Навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення визначення білірубіну в сироватці крові.	1.1. Визначення білірубіну в сироватці крові.
2. Функції печінки.	2.1. Вуглеводна (глюкостатична) функція печінки. 2.2. Білоксинтезуюча, сечовиноутворювальна, функція печінки. Біохімічні механізми розвитку печінкової енцефалопатії. 2.3. Роль печінки в регуляції ліпідного складу крові. 2.4. Жовчо-утворювальна функція печінки. Біохімічний склад жовчі. 2.5. Зміни біохімічних показників при гострому гепатиті, викликаному вірусами чи алкогольною інтоксикацією, їх діагностична оцінка. 2.6. Зміни біохімічних показників при хронічному гепатиті, цирозі, жовчокам’яній хворобі, дискінезії та холециститі, їх діагностична оцінка. Зв'язок порушень в екскреторній функції печінки з порушеннями процесів травлення в кишечнику, діагностика цих порушень. 2.7. Роль печінки в обміні жовчних пігментів. Катаболізм гемоглобіну.
3. Патобіохімія жовтяниць	3.1. Гемолітична (передпечінкова), паренхіматозна (печінкова), обтураційна (післяпечінкова) жовтяниці. 3.2. Ферментативні, спадкові жовтяниці: синдром Криглера-Найяра, хвороба Жільбера, синдром Дабіна-Джонсона, жовтяниці новонароджених.

 

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1. Створити схему „Біохімія жовтяниць”.

2. Скласти таблицю „Диференційна діагностика жовтяниць” і заповнити її.

 

Алгоритм лабораторної роботи.

 Визначення білірубіну в сироватці крові.

 Принцип методу: в основі методу лежить реакція Ван-ден-Берга: білірубін при взаємодії з діазореактивом дає червоно-рожеве за­­­барвлення, інтенсивність якого прямопропорційна його концентрації. За різницею між кількістю загального і прямого білірубіну визначають рівень непрямого білірубіну.

Вміст пробірки 1 колориметрують через 20 хвилин.

Вміст пробірки 2 колориметрують через 5-10 хвилин.

 (λ = 540 нм, кювета – 5 мм).

 

Хід визначення:

Розчини	Пробірка 1 загальний білірубін	Пробірка 2 прямий білірубін	Пробірка 3 контроль
Сироватка крові ­­­Кофеїн Фіз. розчин Діазореактив	0.5 1,75 - 0,25	0.5 - 1,75 0,25	- 1,75 0,5 0,25

 

 Е

 

 0,5

 

 0,4

 

 0,3

 

 0,2

 

 0,1

              17,1   34,2   51,3   68,4    85,5    102,6    мкмоль/л

 

Норма вмісту: загальний білірубін: 8,5-20,5 мкмоль/л (0,5-1,2 мг%),

 непрямий білірубін: 1,7-17,1 мкмоль/л (0,1-1,0 мг%),

 прямий білірубін: 2,2-5,1 мкмоль/л (0,13-0,3 мг%).

 

Тема 15. Дослідження процесів біотрансформіції
ксенобіотиків та ендогенних токсинів. Мікросомальне
 окислення, цитохром Р_450.

Актуальність теми.

Всі лікарські речовини поділяються на природні (аутобіогенні) та чужорідні (ксенобіотики). Ксенобіотики в нормі відсутні в організмі людини. Ксенобіотики проходять при своєму перетворенні 2 основні фази: модифікацію (несинтетична) і кон’югацію (синтетична). В мікросомах знаходяться ферментні ланцюги окислення речовин (мікросомальне окислення). Вони представлені двома короткими ланцюгами переносу електронів і протонів. Один з них – монооксигеназний ланцюг окислення, другий – редуктазний ланцюг окислення. Цитохром Р ₄₅₀ – остання самоокислювальна ланка монооксигеназного ланцюга мікросом. Як і всі цитохроми, він відноситься до гемпротеїнів.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Знати біохімічні механізми детоксикаційної функції печінки: типи реакцій мікросомального окислення та кон’югації в біотрансформації ксенобіотиків. Знати ферментні ланцюги окислення в мікросомах.

 

Конкретні цілі: трактувати біохімічні механізми функціонування детоксикаційної системи печінки, реакції мікросомального окислення та кон’югацію в біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

Вихідний рівень знань-вмінь. Знати будову та функції печінки. Типи хімічних реакцій.