиспансер)

 

 

При IV стадії застосовується дистанційна гамма-терапія і якщо є технічна можливість - хірургічне втручання з резекцією кістки та первинною шкіряною пластикою. Ампутація кінцівок виконують при поширених пухлинах, коли можливість збереження кінцівки повністю виключена. Інколи можливе застосування хіміотерапії блеоміцином та ін.

 

Профілактика

Профилактика раки шкіри в основному полягає в обмеженні дії на організм УФ випромінювання сонця, а також в запобіжних заходах у осіб, що мають професійні шкідливості. Потрібно уникати тривалого контакту з прямими сонячними променями, користуватися сонцезахисними засобами.

Так само слід приділяти особливу увагу діагностиці і лікуванню передракових захворювань - дискератозов, вовчаку, виразок, що тривало не гояться, і усуненні обширних рубців.

 

Прогноз

 

У ранніх стадіях розвитку процесу прогноз сприятливий. Повне вилікування настає в 80-100% випадків.

 

 

МЕЛАНОМА ШКІРИ

 

Меланома - це злоякісна пухлина нейроектодермальної природи (деякими авторами вона розглядається як представник новоутворень APUD-системи). Перші відомості про пігментні злоякісні пухлини відносяться до часів глибокої давнини. Вони згадуються Гіппократом і у папірусі Ебера. Встановлено, що вони існували 2400 років тому, що підтверджується дослідженнями мумій інків із Перу. У 1650-1760 роках з’являються згадування і в європейській літературі. Як самостійне захворювання меланому вперше у 1806 році описав французький лікар Рене Лаєнек. Термін «меланома» був запропонований у 1838 році Carswell.

Захворюваність на Україні складає 5,8 випадків на 100 тис. населення (2008 р.). Вона є приблизно однаковою у чоловіків і жінок. Зустрічається у будь-якому віці, включаючи дитячий. В основному це захворювання молодих людей (середній вік біля 45 років).

Кількість зареєстрованих нових випадків щорічно підвищується. За даними ВООЗ, щорічно у всьому світі реєструється приблизно 48 000 смертей, пов'язаних з меланомою. Співвідношення померлих чоловіків та жінок – 1:1,2.
       У 2005 р. у США зареєстровано 59580 нових випадків меланоми і 7700 смертельних випадків, обумовлених цією пухлиною. У програмі SEER (The Surveillance, Epidemiology, and End Results) наголошується, що захворюваність меланомою зросла на 600 % з 1950 по 2000 рр.

Найвищий рівень захворюваності на меланому у світі спостерігається в Австралії та Новій Зеландії: 37,7 випадків на 100 тис. населення серед чоловіків і 29,4 випадків на 100 тис. населення серед жінок (2002).