Основними завданнями диспансерного спостереження (моніторингу) хворих на рак ободової кишки після первинного лікування є:
• своєчасне виявлення рецидиву захворювання або віддалених метастазів;
• раннє виявлення первинних метахронних пухлин ободової і прямої кишки (приблизно у 5% хворих в подальшому розвиваються нові первинні пухлини в ободовій кишці і значно частіше аденоматозні поліпи);
• раннє виявлення пухлин інших локалізацій (рак молочної залози, тіла матки або яєчників);
• корекція способу життя і післяопераційних функціональних порушень травлення.
Приблизно у 80% випадків рецидиви і віддалені метастази пухлини з'являються в перші 3 роки після оперативного лікування, тому моніторинг хворих в цей час має бути особливо ретельним. Найбільш часто віддалені метастази при раку ободової кишки спостерігаються в печінці, заочеревних лімфатичних вузлах і легенях (38–60%).
Рутинне обстеження включає опитування хворого, клінічний огляд, включаючи пальпацію периферичних лімфатичних вузлів і живота, а також визначення у сироватці рівня раковоембріонального антигену (РЕА).
|
|
Вважається, що на основі визначення (РЕА) можна запідозрити розвиток рецидивів і метастазів РОК приблизно за 6 місяців до появи перших клінічних симптомів. Клінічно за значуще вважається підвищення рівня РЕА в 3–4 рази, причому ступінь підвищення залежить від об'єму пухлинної маси в організмі. Клінічна значущість змін інших пухлинних маркерів в даний час нічим не підтверджена.
Підвищений рівень РЕА визначається у 78% при метастазах в печінку, у 75% при метастазах в заочеревні лімфовузли, у 42% при легеневих метастазах.
Незначне підвищення РЕА може спостерігатися також при деяких інших станах:
· виражена непухлинна патологія печінки;
· вагітність;
· запалення (включаючи шлунково-кишковий тракт);
· травми;
· інфаркт міокарду;
· колагенози;
· ураження нирок;
· куріння.
Є повідомлення, що швидке підвищення рівня РЕА є поганою прогностичною ознакою, тому спочатку після операції рекомендується визначати рівень РЕА щомісячно. В той же час, ряд авторів вважає, що такий інтенсивний моніторинг тільки нервує хворого, оскільки РЕА не має 100% чутливості і у третини хворих прогрес пухлини може не супроводжуватися підвищенням його рівня.
Питання про частоту і доцільність виконання в рамках моніторингу колоноскопії і/або іригоскопії з подвійним контрастуванням залишається спірним. На думку більшості фахівців їх рекомендують робити кожні 2 роки.
Схема моніторингу хворих, на РОК в післяопераційному періоді представлена нижче.
Метод обстеження | Частота обстеження |
Лікарський фізикальний огляд | 1-2 роки - через 3 - 4 місяці; 3, 4, 5 роки – раз на півроку; у подальшому – раз на рік. |
УЗД печінки | 1-2 роки - через 3 - 4 місяці; 3, 4, 5 роки – раз на півроку; у подальшому – раз на рік. |
Визначення рівня РЕА | 1-2 роки - через 3 - 4 місяці; 3, 4, 5 роки – раз на півроку; у подальшому – раз на рік. |
Колоноскопія | Раз на два роки; при високому ризику рецидиву – кожні 6 місяців протягом перших 2 років. |
Рентгенографія грудної клітки | Щорічно |
Клінічне обстеження, комп'ютерна томографія, сканування скелета. | При виявленні ознак рецидиву наявності скарг, підвищенні РЕА. |
|
|
За відсутності ознак прогресії захворювання необхідно продовжувати спостереження за хворим з вказаною частотою.
Якщо в результаті ретельного обстеження ознаки пухлинного росту не виявляються, то хворий підлягає ретельному спостереженню з повторним визначенням рівня РЕА через 1–2 мес і обстеженням. Підвищення рівня РЕА без відповідного підтвердження прогресу пухлини з визначуваними вогнищами (фізикальне обстеження, рентгенографія грудної клітки, УЗІ черевної порожнини, комп'ютерна томографія черевної порожнини, сканування кісток) не може бути підставою для проведення протипухлинного лікування.
Література:
1. V.T.De Vita, Jr., S.Hellman // Cancer. Principles and Practice of Oncology. 5th Edition.– USA.– 1996.– 3125 p
2. Армитаж Н. Рак толстого кишечника: современный подход к ведению больных // Лечащий врач. – 1998. - №1. – С.16-19.
3. Рак ободочной и прямой кишки/ Под ред. В.И. Кныша.- М.: Медицина, 1997.- 304 с.
4. Garcia M., Jemal A., Ward E M et al. Global Cancer Facts & Figures 2007. Atlanta, GA: American Cancer Society. 2007.
СПЕЦІАЛІЗОВАНІ САЙТИ:
- Рак ободової кишки
http://www.cancer.gov/cancerinfo/pdq/treatment/colon/ healthprofessional/
Рекомендації щодо лікування раку ободової кишки (PDQ).
- Рання діагностика колоректального раку
http://www.cancer.gov/cancerinfo/pdq/screening/colorectal/ healthprofessional/
Рекомендації з ранньої діагностики та скринінгу колоректального раку (PDQ).
- Профілактика колоректального раку
http://www.cancer.gov/cancerinfo/pdq/prevention/colorectal/ healthprofessional/
Рекомендації з профілактики колоректального раку (PDQ).
Розділ 14
РАК ПРЯМОЇ КИШКИ
Рак прямої кишки складає 4-6% від всіх злоякісних пухлин і є самою частою локалізацією пухлин товстого кишечнику - 75%. В структурі онкозахворюваності він посідає 6 місце. Щорічно цією патологією захворюють 500 – 600 тисяч чоловік. В даний час в світі живуть більше 3,5 млн. хворих на РПК.
За останні 10-15 років захворюваність на рак прямої кишки збільшилась у 2,5-3 рази і продовжує зростати. Захворюваність на рак прямої кишки на Україні у 2009 році дорівнювала 8754 в абсолютних числах, або 19,1 на 100 тис. населення. Найвищі показники захворюваності спостерігаються у Полтавській обл. – 24,1, м. Севастополі – 23,8 та Кіровоградській обл. – 24,9. Низькі показники у Івано-Франківській обл. - 14,4 та Закарпатській – 10,6. Захворюваність на рак прямої кишки збільшується з віком. Констатовані випадки захворюваності на рак прямої кишки і у молодих людей у віці до 20 років. Серед чоловіків і жінок захворюваність на рак прямої кишки майже однакова. Помічено, що рак прямої кишки є частим захворюванням у країнах Європи, США, Канаді і дуже рідко зустрічається в африканських країнах.