Фізіологія розумової діяльності

Розумова праця полягає в переробці ЦНС різних видів інформації у відповідності з соціальною і професійною спрямованістю індивідуума. У процесі переробки інформації відбуваються звірення з наявної в пам'яті інформацією та її інтеграція. Інтеграція нової інформації, з одного боку, збагачує пам'ять, з іншого - лежить в основі прийняття рішень, спрямованих на формування творчих програм рухових дій, побутових, трудових процесів. Розумова діяльність пронизує всі сфери активності людини. Її ефективність визначається високим функціональним станом нейронів ЦНС, широтою зв'язків між ними, енергетичним забезпеченням нейронів і гліальних елементів, активністю медіаторної системи, адекватним рівнем активності кровопостачання структур мозку і гормональними впливами.

Енерговитрати головного мозку при читанні, генеруванні та обмірковуванні ідей, творчості складають 94% (у стані спокою 3%). Розумова робота пов'язана з діяльністю цілісного мозку, участю нової, старої і древньої кори, особливо сенсорного центру мови, префронтальної області, лімбічної системи, а також зорового бугра, гіпоталамуса, ретикулярної формації стовбура мозку, всіх сенсорних систем, переважно зорової. Інтелектуальні процеси, що лежать в основі розумової праці, в цілому здійснюються в лобових частках кори великого мозку. Вони інтегрують складні форми цілеспрямованого поведінки, відповідальні за рішення творчих завдань, що вимагають високого ступеня абстрагування.

Високий рівень метаболічних процесів в нейронах обумовлює надійність їх кисневого забезпечення. У стані спокою головний мозок утилізує 20 % від загального споживання О2, що забезпечується великою об'ємною швидкістю кровотоку в судинах мозку - 15 % від хв. об'єму кровотоку (700-800 мл). Складна і тривала розумова праця супроводжується максимальним збільшенням мозкового кровотоку в області лобових часток кори великих півкуль, несучих найбільше навантаження по переробці та інтегруванні інформації. Тут розпал активної роботи кровотік може збільшуватися на 30 - 50 % від рівня спокою.

Зниження енергетичного обміну при розумовій праці, пов'язаному з малою руховою активністю при звичайному харчуванні обумовлює збільшення маси тіла, що є фактором ризику для багатьох функціональних систем організму, в першу чергу для системи кровообігу. З метою усунення факторів ризику в режимі розумової праці необхідно чергувати розумову роботу з організованою руховою активністю у вигляді занять фізичною культурою.

Білет 28

Функції таламуса

Таламус є структурою проміжного мозку і виконує, головним чином, сенсорні функції, в таламусі переключаються всі сенсорні шляхи, які йдуть в кору головного мозку, крім нюхового. В таламусі є біля 40 ядер, які розрізняються по своїм функціям. Серед них виділяють:

1. Сенсорні перемикаючі (специфічні) ядра - беруть участь в формуванні відчуттів. Вони отримують інформацію від специфічних сенсорних шляхів, переробляють її і передають в сенсорні зони КГМ.

2. Неспецифічні - отримують інформацію від ретикулярної формації стовбура мозку по шляхах больової чутливості. Вони передають інформацію до всіх зон КГМ, здійснюючи на неї неспецифічний активуючий вплив.

3. Асоціативні - отримують інформацію від специфічних і неспецифічних ядер таламуса. Вони передають інформацію в асоціативні зони КГМ (фронтальна, тім'яна, вискова). Разом з даними ділянками кори, асоціативні ядра таламуса приймають участь в розпізнаванні образів.

4. Неспецифічні перемикаючі:

- лімбічні - отримують інформацію від гіпоталамуса та передають її в лімбічну кору. Беруть участь у формуванні емоцій та мотивацій.

- рухові - отримують інформацію від базальних гангліїв, мозочка, стовбурових рухових ядер і передають її в рухову кору. Беруть участь в забезпеченні рухових реакцій організму.

Умовне гальмування умовних рефлексів

 Для утворення умовного гальма за кілька секунд  до застосування позитивного умовного подразника одночасно з його дією додають новий, раніше байдужий подразник, і цю комбінацію не підкріплює. Поступово умовний подразник в з’єднанні з новим подразником втрачає свою позитивну дію. Той же умовний подразник постійно підкріплюється без приєднання нового подразника і продовжує викликати умовний рефлекс. Новий додатковий подразник стає умовним гальмом, що викликає гальмування при приєднанні його до будь-якого позитивного умовного подразника.

Для утворення умовного гальма необхідні наступні головні умови. Додатковий індиферентний подразник повинен бути значно сильніше основного позитивного подразника. Інтервал між припиненням дії додаткового подразника і основного позитивного подразника повинен бути при утворенні умовного гальма на харчовий рефлекс менше 10 с, або обидва подразника повинні застосовуватися одночасно. При недотриманні цих умов виробляється умовний харчовий рефлекс другого порядку. За цих умов можна утворити умовне гальмо другого порядку. Швидкість вироблення умовного гальмування залежить від типу нервової системи тварини, сили нового подразника та інших умов. Умовне гальмо теж розгальмовується при дії сторонніх подразників.