Хіміотерапія раку ободової кишки

Спеціальне медикаментозне лікування раку ободової кишки хіміопрепаратами набуває широкого використання. Перший крок щодо використання хіміотерапії для лікування КРР зробили Heidelberger C. et al. [1957] які синтезували 5-фторурацил. Цей препарат застосовувався як перорально, так і внутрішньовенно. При лікуванні метастазів КРР у печінку 5-фторурацил був ефективним у 15-17% при пероральному застосуванні, і у 32-40% хворих при внутрішньовенному [Блохін М.М., 1984].

Для підсилення ефекту 5-фторурацилу запропоновано сумісне використання препаратів, які модулюють його дію. Модулююча дія була виявлена у фоліната кальцію, метатрексату та левамізолу. Створення схем ХТ з використанням модуляторів дії сприяло підвищенню ефективності лікування РОК. У 1989 році в амеріканській клініці Mayo була розроблена схема болюсного введення фторурацилу 500 мг/м2 з лейковорином 200 мг/м2 на протязі перших 5 днів 4-недільного циклу. Ця схема була «золотим стандартом» паліативного лікування КРР до останнього часу

Основною причиною стримування поліхіміотерапії (ПХТ) є недостатньо висока чутливість раку даної локалізації до хіміопрепаратів. Але пошуки ефективних методів консервативного лікування тривають і в останні роки з¢явились повідомлення про ефективність наступних препаратів: мітоміцин С, поліплатилен, адріабластин, фторафур, цисплатин, блеоміцин, метотрексат. Використовується медикаментозне лікування після радикальної операції для впливу на клітинні елементи пухлини, що, можливо, залишились в організмі. Доведено доцільність проведення і неоад’ювантної поліхіміотерапії. Вважають, що ефективність ПХТ названими препаратами досягає 50%.

Застосування ад’ювантної хіміотерапії, за даними літератури, дає наступні переваги при (N+):

• знижується на 35 -40% ризик розвитку рецидиву захворювання;

• знижується на 22 -33% ризик смерті від РОК;

• підвищується на 12–15% абсолютна виживаність хворих.

У Західній Європі і США близько половини хворих на рак ободової кишки III стадії вже натепер отримують післяопераційну ад’ювантну хіміотерапію, яка, на загальну думку, має бути почата протягом перших 5-ти тижнів після операції.

Важливим моментом підвищення ефективності комбінованого лікування раку ободової кишки є застосування біотерапії –моноклональних антитіл і аутологічних вакцин. За деякими повідомленнями вакцинотерапія, дозволяє збільшити безрецидивну виживаність в 1,59 рази, а загальну – в 1,45 рази. Серйозним недоліком методу є висока вартість вакцин, обумовлена необхідністю індивідуального приготування вакцини для кожного хворого.

Дуже перспективним є застосування моноклональних антитіл. Зокрема, застосування едреколомаба дозволило достовірно збільшити показники загальної і безрецидивної виживаності хворих. Останніми роками арсенал хіміопрепаратів, що показали ефективність при РОК, поповнився низкою нових цитостатиків: специфічним інгібітором тиміділат-синтетази - ралтитрексидом (томудекс), інгібітором топоізомерази I - иринотеканом (кампто), платиновим аналогом третього покоління – оксаліплатином (елоксатин), селективним фторпиримідіном, що активується пухлиною – капецитабіном (кселодою) і комбінованим препаратом фторафура і урацила, - УФТ. Ефективність цих препаратів в даний час активно вивчається і в монорежимі і в різних комбінаціях.

Основним показником якості діагностики та лікування раку ободової кишки є частота охоплення радикальним лікуванням хворих є виявленою патологією. В Україні у 2004 році частота спеціального лікування раку ободової кишки склала 63,1% серед виявлених хворих, з них тільки хірургічне лікування отримали 70,2%, комбіноване або комплексне – 24,8%.

Віддалені результати лікування

Віддалені результати лікування залежать від макроскопічної форми раку, стадії, гістологічної структури, ступеня диференціювання пухлини. Як і при інших солідних пухлинах, виживаність при РОК, насамперед, залежить від стадії захворювання - раннє виявлення пухлини супроводжується 15-кратним збільшенням показників виживаності у порівнянні з поширеними стадіями.

Ранній рак товстої кишки, що локалізується в межах слизової оболонки, є практично виліковним захворюванням – п'ятирічна виживаність після ендоскопічного видалення пухлини перевищує 95%.

В даний час в розвинених країнах рівень п'ятирічної виживаності хворих раком ободової кишки з моменту встановлення діагнозу не перевищує 50%. Тривалість життя прооперованих хворих прямо корелює з поширеністю пухлини. За даними М.М. Фульмеса, якнайкращі результати хірургічного лікування у хворих з блюдцеподібним раком ободової кишки: 5-річна виживаність складає 92,5%, 10-річна – 84,1%; з ендофітним раком 5-річна виживаність – 66,5%, 10-річна – 52,2%. При поразці слизистого і підслизового шару 5-річна виживаність досягає 85,3%, 10-річна – 77,4%. При проростанні всіх шарів, відповідно – 62,8 і 59,5%. При одиничних метастазах в печінку (один-два вузла в частці) тривалість життя іноді досягає 7 років, але, в середньому, складає 30 місяців. При множинних метастазах в печінку після паліативних операцій хворі живуть в середньому 7,6 місяців, а максимально – до 14 місяців.

Після радикальних операцій 5-річна виживаність складає 79,5%, 10-річна – 71,2%.