Особливості бізнес-планування технічного переозброєння підприємства інноваційним обладнанням

 

Для здійснення своєї ефективної діяльності виробничі об'єднання і підприємства повинні періодично робити заміну використовуваного ними устаткування. При цій заміні враховується продуктивність використовуваного обладнання і витрати, пов’язані з утриманням і ремонтом обладнання. Задача про його заміну у визначенні оптимальних термінів заміни старого обладнання. Старіння устаткування включає його фізичний і моральний знос. У результаті чого збільшуються виробничі витрати, зростають витрати на обслуговування та ремонт, знижується продуктивність праці і ліквідна вартість. Критерієм оптимальності є або прибуток від експлуатації устаткування, або ж сумарні витрати на експлуатацію протягом планового періоду.

У бізнес-плані технічного переозброєння звичайно обґрунтовуються інвестиції у придбання більш нового обладнання, впровадження новітніх технологічних процесів тощо. Метою таких проектів можуть бути підвищення якості вже відомих на ринку продуктів, поліпшення їхніх споживчих властивостей, зменшення собівартості одиниці продукції. При розробці планів цього типу центральним є розділ, в якому обґрунтовується виробничо-комерційна стратегія фірми, характерними для якої є значні обсяги первісних інвестицій та більш високі терміни їхньої окупності.

Водночас передбачувані інвестиції, як правило, є менш ризиковими внаслідок більш ясної ринкової ситуації з уже відомим продуктом. Крім того, здійснюючи інвестиції в основні засоби, інвестори тим самим певною мірою формують заставу на випадок невдачі. Якщо план не дасть бажаних результатів, то є надія повернути хоча б частину коштів за рахунок продажу майна, яке придбано за інвестиції.

Найбільшого поширення ці плани отримали в середніх і великих фірмах, що працюють у виробничій сфері. Ця обставина визначена двома основними чинниками. По-перше, в цьому випадку інвестори приділяють основну увагу виробничому досвіду роботи фірми, а він може бути тільки у досить міцних підприємницьких структурах. По-друге, як правило, великі обсяги вкладень та відповідний ризик змушують інвесторів вимагати поділу цього ризику. Частіше за все вони вимагають, щоб власник (підприємець) забезпечив не менш як ЗО-50 % від загальної потреби в інвестиціях за рахунок власних джерел. Зрозуміло, що виконати цю вимогу малим підприємствам дуже важко.

Завданням обґрунтування є отримання даних про додаткові прибутки, які можуть бути отримані після здійснення фінансових операцій, і їх подальше порівняння із загальним обсягом інвестицій. Частіше за все джерелом додаткових прибутків у цьому випадку є використання переваг кожної зі сторін угоди, економія на загальногосподарських та управлінських витратах тощо [4].

Планування технічного розвитку виробництва складається з комплексу технічних, організаційних, планово-економічних і соціальних заходів, спрямованих на підвищення технічного рівня виробництва, збільшення випуску високоякісної продукції, зростання продуктивності праці, поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, вдосконалення внутрішньозаводський системи управління, планування, економічного стимулювання, поліпшення умов праці [6].

Технічний прогрес пов'язаний у першу чергу з утворенням складних, досконалих машин і приладів, з постійним підвищенням вимог до їх характеристик та необхідністю об'єднання в єдиний комплекс різноманітних технічних пристроїв.

Усе це обумовлює виникнення нових науково-технічних проблем, розв'язання яких виявляється необхідною умовою для подальшого розвитку продуктивних сил суспільства.

Однією з основних проблем техніки і технологій є проблема надійності [14].

Проблема надійності є не тільки технічною, але й важливою економічною проблемою, що забезпечує зростання продуктивності праці і зниження собівартості виробів.

Для сучасних машин характерні такі напрямки розвитку [14, с. 72]:

збільшення ступеня автоматизації;

підвищення робочих параметрів машин і механізмів;

боротьба за малі габарити і масу;

підвищення точності і надійності їх функціонування;

ефективність роботи;

об'єднання машин у системи з єдиним управлінням.

Ускладнення технічних характеристик машин і певних вимог до них привели до необхідності підвищення вимог до їх надійності та довговічності.

Надійність відображає властивість машин зберігати потрібні показники протягом всього періоду експлуатації.

Кожна зупинка машин через пошкодження окремих елементів або зниження технічної характеристики нижче допустимого рівня, як правило, спричинює великі матеріальні збитки, тому така машина не може ефективно функціонувати.

У наш час промисловість навіть у передових країнах зазнає великих збитків через недостатню надійність і довговічність машин. Так, за весь період експлуатації затрати на ремонт і технічне обслуговування машин за час роботи в декілька разів перевищують вартість нової машини. Суттєве невикористання потенціальних можливостей має місце для машин і агрегатів, до яких висуваються високі вимоги безвідмовної роботи. Вони, як правило, знімаються з експлуатації набагато раніше того терміну служби, який могли б відпрацювати більшість таких виробів [14, с. 73].

У нашій країні проблемам якості і надійності саме і не надається достатньої уваги. Ось чому головним завданням має стати підвищення технічного рівня, економічності і якості усіх видів продукції. При цьому першочергове значення повинно надаватись надійності машин, продовженню їх ресурсу, зменшенню трудовитрат на ремонт і технічне обслуговування.

Проблема надійності комплексна. Вона стосується сфери виробництва і експлуатації машин, до її вирішення залучаються різні галузі знань, вона потребує прийняття нових організаційно-технічних рішень [14, с. 73].

З економічної точки зору одним з найважливіших питань при розробці бізнес-плану технічного переоснащення є питання надійних джерел фінансування проекту. Практична реалізація інвестиційних проектів залежить від забезпечення фінансовими ресурсами, проблема залучення яких у діяльність конкретного підприємства залишається невирішеною. Можливість формування достатнього обсягу джерел фінансування повинна бути підкріплена ефективною господарською діяльністю, стійким фінансовим станом підприємства [2]. Проте з цього випливає досить важливий факт. Підприємство, яке бажає провести переоснащення, є більш бажаним клієнтом для інвесторів, ніж проекти, які необхідно реалізовувати, що називається, «з нуля». Адже таке підприємство вже має базу клієнтів, постачальників, можна чітко прослідкувати динаміку його розвитку та потенціал, а на базі цих досліджень зробити більш чіткі прогнози, які мають значуще підґрунтя для того, щоб збутися. Також будь-яке підприємство має капітал, за рахунок реалізації якого інвестори зможуть відшкодувати свої витрати в тому випадку, якщо проект виявиться все-ж таки невдалим [15].

Загалом, план технічного переозброєння окремої ланки виробництва продукції може дещо відрізнятися від бізнес-плану. Його можна назвати дещо «простішим», адже він вимагає меншої кількості даних для аналізу, менш глибокого аналізу загальної діяльності підприємства та галузі загалом. В той же час модернізація та переоснащення викликає також додаткові необхідні аспекти аналізу. Адже, в разі переозброєння певної ланки виробництва (окремого цеху) існують певні константи, що випливають безпосередньо із самого визначення поняття переозброєння. До них можна віднести [16]:

виробничі площі;

технологічний уклад підприємства;

територіальне розміщення цеху.

Виходячи з цього, слід вказати на можливі організаційні та технологічні труднощі при підборі варіантів переоснащення. Деякі технології можуть вимагати глибокої інтеграції в загальний процес виробництва, деякі вимагатимуть більших виробничих площ, тощо.

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються й оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик), існуючих засобів праці (машини, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи і раціоналізаторські пропозиції [17]. На основі виділених напрямків технічного переозброєння промислових підприємств формуються проміжні варіанти заміни устаткування по вдосконаленню виробництва, які в значній мірі враховують специфічні особливості галузей, конкретні і детальні, "жорстко" пов'язані з обмеженнями практично всіх видів ресурсів і орієнтовані на досягнення заздалегідь сформульованих цілей. Реалізація під варіантів спрямована на вдосконалення окремих робочих місць або технологічних ланок процесу виробництва. Процес формування варіантів розбивається на два відносно самостійних етапи: складання під варіантів заміни устаткування по розвитку окремих технологічних ланок і побудова алгоритму, дозволяє синтезувати безліч підваріантів і допустимі варіанти технічного переозброєння промислового підприємства.

Розробці варіантів заміни обладнання повинен передувати їх аналіз в такій послідовності:

визначається в базах даних наявність заходів по реалізації намічуваних технічних, технологічних та організаційних рішень про заміну обладнання;

при наявності в базах даних готових заходів уточнюється їх взаємозв'язок з іншими заходами, оцінюється можливість використання заходів в існуючому вигляді;

визначається складність і трудомісткість розрахунків для встановлення необхідності орієнтуватися на ЕОМ або, якщо можливо і доцільно, скористатися ручним рахунком;

оцінюється точність кількісних характеристик заходів і робиться висновок про доцільність використання ЕОМ або пропонуються інші наближені експрес-методи, засновані на спрощення розрахунків, що випливають з відомої похибки вихідних даних;

На наступному етапі відбувається формування наборів заходів технічного переозброєння, що дозволяють розширити "вузькі місця" і досягти цільових нормативів окремих стадій виробничого процесу. Формування наборів заходів здійснюється шляхом вбудовування в діючу систему певних технічних нововведень з банку заходів.

З урахуванням сформованих заходів розраховується перспективна виробнича потужність на кінець планового періоду, перераховуються показники техніко-економічного рівня та формується варіант технічного переозброєння. Так як серед заходів технічного переозброєння є альтернативні, то одному варіанту виробничої програми відповідає декілька варіантів технічного переозброєння.

При стабілізуванні структури виробничої програми "вузькі місця" відомі і визначаються коефіцієнтом інтегрального завантаження одиниць обладнання, технологічних операцій (ділянок), технологічних переділів (цехів) за результатами атестації відповідних стадій виробничого процесу. При плануванні технічного переозброєння в умовах істотної зміни структури продукції аналіз "вузьких місць" доцільно проводити на основі розрахунків виробничої потужності стадій виробничого процесу. За остаточним набором заходів визначаються витрати необхідних ресурсів і формується варіант технічного переозброєння, що включає мету та способи досягнення цілей (набір заходів), необхідні ресурси [18].

Бізнес-планування є одним із ключових аспектів ведення господарської діяльності, адже саме бізнес-план містить в собі технічно та економічно обґрунтовані цілі діяльності підприємства, перспективи його розвитку, тощо. Загалом, бізнес-план можна розглядати двояко. З одного боку, це документ, який показує інвесторам та партнерам ваші плани діяльності, аргументує обрані вами шляхи розвитку, проекти, які ви плануєте ввести, та дає змогу вирішити, чи є доцільною співпраця між організаціями. З іншого ж боку, бізнес-план - це ефективний інструмент менеджменту, що дозволяє направити діяльність підприємства в необхідне русло, забезпечити якомога економічно доцільне досягнення поставлених цілей, тощо. В сучасних умовах, в зв’язку із стрімким розвитком наукової думки, підприємства все частіше стикаються із необхідністю технічного переозброєння, модернізації власного виробничого процесу.

Проекти переоснащення потребують глибокого попереднього аналізу, дослідження потреб ринку. Логічним є розроблення чітких економічно обґрунтованих планів введення даних проектів в життя, з аналізом необхідних ресурсів, можливостей їх залучення, дослідження ефективності, врахування ризиків, тощо.

При цьому, для технологічного переоснащення характерний ряд відмінностей від звичного бізнес-планування, ключовими з яких є:

більша привабливість для інвесторів в зв’язку з меншою ризикованістю та вагомими гарантіями повернення вкладених коштів;

технічне переозброєння орієнтоване на інтенсифікацію виробничого процесу шляхом використання інноваційних технологій;

підпорядкування планів технічного переоснащення ключовим аспектам діяльності підприємства та стратегії його розвитку;

короткостроковий характер планування.